Характеристика ризику як економічної категорії

ТЕМА 6. РИЗИКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРИЙНЯТТЯ

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін «ризик» – грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa – «стрімчак, скеля» і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-еконо­мічного життя. На сьогодні має місце неоднозначність у тлумаченні поняття «ризик» вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, автори виділяють такі підходи до інтерпретації даної категорії [18]:

ризик – це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату (наприклад, імовірність втрати суб’єк­том господарювання частини своїх прибутків [7] або (чи тільки) ймовірність сприятливого позитивного результату: удача, шанс отримати додатковий прибуток (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності [30];

ризик – невизначеність майбутнього стану, внутрішньої ситуації та зовнішнього середовища, невпевненість у результаті [7];

ризик – це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності у ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату та відхилення від мети [1].

В економічній літературі дуже поширений підхід до трактування «ризику» як імовірності недоотримання прибутку, втрати ресурсів чи отримання збитку в результаті здійснення певних дій, операцій в тому чи іншому напрямі підприємницької діяльності. Але на практиці існують випадки, коли ризик стає джерелом отримання додаткового підприємницького прибутку.

Беручи до уваги згадані вище підходи, можна прийняти визначення ризику у господарській діяльності. Господарський ризик — це специфічна характеристика господарської ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною свободи вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

Ризик становить одну з найскладніших економічних категорій, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності. Слід зазначити, що серед учених-економістів питання про природу проявів ризику залишається дискусійним. Адже для ризикових ситуацій характерним є вибір певних альтернатив, різне сприйняття людьми однієї і тієї ж величини ризику внаслідок відмінності психологічних, етичних, ціннісних принципів і настанов. У цьому полягає його суб’єктивність. Разом із тим ризик становить об’єктивний фактор, оскільки він супроводжує практично всі види господарських операцій, існує незалежно від волі та свідомості людини, ігнорування чи сприйняття особою його наявності. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що ризик має суб’єктивно-об’єктивну природу, і це дає змогу вибирати та розробляти більш адекватні методи та заходи щодо оптимізації його рівня.

Об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціонування якої точно невідомі.

Суб’єкт ризику – це особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику та має компетенцію приймати рішення щодо об’єк­та ризику.

Ризику як одній з найскладніших категорій, пов’язаних з результативністю господарської діяльності, притаманні такі риси:

економічна природа (ризик проявляється на всіх етапах підприємницької діяльності, незалежно від її сфери; він прямо пов’язаний із дохідністю та економічними втратами у процесі гос­подарювання);

альтернативність (ризик передбачає необхідність вибору з двох або кількох можливих варіантів рішень);

невизначеність результатів (очікуваний рівень ризику може коливатися в певному діапазоні, і його наслідком можуть бути як негативні, так і позитивні результати);

коливання рівня ризику (ступінь господарського ризику істотно варіює під впливом фактора часу, численних об’єктивних і суб’єктивних факторів, які перебувають у постійній динаміці);

постійність (повне усунення ризику неможливе внаслідок об’єктивно-суб’єктивної природи даної категорії, динамічності ступеня ризику тощо).

Ризик є одним із факторів формування прибутку, тому отримання істотної частини прибутків зумовлено диференційованим управлінням ризиком. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити не тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Поява підприємницьких ризиків зумовлена великою кількістю факторів, тобто умов, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності. Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику є такі:

джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори);

ступінь впливу (фактори прямої та непрямої дії).

Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику. Фактори непрямої дії безпосередньо не впливають на ці процеси, але зумовлюють їх зміну. Фактори, що характеризують внутрішню діяльність підприємства, є внутрішніми; зовнішніми факторами є такі, що характеризують зовнішнє середовище суб’єкта господарювання.

Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності підприємства, вважають – виробництво, обіг, управління.

Виробничий процес становить сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці. У виробничій сфері виділяють фактори ризику основної та допоміжної діяльності. До факторів ризику основної виробничої діяльності належать: достатній рівень технологічної дисципліни, аварії, позапланові зупинки устаткування чи переривання технологічного циклу підприємства через вимушене переналагодження устаткування (наприклад, унаслідок несподіваної зміни параметрів чи сировини, матеріалів, які використовуються в технологічному процесі) тощо. Фактори ризику допоміжної виробничої діяльнос­ті – це перебої в енергопостачанні; подовження, порівняно із запланованими, термінів ремонту устаткування; аварії допоміжних систем; непідготовленість інструментального господарства підприємства до освоєння нового виробу тощо.

