Порядок роботи з приладом

Після включення апарату лікувальні імпульси повинні бути відсутніми (повзунок R14 повинен перебувати у верхньому положенні і замикати вхід DD2.4 на загальний провід). Балансуванням нуля за допомогою резистора R2 треба домогтися незмінних показників на індикаторі при розімкнутих і замкнутих електродах. Після цього можна шукати точку, що дає максимальну зміну звукового тону і максимальні показники на індикаторі. Якщо при пошуку дати невеликий рівень лікувальних імпульсів (вони добре чутні в звуковому випромінювачі), то буде підключена третя ознака попадання в точку, що вимагає впливу - в ній з'явиться специфічне відчуття, якого немає у інших (здорових) точках, оскільки БАТ, що вимагає впливу, має підвищений поріг чутливості, від чого вона висловлюється при меншому рівні імпульсів і ступеню натискання. Рівень і частота лікувальних імпульсів повинні бути відчутними, але комфортними, не слід доводити їх до рівня «терпимо» і, тим більше, «болісно», оскільки організм почне блокувати імпульси і терапевтичний ефект буде втрачений. При роботі з апаратом лікарі рекомендують користуватися літературою [5-10].

5 РОЗРОБКА ДРУКОВАНОЇ ПЛАТИ ПРИЛАДУ

5.1 Визначення загальних вимог до друкованої плати

По конструкції друковані плати (ДП) діляться на наступні типи: односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП) і багатошарові (БДП). При виборі типу ДП для конструкції, що розробляється, слід враховувати техніко-економічні показники.

ОДП є діелектричною основою з отворами, пазами, вирізами і т. п., на одній стороні якого виконаний малюнок, що проводить, а на іншій при зборці розміщують інтегральні мікросхеми (ІМС) і електрорадіоелементи (ЕРЕ).

У зв'язку з обмеженою площею для трасування рисунку схеми такі ДП застосовують для простих електронних пристроїв побутового і допоміжного призначення. Найбільш прості по конструкції і дешеві у виготовленні ОДП без металізованих отворів. Складніші, але і більше надійні в експлуатації плати з металізованими з допомогою пістонів отворами.

ДДП мають малюнок, що проводить, на обох сторонах діелектричної основи. Необхідні з'єднання друкарських провідників різних сторін ДДП виконують з допомогою дротяних перемичок, металізованих отворів, контактних майданчиків. Такі плати дозволяють реалізувати складніші схеми і мають найбільш широке використання при виготовленні вузлів електронних схем. Менш поширені ДДП на металевій основі з нанесеним на неї електроізоляційним покриттям мають кращій тепловідвід, що істотно при великій потужності навісних елементів.

БДП складаються з шарів ізоляційного матеріалу і малюнка, що проводить, що чергуються. Між слоями, що проводять, в структурі плат можуть бути наявними або бути відсутніми міжшарові з'єднання. Існує досить багато різновидів БДП залежно від наявності і характеру міжшарових з’єднань. Найбільшого поширення серед них набули БДП з металізацією наскрізних отворів, які не мають обмеження на число шарів (оптимальне число до 12) і придатні для установки елементів як з штирьовими, так і з планарними виводами. Перевага використання БДП цього типу обумовлена порівняно високою щільністю монтажу, хорошою якістю міжшарових з’єднань, задовільною ремонтопридатністю, можливістю автоматизації і механізації як процесів виготовлення самих плат, так і зборки на них вузлів.

Залежно від складності електричної схеми, що реалізовується, і вживаної елементної бази вибирають конструктивне виконання плати, число шарів і щільність малюнку схеми. При виборі числа шарів плати слід мати на увазі, що найменш трудомісткі і прості в виготовленні ОДП без металізованих отворів і приблизно рівні за витратами ОДП і ДДП з металізованими отворами. Найбільш складні і трудомісткі у виготовленні БДП, число шарів яких обмежене гранично допустимим співвідношенням між діаметром металізованих отворів і товщіною плати (не менше 0,33). Орієнтовно співвідношення трудомісткості виготовлення ОДП без металізованих отворів, ДДП і БДП складає 1:4:20.

По точності виконання елементів (згідно ГОСТ 23751 - 86) конструкції ДП діляться на п'ять класів. Клас точності вказують на кресленні ДП.

