Тестові завдання. 1. До корисливих злочинів належать:

1. До корисливих злочинів належать:

а) хуліганські дії;

б) злочини проти статевої недоторканості особи;

в) посадові злочини;

г) всі умисні злочини.

2. У структурі корисливої злочинності найбільшу частку становлять:

а) шахрайство;

б) крадіжки;

в) розбої;

г) грабежі.

3. Який мотив притаманний корисливій злочинності?:

а) хуліганський;

б) корисливий;

в) помста;

г) ревнощі.

4. Види корисливих злочинів:

а) корисливі злочини проти власності;

б) корисливі посадові злочини;

в) корисливі господарські злочини;

г) вірно все вищенаведене.

5. Ознаками корисливих злочинів є:

а) корисливі злочини завжди мають насильницький характер;

б) корисливі злочини посягають на чуже майно або право на нього;

в) корисливі злочини мають побутовий характер;

г) корисливі злочини мають підвищену суспільну небезпечність.

6. Частка корисливої злочинності в злочинності загалом складає:

а) 25 %;

б) 45 %;

в) 65 %;

г) 80 %.

7. Відкрита насильницька форма заволодіння чужим майном – це:

а) крадіжка;

б) шахрайство;

в) грабіж;

г) вірно все вищенаведене.

8. Тип особи корисливого злочинця визначають:

а) психологічні ознаки;

б) майновий стан;

в) наявність непогашеної або незнятої судимості;

г) вірно все вищенаведене.

9. Психологічними ознаками особи корисливого злочинця є:

а) стійкість корисливої установки (спрямованості);

б) готовність застосувати будь-які способи та засоби, у тому числі й злочинні, для досягнення своєї корисливої мети;

в) характер мотивації, яка зумовлює виникнення корисливої установки або її реалізацію;

г) вірно все вищенаведене.

10. Тип особи корисливого злочинця визначають:

а) соціальна характеристика;

б) майновий стан;

в) наявність непогашеної або незнятої судимості;

г) кримінально-правові ознаки.

Рекомендовані джерела: [1, 2, 9, 22, 24, 26, 28, 34, 37, 44, 56, 60, 66, 67, 68, 86, 92, 94, 95, 96, 115, 161, 168, 183, 186, 193].

Тема 16. Кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів.

1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.

2. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця.

3. Причини й умови, що детермінують необережні злочини.

4. Попередження необережних злочинів.

1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів

Необережна злочинність є невіддільною складовою частиною загальної злочинності, самостійним видом у її структурі, а також закономірним явищем у суспільстві.

Необережна злочинність включає сукупність передбачених чинним кримінальним законодавством злочинів, учинених у результаті злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості.

В необережних злочинах саме діяння може бути вчинене не тільки з необережності, але й умисно. Ставлення ж особи до наслідків діяння завжди необережне, і ці наслідки винний легковажно розраховує відвернути або не передбачає їх настання, хоча повинен був і міг передбачити.

Розглянемо особливості необережної злочинності порівняно з умисною злочинністю.

1. Ці види злочинності відрізняються за формою вини, а отже, за психологічним механізмом вчинення злочину. Відмінність полягає у ставленні суб’єкта до вчиненого діяння та його наслідків (тільки необережне ставлення до наслідків діяння).

2. Різняться ці види злочинності за соціально-психологічними причинами їх вчинення і характеристикою особи злочинця. Якщо суб’єкт умисних злочинів протиставляє власну волю інтересам суспільства, то соціально-психологічною причиною необережних злочинів є неуважність, безвідповідальне ставлення до існуючих в суспільстві правил поведінки. Тому суб’єкт необережних злочинів має значно менший ступінь суспільної небезпечності, аніж суб’єкт умисних злочинів.

3. Для необережних злочинів притаманною є певна сфера (на виробництві, у транспорті, у сфері управління, побуту тощо), де вони порушують правила, норми, приписи, звичаї, що зумовлюють нормальний перебіг виробничих і побутових процесів.

4. Ці злочини різняться за характером наслідків. На відміну від умисних злочинів, при вчиненні яких наслідки, їх вид і розмір передбачає й бажає настання суб’єкт злочину, має місце певна відповідність між ступенем суспільної небезпечності злочинця та тяжкістю злочину, при необережності такої відповідності немає. Розмір завданої необережним злочином шкоди визначається не стільки ступенем моральної ушкодженості особи, як сферою діяльності суб’єкта, характером знарядь і засобів, які він використовує, ситуацією, в якій вчиняється діяння, а також іншими обставинами, які можуть бути випадковими для суб’єкта. Тому в необережній злочинності часто спостерігається розрив, певна суперечність між особою злочинця (його соціально-моральною характеристикою) і тяжкістю наслідків, що настали.

Необережна злочинність багатогранна. Ці злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуванням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспортних засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров’я людини матеріалами і речовинами; при використанні і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практиці; у різних сферах управлінської діяльності посадових осіб; у домашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. Шкода від таких злочинів (кількість травмованих і матеріальні збитки) дуже велика й перевищує шкоду від умисних злочинів. Втім не завжди є можливість визначити сумарну шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності, наприклад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюється невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам, водним або морським організмам. Водночас небезпечність особи злочинців, які вчиняють необережні злочини, значно менша, аніж злочинців, які вчиняють умисні злочини.

Класифікують необережні злочини за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. За цим критерієм вони поділяються на чотири основні групи:

1) необережні злочини, пов’язані з використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної небезпеки. Це, зокрема, злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287 КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (статті 272, 273 КК України) та деякі ін.

2) необережні злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Це злочини, шкода від яких заподіюється внаслідок неналежного виконання або невиконання винною особою своїх професійних обов’язків. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил екологічної безпеки та охорони довкілля (розділ VIII Особливої частини КК України), порушення правил поводження з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України), та ін.

3) необережні злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини, як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля.

4) необережні побутові злочини: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби або венеричною хворобою (статті 130, 133 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі інші.

Кримінологічний аналіз необережної злочинності є досить складним, оскільки офіційна кримінальна статистика не виділяє цей вид злочинності.

Наукові дослідження необережної злочинності кримінологічного характеру свідчать, що цей вид злочинності складає 10-15 % у загальній структурі злочинності і з розвитком науково-технічного процесу має стійку тенденцію до зростання. Збільшується не тільки чисельність злочинів, учинених через необережність, а й кількість їх різновидів. Розмір шкоди, спричиненої окремими необережними злочинами, є настільки значний, що дістав назву техногенної катастрофи планетарного масштабу (аварія на Чорнобильській АЕС). Можна прогнозувати, що рівень необережної злочинності та її шкідливих наслідків у зв’язку з постійним прогресом науки і техніки і надалі збільшуватиметься.

Кримінологічні дослідження показують, що у структурі необережної злочинності переважають злочини у сфері дорожнього руху й експлуатації автомобілів та інших механічних транспортних засобів, які становлять майже 75 % всіх злочинів, учинених з необережності. Близько 10-15 % припадає на службову недбалість, 3-5 % – на порушення законодавства про охорону праці, 3-4 % – на вбивство через необережність. Решта – це порушення посадовими та іншими особами спеціальних норм і правил, які призводять до аварій, катастроф, пожеж та інших негативних явищ техногенного характеру.

Багато необережних злочинів (порушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість, окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим рівнем латентності.