Факторами ризику у сфері обслуговування виробничих процесів підприємства можуть бути збої в роботі служб, що забезпечують безперебійне функціонування основного і допоміжного виробниц­тва, наприклад, аварія, пожежа в складському господарстві, вихід з ладу (повний чи частковий) обчислювальних потужностей у сис­темі обробки інформації тощо. Причиною погіршення економічного становища підприємства може стати недостатня патентна захищеність продукції підприємства та технології її виготовлення, внаслідок чого конкуренти освоїли випуск аналогічної продукції.

У сфері обігу діяльність підприємства може зазнати впливу таких факторів, як: порушення підприємствами-партнерами погоджених графіків постачання сировини, невмотивована відмова оптових споживачів оплатити чи вивезти замовлену готову продукцію, банкрутство чи самоліквідація контрагентів, ділових партнерів.

Внутрішні фактори ризику управлінської діяльності можна класифікувати за рівнем у процесі прийняття рішень. На рівні прийняття стратегічних управлінських рішень виділяють такі внутрішні фактори ризику: хибний вибір чи неадекватне формулювання цілей підприємства, що призводить до ймовірності розробки стратегії в помилковому напрямку; неправильна оцінка стратегічного потенціалу підприємства, спричинена погрішністю вхідних даних, помилковою оцінкою ступеня автономності підприємства, фактичного розмежування прав власності тощо; хибний прогноз розвитку зовнішнього господарського середовища в довгостроковій перспективі тощо. Ризик у прийнятті рішень на тактичному рівні насамперед пов’язаний з імовірністю часткової втрати чи перекручування змістової інформації під час переходу від стратегічного планування до тактичного. Основний фактор ризику даної групи полягає в низькій якості управління підприємством. На будь-якому рівні прийнятих рішень присутні як зовнішні, так і внутрішні стосовно даного підприємства фактори ризику. Можна припустити, що для стратегічних рішень кількість і роль зовнішніх факторів ризику значно вищі, ніж для тактичних чи оперативних.

Описані фактори є інтегральними. Чітке усвідомлення причин усіх видів ризику та визначення розміру їх впливу на прогнозовані результати дуже важливе для своєчасного та ефективного ризик-менеджменту.

Виділяють такі функції економічного ризику, як: інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична. Розглянемо їх більш детально.

1. Інноваційна функція полягає у стимулюванні пошуку шляхів нетрадиційного роз­в’язання проблем, що стоять перед суб’єктом господарювання. Більшість підприємств досягають успіху, стають конкуренто­спроможними на основі інноваційної діяльності, пов’язаної з ризиком.

2. Регулятивна функція ризику має два аспекти:

конструктивний аспект – полягає у можливості виконання ризиком ролі каталізатора під час здійснення господарських операцій, оскільки він зумовлює новаторський пошук та підприємницьку активність;

деструктивний аспект полягає у такому: в умовах неповної інформації без належного врахування закономірностей розвитку явища ризик може стати виявом авантюризму, суб’єктивізму.

Захисна функція економічного ризику також має два аспекти, а саме: історико-генетичний та соціально-правовий. Перший полягає в тому, що юридичні та фізичні особи змушені шукати кошти і форми захисту від небажаної реалізації ризику. Зміст другого аспекту полягає в об’єктивній необхідності законодавчого закріплення поняття «правомірність ризику», а також правового регулювання страхової діяльності.

4. Компенсаційна функція ризику полягає в тому, що економічний ризик повинен забезпечити компенсаційний успіх (позитивну компенсацію), тобто додатковий, порівняно з плановим, прибуток у випадку успішного результату (реалізації шансу).

5. Соціально-економічна функція – у процесі ринкової діяльності завдяки ризику та конкуренції є можливість виділення соціальних груп ефективних власників.

6. Аналітична функція – наявність ризику зумовлює необхідність вибору в процесі аналізу з альтернативних варіантів найбільш прибуткового варіанта з найменшим ступенем ризику.