Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН

Прагнув до відродження незалежної української держави.

До початку війни ОУН співробітничала з німцями. В німецькій армії був утворений «Легіон українських націоналістів». ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало усіх членів новоствореного уряду на чолі з Я. Стецьком, керівника ОУН С. Бендеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об’єдналися під назвою Українська повстанська армія на чолі з Романом Шухевичем.

23. Суспільно-політичне та економічне становище України в період «хрущовської відліги»

Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:

-люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

-відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з’їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т. п.);

-зросла роль Рад-як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

-викрито злочинну діяльність Л. Берії та його посіпак в Україні, розпочалася реабілітація жертв масових репресій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб. Проте ця робота не була завершена. А з 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою діяльність. Більше того, паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалтся нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади у їх проведенні. Так, 25 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини»

-засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М. Хрущов на 20 зїзді КПРС(лютий 1956 р.).

Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишилася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму-ленінизму. Повної демократії життя суспільства не відбулося.

Хрущовська відлига сприяла національно-духовному пробудженню і культурному розвитку України.

Стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного словника української мови, збільшилося видання україномовних книжок.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

-децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

-збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

-підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

-ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;

-збільшення закупівельних цін на зерно(у 7 разів), картоплю(у 8 разів), продукцію (у 5,5 рази).

24) Наростання кризових явищ у соціально-економічному житті України в другій половині 1960-х – середині 80-х рр..

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х рр.:

-реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики;

Партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.

З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося постійне відставання в науково-технічному і технологічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин спаду економічного розвитку.Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості-у 2 р., у сільському господарстві-у 5 разів!

Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9 % промислових виробів досягли вищої категорії якості.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис. осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн.Лише у 1975-1985 рр. кількість союзно-республіканських і союзних Міністерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20 %. Консервативні правлячі кола лякалися змін, вбачали в них загрозу своєму пануванню, тому виступали проти радикальних реформ. З’являється «культ сірості» в управлінні державою.

Таким чином, у 70-80-і рр.. народне господарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася притаманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. На споживчий ринок працювало менше 30 % потужностей української промисловості(тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав 50-60 % і більше)