У протистояння з Росією І. Виговський взяв курс на зближення з Річчю Поспалитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства

У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір, за яким:

-Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство на чолі з гетьманом і входили до складу Речі Посполитої на правах автономії. Визнавалася свобода релігійного віросповідання, зберігалися права і привілеї козаків, дозволялося відкриття 2-х академій і без обмежень-шкіл і друкарень;

-з іншого боку, передбачалося відновлення соціально-економічних відносин, що існували до цього, зменшувалася кількість козаків, руське князівство позбавлялося права на самостійні міжнародні відносини.

Політика Ю. Хмельницького

У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю. Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.

У вересні 1959 р. у Переяславі між гетьманом і російським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України:обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська метрополія підпорядкувалася московському патріарху.

12) поділ України на Лівобережну і Правобережну. Гетьман П. Дорошенко.

Українська держава розкололася на два державних утворення з протилежною орієнтацією на зарубіжні держави, з окремими урядами, які перебували у стані війни. Були утворені умови для поділу України по Дніпру між Росією і Річчю Поспалитою.

Війни між Лівобережжям і Правобережжям за активної участі в них Польщі, Росії, туреччини і Криму набули затяжного, надзвичайно складного і трагічного характеру, супроводжувалися все більшим втручанням польського і російського урядів у внутрішнє життя України.

Врешті-решт, Росія і Польща вирішили досягти компромісу за рахунок поділу українських земель. 30 січня вони уклали Андрусівське перемиря на 13, 5 років:

-визнавалося входження Лівобережної України до складу Росії, а Правобережної України-до складу Польщі, Київ на два роки залишався за Росією, Запорізька Січ мала перебувати під владою обох держав.

Боротьбу національно-патріотичних сил за обєднання України очолив Дорошенко. Розуміючи, що Річ Посполитане надасть допомоги у реалізації його плану, він уклав союз із Кримом, пішов на зближення з Туреччиною.

На початку лютого 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. П. Дорошенко, заручившись підтримкою значної частини населення Лівобережжя, усунув І. Брюховецького(гетьман Лівобережжя України) і обєднав козацьку Україну. У червні 1668 р. військова козацька рада обрала його гетьманом об’єднаної України.

14) Обмеження та скасування політичної автономії України (1709-1781 рр.)

Після перемоги в Полтавській битві, Петро І здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України.Ось лише деякі з них:

-у 1709 р. цар призначив до Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

- у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську моку;

-у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

-з 1724 р. –після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка(1722-1724рр.) Лівобережною україною правила лише Малоросійська колегія;

-вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

У 1727 р. царський уряд, враховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол(1727-1734)

При всій своїй реформаторській діяльності, гетьману не вдалося вберегти козаків, селян і міщан від примусових робіт і виконання військових обов’язків далеко від домівок.Але в цілому за гетьманування Д. Апостола внутрішнє життя України стабілізувалося. Прості люди відчули себе захищенішими від зловживань власті і багатих землевласників, старшина отримала підтвердження на старі маєтності, а торгівці дістали нові можливості для занать ремеслами, промислами й торгівлею.

У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Пертівни було обрано останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського.(1750-1764). Розумовський доклав багато зусиль для розширення автономного управління Української держави, добивався спадковості гетьманства. Але в умовах централістичних прагнень Російської імперії подальший розвиток української автономії був неможливим.

У 1764 р. ліквідовано гетьманство.

У 1775 р. знищено Запорізьку Січ.ЇЇ землі було роздано царським фаворитам, вельможам, генералам.

У 1781-1882-ліквідовано поділ України на полки і створено губернії

У 1783-запроваджено кріпосне право в Україні.

15) Становище Правобережної України в складі Польської держави в другій половині 17-першій половині 18 ст.

Польща відновила на Правобережжі порядки, які існували до повстання Б. Хмельницького. Зростали земельні володіння польських магнатів, посилювалося соціальне гноблення українського селянства. Відновлювалося переслідування православ’я.

У 1699 р. польський сейм скасував на Правобережжі козацький устрій. Козаки, були оголошені поза законом. Посилення польського гноблення викликало хвилю повстань. З 1700-1704 рр. точилася визвольна боротьба правобережного козацтва на чолі з фастівським полковником Семеном Палієм. Повстанці звільнили від шляхти Київщину, Черкащину, Поділля. Цей рух був придушений спільними польсько-російськими зусиллями.

У наступні роки на правобережжі поширився рух гайдамаків. Серед гайдамаків були переважно селяни-втікачі, найбідніша частина мвського населення, козацька сірома, наймити.У другій пол.. 18 ст. гайдамацький рух переріс у народно-визвольне повстання, яке отримало названня Коліївщина. У 1768 р. його очолив Максим Залізняк-запорізький козак.

5) Литовсько-Руська держава: формування, устрій, суспільно-політичні відносини.

Литовське князівство утворилося в 13ст. У 14 ст., за князя Гедиміна(1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда(1345-1377 рр.) Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9/10 території.

Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель:

-Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок прсуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху.

-Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви.

-Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючи частини внаслідок феодальних усобиць 1360-1370 рр.

Однак, Золота Орда на той час залишалася ще досить сильною, і без досягнення політичного компромісу з нею Литва навряд чи змогла б на землях Південної Русі.В історичній літературі висловлено гіпотезу про можливість угоди між Ольгердом і татарами у сер. 60-х рр. 14 ст. про збирання данини з окупованих Литвою території татарами. Саме визнання цієї залежності дало можливість Литві дуже швидко підпорядкувати собі землі Русі.

Устрій

Литва не змінила адміністративно-територіального устрою українських земель. На чолі удільних князівств замість Рюриковичів були поставлені переважно представники литовської династії Гедиміновичів(сини й племінники Ольгерда).

У невеликих князівствах влада належала місцевим українським князям.