Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця

Кримінологічні дослідження свідчать, що в осіб, які учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво вираженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які вчиняють умисні злочини.

Учинення злочину з необережності зумовлюють, у більшості випадків, певні негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб, що вчиняють злочини з необережності, характерні несформованість почуття обов’язку і відповідальності, які у свою чергу призводять до легковажного, недисциплінованого ставлення до виконання соціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, готовність їх порушувати для власної вигоди, а також невміння або небажання правильно оцінити та спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки. Іншими словами, для необережних злочинців характерна легковажно-безвідповідальна або егоїстично-споживацька поведінка.

Характерні риси осіб, які вчиняють необережні злочини, залежать від виду необережності.

Для осіб, дії яких кваліфікуються як злочинна самовпевненість, характерними є: внутрішня недисциплінованість, небажання чи невміння адекватно оцінити свої можливості, хибне самоствердження, кар’єризм, безапеляційність, азарт, авантюризм, схильність до ризику, невиправдана завзятість.

Для осіб, що вчинили злочини через злочинну недбалість, характерні ознаки: неуважність, поверховий аналіз ситуації, невміння або небажання передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності, взяття на себе непосильних робіт чи обов’язків, тощо.

Осіб, які вчиняють необережні злочини, за характером антигромадської спрямованості і мотивації відносять до необережного типу злочинців, а за глибиною і стійкістю – до ситуативного типу злочинця. Окремі особи вчиняють постійні порушення певних норм чи правил, що стає для них звичною поведінкою. За такою ознакою виділяють стійкий або злісний тип необережного злочинця.

Кримінологічні дослідження показують, що рівень суспільної небезпечності необережних злочинців значно менший, ніж у осіб, які вчинили умисні злочини, і визначається не їх антисоціальною спрямованістю, а особливостями характеру та поведінки. Для цих осіб характерним є поєднання загалом позитивної соціальної спрямованості та легковажно-безвідповідального ставлення до виконання певних обов’язкових норм, правил, положень, інструкцій тощо. На відміну від учинення умисних злочинів, негативна поведінка таких осіб, найчастіше пов’язана з виконанням певних обов’язків у відповідній сфері діяльності (наприклад, у сфері безпеки дорожнього руху, охорони праці, довкілля та ін.).

Соціально-демографічна характеристика осіб, що вчиняють злочини з необережності, свідчить про те, що більш ніж 90 % таких злочинів учиняють чоловіки. Це пояснюється більшою пристрастю чоловіків до техніки, ризику, до надзвичайних і небезпечних ситуацій і відповідним розподілом праці між чоловіками і жінками. Останнім часом спостерігається зростання частки жінок при вчиненні необережних злочинів, особливо у сфері безпеки дорожнього руху.

Серед осіб, що вчиняють необережні злочини, переважають особи віком від 20 до 40 років. Це пов’язано з необхідністю мати відповідний рівень освіти та кваліфікації для виконання робіт у певній сфері діяльності. Вікова характеристика осіб, що вчиняють злочини у сфері дорожнього руху, в зв’язку з тим, що керування мототранспортними засобами дозволяється з 16-річного віку, а автомобільним транспортом – з 18-річного віку, більш низька – 18-24 роки.

3. Причини й умови, що детермінують необережні злочини

Причинами необережних злочинів є егоїстично-споживацьке та легковажно-безвідповідальне ставлення до правил безпеки, необачність у професійній і побутовій діяльності з боку певних осіб.

Формування таких негативних якостей особи зумовлюється негативними традиціями та несприятливою атмосферою сімейно-побутового і виробничого середовища; негативним прикладом і впливом осіб, які допускають відповідні порушення; тиском з боку вищестоящих посадових осіб, що вимагають вирішення виробничих проблем «будь-якою ціною»; атмосферою невимогливості, негативного ставлення до виконання наказів, вказівок, розпоряджень.

У широкому розумінні необережні злочини зумовлюються суперечностями між суб’єктивними обставинами (особа, її цілі, наміри, поведінка) і об’єктивними (ситуація, знаряддя або засоби).

