Характеристика програм щодо забезпечення якості

Під забезпеченням якості розуміється сукупність запланованих і систематично здійснюваних заходів, необхідних для переконання в тому, що продукція відповідає певним вимогам якості.

Поняття «загальне управління якістю» було введенеАрмандомВ. Фейгенбаумом, який тлумачив

його як ефективну систему об'єднання зусиль для створення, підтримки та вдосконалення якості, що засто­совується різними групами співробітників організації з метою забезпечення можливості виробництва та обслуговування при найвищому рівні економічності, яка дає змогу задовольняти потреби та запити споживача.

Найбільш широкого розвитку це поняття отримало в теорії та практиці діяльності японських підприємств, досвід роботи яких заслуговує на окремий розгляд.

Отже, підхід загального менеджменту якості до стратегії під­приємництва полягає у розумінні того, що якість вважається найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів і разом з тим - зниженням витрат споживання

Структурування якості за функціями засновано на комплексі матриць та представлено у вигляді «будинку якості», який отримав назву за наочною асоціацією з формою будинку. Матриця «будинок якості» розробляється з метою сполучення вимог споживачів із мож­ливостями операційної системи.

Загальний «портрет» нової стратегії в управлінні якістю можна охарактеризувати такими положеннями:

• забезпечення якості розглядається не як технічна функція, що реалізується одним підрозділом, а як систематичний процес, який пронизує всю організаційну структуру підприємства;

• питання якості актуальні не лише в межах операційного циклу, а й у процесі проектування операційної системи, маркетингу та обслу­говування після продажу;

• якість повинна бути зорієнтована на задоволення потреб спо­живачів;

1. якості.

Досягнення певного рівня якості потребує створення на підпри­ємстві спеціальної системи, або сукупності організаційних структур, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, які забезпечать загальне управління якістю.

Функціями служби управління якістю мають стати:

2. Координація роботи для досягнення необхідної якості на всіх стадіях операційного процесу.

3. Визначення й розрахунок витрат щодо забезпечення якості на підприємстві.

4. Організація навчального процесу відносно якості своїх співро­бітників, а також співробітників інших служб, що займаються питаннями якості.

5. Стимулювання кадрів у питаннях підвищення

8.4. П ОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Головним індикатором ефективності операційної діяльності є її результативність.

Економічний аспект результативності функціонування операційної системи у виробничій сфері може оцінюватися за допомогою таких показників:

■ річний обсяг випуску продукції;

■ середньоспискова чисельність працівників;

■ середньорічна вартість основних фондів;

■ темпи зростання (зниження) випуску продукції;

■ обсяг випуску на 1 м² виробничої площі в натуральних і вартісних одиницях;

■ енергоозброєність як відношення споживаної електроенергії до кількості відпрацьованих людино-годин;

■ фондоозброєність;

■ фондовіддача основних активів;

Економічний аспект результативності функціонування операційної системи в невиробничій сфері може бути оцінено за допомогою по­казників:

■ середня чисельність працівників;

■ річний обсяг товарообороту (виручки, операційного обороту);

■ темпи зростання (зниження) товарообороту (виручки, операційного обороту);

■ обсяг випуску на 1 м² площі в натуральних і вартісних одиницях;

■ прибутковість;

■ дохідність;

■ енергоозброєність як відношення споживаної електроенергії до кількості відпрацьованих людино-годин;

■ фондоозброєність;

■ фондовіддача;

■ фондоємність;

■ оборотність;

■ швидкість обігу.

Ефект операційного менеджменту не зводиться лише до еконо­мічних результатів. Дуже важливим аспектом є соціальний ефект, який характеризує непряму результативність операційної системи.

8.5. Продуктивність операційної діяльності як основна метаопераційного менеджменту

Продуктивність є найбільш загальним критерієм, або мірилом, ефективності використання підприємством своїх ресурсів.

Ефективний операційний менеджмент спрямований на зростання продуктивності завдяки взаємодії комплексу елементів операційної діяльності. Саме тому продуктивність потребує системного підходу щодо визначення й оцінки вхідних ресурсів і вихідних результатів, комплексного опису процесу їх трансформації.

Загалом, продуктивність можна тлумачити як обсяг випуску у співвідношенні з обсягом споживаних ресурсів, вона є мірою того, як підприємство розпоряджається конкретними ресурсами для своєчасного й точного виконання цілей.

Математичний зміст продуктивності відображає індекс, який обчислюється як відношення вихідних результатів (товарів або послуг) до інвестованих в операційну діяльність ресурсів.

Розрахунок продуктивності може базуватися:

■ на одному виді витрат (неповна продуктивність) - продуктивність праці, продуктивність капіталу, продуктивність обладнання тощо:

■ на кількох видах витрат (мультифакторна продуктивність) - продуктивність витрат людського та машинного часу;

■ на загальній величині витрат на здійснення операційної діяльності (загальна продуктивність).