Князівське законодавство

Князівське законодавство існувало у вигляді грамот, договорів, уставів, різного роду прав, які надавалися підлеглим, тощо. Тут знайшла відображення подальша кодифікація права в Україні-Русі.

Юридичних грамот князів збереглося дуже мало. До нас дійшли лише передсмертні грамоти Володимира Васильовича Волинського 1287 р. про передачу Волинського князівства Мстиславові Даниловичу та міста Кобрина – його дружині Ользі та дві грамоти Андрія 1320 р. про надання торговельних привілеїв торунським і краківським купцям за згодою Боярської ради. Відома також грамота Юрія II Болеслава від 1339 р. про надання місту Санок магдебурзького права.

Князівські грамоти регулювали найрізноманітніші питання, але, головним чином, це були юридичні норми, які встановлювали певні привілеї.

У договорах князів зустрічаються постанови публічного, міжнародного та приватного права. Прикладом можуть бути договори галицьких князів Андрія та Лева з Пруським орденом хрестоносців. Найстарший з них датується між 1308 та 1316 рр. Його підтверджували договори Юрія II Болеслава 1325–1327 рр. та грамота 1334–1335 рр. Оригінал першого договору не зберігся, відомі лише грамоти 1316 та 1334 рр. У цих договорах "довічно" встановлювався оборонно-наступальний союз Галицько-Волинського князівства та Пруського ордену проти Литви, Польщі і татар. На цих договорах крім підписів князя, є підписи представників Боярської ради. До грамот прикладено печатки князя та бояр.

Літописи вказують також і на існування договорів князів з народом.