При цьому зауважимо, що коли причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є взаємодія особи з небезпечною ситуацією і засобами, то безпосередньо дефекти особи, небезпечні властивості ситуації, що призводить до кримінальної необережності, лежать у соціальних причинах і умовах.

Механізм вчинення необережного злочину полягає у створенні такої взаємодії суб’єктивного і об’єктивного, коли необережне заподіяння шкоди є результатом суперечностей між об’єктивними вимогами ситуації, що висуваються до особи, і неадекватним суб’єктивним сприянням особою цій ситуації, небажанням дотримуватись вимог цієї ситуації.

Причина необережних злочинів полягає у взаємодії негативних якостей певної особи, небезпечної ситуації, знарядь і засобів, якими вона користується.

Умовами, що можуть призвести до виникнення небезпечної ситуації, а та, у свою чергу, – до вчинення необережного злочину, є:

- неритмічна робота багатьох підприємств, установ, організацій, закладів, будівництв, транспортних вузлів тощо;

- неефективна діяльність і корумпованість державних контролюючих органів та інстанцій;

- зниження рівня контролю та формалізм з боку посадових або спеціально уповноважених осіб за технікою безпеки, за дотриманням норм і правил з охорони праці;

- недостатній рівень професійної підготовленості працівників в окремих галузях, де використовуються механізми підвищеної небезпеки;

- порушення працівниками встановлених умов експлуатації устаткування;

- відсутність на виробництві, у цехах, на робочих місцях необхідної нормативної та інструктивної інформації;

- недостатній рівень технічних систем забезпечення безпеки, природоохоронних систем, вимірювальної або контрольної апаратури;

- незабезпеченість працівників засобами індивідуального захисту;

- недотримання режиму праці й відпочинку на виробництві;

- конструктивні недоліки машин і механізмів;

- фізичне та моральне зношування основних фондів на виробництві, зокрема машин і механізмів;

- неякісний ремонт техніки, транспорту та іншого устаткування;

- застарілі технології виробництва, порушення правил технологічного процесу;

- високий рівень концентрації промислових об’єктів у окремих регіонах країни;

- низький рівень культури виробництва;

- приклади уникання відповідальності за діяння, що не потягли за собою особливо тяжких наслідків;

- поширення пияцтва і випадків вживання на виробництві і в побуті наркотиків і токсичних речовин та ін.

4. Попередження необережних злочинів

Запобігання злочинам, учиненим з необережності, як і іншим видам злочинів, здійснюється на двох взаємопов’язаних рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Пріоритетними є заходи загальносоціального запобігання, спрямовані на удосконалення управління суспільством, розвиток науково-технічного прогресу, покращення умов і охорони праці, поліпшення техніки безпеки, впровадження сучасних засобів механізації, автоматизації, комп’ютеризації виробництва і до певної міри сфери побуту, посилення соціальної, виробничої і технологічної дисципліни, виховання у населення почуття громадянської відповідальності й обов’язку тощо.

Загальносоціальними є заходи соціального, економічного, організаційно-управлінського, технічного та іншого характеру, передбачені, як правило, загальнодержавними соціальними програмами та іншими актами вищих органів державної влади, розраховані на тривалий строк їх реалізації.

Успішне виконання заходів загальносоціального запобігання є запорукою зниження рівня необережної злочинності в Україні.

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання необережній злочинності мають свою специфіку щодо такого ж виду заходів запобігання умисній злочинності.

Особливості спеціально-кримінологічних заходів запобігання необережній злочинності обумовлені специфікою необережних злочинів. При вчиненні необережних злочинів відсутні підготовка до злочину або замах на злочин, співучасть, і тому неможливо застосувати деякі форми і методи, що характерні для запобігання умисним злочинам (наприклад, виявлення особи, що готується до злочину, та запобігання злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників, злочинної організованої групи тощо). Тому в системі заходів запобігання необережній злочинності частка зальносоціальних заходів є значно вищою.

