Структура правопор-ку

Структура правопорядку — це єдність і одночасно поділ системи громадських відносин, урегульованих правом відповідно до їх галузевого змісту. Будучи реалізованою системою права, правопорядок включає конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та інші види суспільних відносин, урегульованих нормами відповідних галузей права. У структурному відношенні правопорядок відображає реалізовані елементи системи права.

Елементи структури правопорядку такі:

1. Суб'єкти права — держава, її органи, державні, громадські і комерційні організації, громадяни, які мають права, обов'язки, повноваження, відповідальність, суворо визначені конституцією, законами, іншими правовими актами — статична частина.

2. Правові відносини і зв'язки між реалізованими елементами системи права (конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та ін.) — динамічний зв'язок.

3. Упорядкованість усіх елементів структури — суб'єктів права, правових відносин і зв'язків між реалізованими елементами системи права, методів правового регулювання і поведінки людей, процедурно-процесуальних форм їх здійснення і оформлення, тобто введення багатосторонньої правової регламентації — розпорядку, у рамках якого організуються і функціонують громадянське суспільство і держава, — інтегративний зв 'язок.

Елементи структури правопорядку такі:

1. Правова структура сусп.-ва.

2. Правові відносини та зв’язки.

3. Норми та методи, за допомогою яких здійсн-ся упорядкування елементів структури правопорядку.

94. ПРАВО, ЗАК, ПР-ОК, ДИСЦИПЛІНА.

1. За змістом та хар-м:

i. Право – встановлена д-вою воля, що має формальну визначеність та нормативний вираз;

ii. Законність – сторона правовї дійсності, яка хар-є д-сть суб пр, є методом, принципом, режимом;

iii. Правопорядок – стан правового життя сусп.-ва, сис-ма прав відносин та зв’язків.

2. За признач-ям у процесі реал-ї волевиявл-я народу:

1) Право – засіб форм-я та закр-я норм;

2) Законність – прав якість актів, що закріплюють волю та забезпечують їх реал-ю;

3) Правопорядок – реалізоване право, реальне волевиявлення народу.

3. За розвиток пр-ї матерії:

1) Право – складає початковий етап, пр закріплення;

2) Законність – прав рух, забезпечує реал-ю пр та можл-сть досягнення пр результату;

3) Правопорядок – результат, рівень упорядкованості сусп. відносин правом.

4. За функт-м признач-м у сфері пр:

1) Право – юр осн правопорядку;

2) Законність – засіб встановл-я правопорядку та його вимог;

3) Правопорядок – результат дії права та законності.

5. За врегулюванням сусп. відносин:

1) Право визначає можливість регул-я сусп. відносин;

2) Законність відображає реальність реал-ї процесу регул-я сусп. відносин;

3) Правопорядок хар-є дієвість регул-я сусп. відносин.

Дисципліна – точне, своєчасне та неухильне дотримання встановлених правовими та іншими соц. нормами правил пов-ки в держ та сусп. житті.

Спрямовується: на упорядк-я та узгодж-я сусп. відносин, є умовою ефект функц-я сусп.-ва і д-ви.

Встановл-ся: НПА, нормами моралі тощо.

Поділяється: державна, трудова, військова, технічна, фінансова, договірна.

Забезпечується: засобами юр відповід-сті та мех.-ми держ та громад контролю.

95. ЮР. МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗП. ЗАК-СТІ.

Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно-правові засоби забезпечення режиму законності.

До загальних належать політичні, економічні, організаційні, ідеологічні умови, що існують у державі. Найважливішими політичними передумовами законності є: а) режим демократії; б) широка гласність. Досвід багатьох країн свідчить, що демократія і гласність можуть реально існувати тільки в умовах незалежного від держави громадянського суспільства, політичного плюралізму, свободи друку, поділу влади.

Тільки реальний поділ влади, існування не залежних від правлячої партії, держави засобів масової інформації, партій, децентралізація державних структур можуть стати справжніми гарантами режиму законності.

До економічних передумов законності можна віднести як досягнутий рівень добробуту і наявність у держави необхідних ресурсів, так і фактичну гарантованість прав громадян, організацій, їхню економічну свободу, багатоукладність економіки, існування ринку товарів, капіталів, трудових ресурсів, послуг тощо.

Велике значення для існування законності і правопорядку має правова культура посадових осіб та громадян, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюване переконання, а також вміло організоване заохочення.

На стан законності в управлінні суттєво впливають такі організаційні фактори, як структура апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень тощо. Не остання роль для створення умов по зміцненню і підтримці режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації і зв'язків з громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін.

Спеціальні юридичні засоби забезпечення законності в основному концентруються у сфері виконавчої влади і виражаються в функціонуванні особливого державно-правового механізму, який складається з: а) організацій-ноструктурних формувань; б) організаційно-правових методів.

Організаційно-структурні формування — це ті органи держави і недержавні структури, на які покладено обов'язок по підтриманню і зміцненню режиму законності.

Організаційно-правові методи — це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності.

В юридичній теорії і практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення законності.

Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування, юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: а) контроль; б) нагляд; в) звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності.

Практика свідчить про те, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забезпечення законності в управлінській системі держави.