Під елементами конструкції ДП маються на увазі елементи малюнка, що проводить.

Друковані плати 1-го і 2-го класів точності найбільш прості у виконанні, надійні в експлуатації і мають мінімальну вартість. Друковані плати 3-го, 4-го і 5-го класів точності вимагають використання високоякісних матеріалів, інструменту і устаткування, обмеження габаритних розмірів, а в окремих випадках і особливих умов при виготовленні.

Габаритні розміри ДП повинні відповідати ГОСТ 10317 - 79. Розміри кожної сторони ДП мають бути кратними:

- 2,5 мм - при довжині до 100 мм;

- 5,0 мм - при довжині до 350 мм;

- 10,0 мм - при довжині більше 350 мм.

Рекомендується розробляти ДП простої прямокутної форми. Конфігурацію, відмінну від прямокутної, слід застосовувати тільки в технічно обгрунтованих випадках.

Співвідношення лінійних розмірів сторін ДП має бути не більше 3:1. Допускається збільшення цього співвідношення за узгодженням із замовником.

Згідно ОСТУ 25.931 - 80 рекомендуються розміри ДП на вироби, що знову розробляються і модернізуються. Максимальні розміри ДП і (чи) робочого поля групової установки мають бути не більше 470 мм. Допуски на лінійні розміри сторін ДП повинні відповідати ГОСТ 25346 - 82 і ГОСТ 25347 - 82.

Товщина друкованої плати визначається товщіною вихідного матеріалу і вибирається залежно від використовуваної елементної бази і діючих механічних навантажень. Переважними значеннями номінальної товщини одно- і двосторонніх друкованих плат є 0,8; 1,0; 1,5; 2,0 мм.

Фольговані матеріали є шаруватими пресованими пластинками, виготовленими на основі паперу (гетинакс) або тканини із скляного волокна (склотекстоліт), просочені термореактивними з’єднаннями і фанеровані з однієї або двох сторін мідною електролітичною фольгою, яка оксидована з внутрішньої сторони для матеріалів звичайного виконання або покрита плівкою хрому для гальваностійких матеріалів.

Матеріал для друкованої плати вибирають по ГОСТ 10316 - 78 або технічним умовам. Позначення марок, наприклад, СФ-1(2)-35 означають, що промисловістю випускаються як односторонні СФ-1-35, так і двосторонні СФ-2-35 фольговані матеріали з указаними товщиною фольги і матеріалу з фольгою. Букви Н і Г в позначенні марки матеріалу свідчать про підвищену нагрівостійкість (до +100°С) і гальваностійкість.

Фольговані матеріали призначені для роботи в наступних умовах:

- гетинакс без додаткового вологозахисту призначений для виготовлення ДП, на які в процесі роботи може впливати довкілля, що характеризується відносною вологістю повітря 45 - 75% при температурі 15 - 35°С;

- гетинакс з додатковим вологозахистом і склотекстоліт усіх марок призначені для виготовлення ДП, на які в процесі роботи може впливати довкілля, що характеризується відносною вологістю повітря до 98% при температурі не вище 40°С;

- фольговані матеріали у вигляді ДП повинні допускати дію температури до 60°С. Фольговані матеріали виготовляються листами наступних номінальних розмірів:

- гетинакс усіх марок і товщини - 2440х1040; 1190х1040, 800х900 мм;

- склотекстоліт усіх марок і товщини - 1190х1010, 1010х890, 1010х840, 910х890, 640х490.

Умовні позначення фольгованих матеріалів - по ГОСТ 26246 - 84. Для матеріалів вищого і першого сортів додатково повинно бути вказано "в.с" чи "1с". Приклад умовного позначення фольгованого склотекстоліту вищого сорту завтовшки 1,5 мм, фанерованого з двох сторін мідною електролітичною гальваностойкою фольгою товщиною 35 мкм: СФ-2-35Г- 1,5 ст. с. ГОСТ 10316-78.

Для ДП, призначених для експлуатації в умовах першої групи жорсткості по ОСТУ 4.077.000 (таблиця. 6), рекомендується застосовувати матеріали на основі паперу, для другої, третьої і четвертої груп жорсткості - на основі склотканини.