Турбота про літніх

Незважаючи на значні зміни, що сталися за останні десятиліття в розподілі сімейних ролей, дорослі діти як і раніше несуть основну відповідальність за своїх престарілих батьків. Почуття обов'язку залишається сильним навіть в тих випадках, коли емоційні зв'язки між батьком і його дитиною не занадто сильні. У 80% випадків будь-яку допомогу і відхід, необхідні літній людині, він отримує від своєї сім'ї. Ця допомога є доповненням до того, що мають літні люди за рахунок своїх заощаджень, пенсій, соціальних і страхових посібників.

Покоління людей середнього віку одночасно несе відповідальність за власних дітей підліткового і студентського віку і за своїх престарілих батьків. Турбота про літніх родичів найчастіше падає на дочок і невісток. Жінки історично виконують функцію "хранительок роду" в суспільстві. Незважаючи на зміни в жіночих ролях, у відношенні до літніх як і раніше залишається в силі стара максима: "Син є син, поки він не одружується, а дочка залишається дочкою до кінця життя". Проте більшість жінок ще і працюють. Хоча робота значно скорочує годинник допомоги, який відводить своїм батькам їх сини, робота дочок ніяк не позначається на їх допомозі своїм батькам. Недивно, що жінки середнього віку часто піддаються стресам, пов'язаним з ролевими перевантаженнями, які частенько посилюються особистими проблемами цих жінок, пов'язаними з їх віком, включаючи пониження рівнів біологічної енергії, появу хронічних захворювань і втрату близьких людей.

Мотивування, очікування і сподівання людей середнього віку і літніх іноді розрізняються із-за їх різного положення в життєвому циклі. Тертя між поколіннями зазвичай не так помітні в тих випадках, коли фінансова незалежність дозволяє кожному поколінню жити окремо. Як представляється, і літні люди, і їх дорослі діти віддають перевагу близькості "на відстані" і прагнуть жити окремо і незалежно один від одного так довго, наскільки це можливо. До дітей по допомогу, як правило, звертаються люди дряхлі, нездібні самостійно обслуговувати себе, смертельно хворі або впадаючі в старече слабоумство. Якщо діти середнього віку відмовляються узяти на себе відповідальність за своїх хворих батьків, це може не обов'язково свідчити про їх "жорстокосердість", а лише про те, що ситуація є занадто стресовою і вони не в змозі з нею впоратися. Проте подібні випадки зазвичай викликають у дітей літніх батьків сильне відчуття провини.