Серед заходів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учиненим з необережності, домінуючою є профілактика, яка здійснюється за певними напрямами.

1. Вплив на знаряддя й засоби виробництва, джерела підвищеної небезпеки. Цей напрям передбачає розробку нових, безпечних для людини й довкілля машин і механізмів; впровадження сучасних нешкідливих технологій; технічне вдосконалення й підвищення надійності наявного на виробництві устаткування; посилення контролю за технічним станом знарядь і засобів та їх своєчасна діагностика; наявність відповідної технічної документації на устаткування, чітка регламентація правил його експлуатації і техніки безпеки при поводженні з ним та ін.

2. Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрям передбачає забезпечення належного технічного стану об’єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку (дороги, шахти, цехи, технологічні лінії тощо); поступове скорочення джерел підвищеної небезпеки; виведення з експлуатації будівель і споруд, що перебувають в аварійному стані, зменшення кількості робочих місць з небезпечними та шкідливими умовами праці; встановлення надійного попереднього контролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень устаткування від норми на ранніх стадіях; впровадження на виробництві, транспорті спеціальних пристроїв, що сигналізують про наявність небезпечної ситуації, або блокують неправильні дії особи; чітку регламентацію дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацювання стандартів поведінки в них та ін.

3. Вплив на особу. Цей напрям передбачає належний підбір працівників для роботи, що пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки, критеріями якого мають бути не тільки рівень освіти та наявність певної професії, а й психологічні та психофізичні якості; удосконалення контролю за діяльністю осіб, пов’язаною з підвищеною небезпекою; посилення відповідальності працівників за недотримання встановлених правил безпеки, а посадових осіб – за порушення правил охорони праці; забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди потерпілим винними особами; інструктаж та навчання осіб, що використовують у своїй роботі джерела підвищеної небезпеки правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання техніки та пристроїв тощо; боротьбу з пияцтвом та загальне підвищення культури й дисципліни серед працюючих та ін. [80, с. 155-157].

Найбільш поширеним видом необережних злочинів є різні порушення правил дорожнього руху як водіями так і пішоходами, правил експлуатації транспортних засобів та інші правопорушення у сфері транспорту. Заходи профілактики злочинів у сфері транспорту полягають у комплексному впливі на всі елементи ланцюга «людина-дорога-транспорт». Такими заходами є забезпечення постійного дієвого контролю за додержанням правил дорожнього руху його учасниками; своєчасне запобігання порушенням незлочинного характеру та притягнення винних до адміністративної відповідальності; виховний і правовий вплив на всіх учасників дорожнього руху; масове вивчення та роз’яснення положень Правил дорожнього руху з усіма категоріями населення; підтримка в належному стані доріг і дорожнього господарства, технічного стану транспортних засобів тощо.

Усі заходи профілактики необережних злочинів подібні між собою через свій випереджувальний характер і менш конкретизований об’єкт профілактичного впливу.

Попередження необережних злочинів потребує значних витрат з боку держави, окремих підприємств, установ та організацій, суб’єктів підприємництва на поліпшення умов праці, удосконалення технологічних і технічних процесів, оновлення обладнання, охорони навколишнього середовища, підвищення кваліфікації кадрів, підготовки нових кадрів тощо.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте кількісні та якісні показники необережної злочинності.

2. Яка частка необережних злочинів у структурі злочинності в цілому?

3. Яка динаміка необережної злочинності в сучасних умовах?

4. Яку роль відіграє ситуація при вчиненні злочинів з необережності?

5. Що є характерним для осіб, які вчиняють злочини з необережності?

6. Які особливості причин та умов, що детермінують необережну злочинність?

7. Які заходи попередження необережних злочинів?

8. У чому виявляється специфіка запобігання злочинам, вчиненим з необережності?

9. Які, на вашу думку, заходи попередження необережних злочинів є найбільш дієвими і чому?

Семінарське (практичне) заняття (2 год.)