Розвиток класичної теорії класичної теорії

Класична теорія розкриває основу інвестиційних рішень, однак представляє їїнадто узагальнено, не показуючи складного механізму реалізації спонукального мотиву інвестування капіталу. Щоб зрозуміти, чому у окремої фірми можуть з'явитися можливості отримання прибутку від інвестування капіталу за рубежем, необхідно більш усебічно й детально проаналізувати причини, за яких фірми вивозять капітал за кордон. Ці причини включають:

• можливість зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;

• можливість використання недосконалості ринку;

• можливість підвищення ефективності виробничої та збутової діяльності.

Очевидний мотив прямих інвестицій - можливість більш ефективно виготовляти товари поза країною базування. Ефективність виробничого процесу збільшуватиметься, якщо філії відкриваються в тому місці, де чинники виробництва найдешевші. Наприклад, багато американських виробників одягу відкривали філії своїх підприємств у Гонконзі та Кореї, тому що праця - важливий чинник виробництва в галузі - була там порівняно дешевою. Нині ж обставини змінились. Так, у Гонконзі робоча сила перестала бути дешевою. Гонконг з населенням 6 мли чоловік створює ВНП, що становить 21% ВНП Китаю. За такою розкладкою економічних умов текстильна промисловість переміщується з Гонконгу в західні провінції Китаю. А в Гонконзі бурхливо розвивається сектор міжнародних послуг: організуються ярмарки, конгреси, створено міжнародний виставочний центр тощо.,

Зростання ефективності також можливе, якщо виробнича діяльність здійснюється біля джерел сировинних матеріалів. Багато американських нафтових компаній перероблюють нафту в тих самих країнах, де її видобувають, оскільки це ефективніше, ніж перевозити сиру нафту до США для подальшої переробки. Так само збільшення ефективності ймовірне, коли продукція виготовляється поблизу ринку, де вона реалізуватиметься. Для постачальника послуг близькість до споживача особливо важлива. Консультаційні, страхові та фінансові послуги можуть надаватися значно ефективніше, якщо компанія має представництво в країні, що приймає.

Фірма може збільшити потік доходів, скоротивши ризик, пов'язаний зі своєю діяльністю. Цього можна досягти шляхом географічної диверсифікації. Розпорошення капіталу зменшує ризик, тому що малоймовірно, щоб усі капіталовкладення фірми давали одночасно низьку (чи високу) віддачу. Всередині країни компанія може розпорошити капітал вкладання у його у невзаємопов'язані галузі, але цілком реально, що всі ці операції будуть пов'язані з успіхами і невдачами національної економіки. На відміну від цього фірми скорочують ризик, розпорошуючи діяльність між країнами. Оскільки піднесення і спади в різних країнах відбуваються не одночасно, то, розпочинаючи зарубіжні операції, фірма здатна стабілізувати потік доходів.

Ще одна.причина міжнародних прямих інвестицій - можливість використання фірмою недосконалості ринку. Термін "недосконалість" не обов'язково означає, що з ринковим механізмом щось негаразд. У багатьох випадках під цим мається на увазі відхід від суворих рамок теорії економіки вільної конкуренції.

Недосконалість ринку може мати ряд форм. Стефан Хаймер і Чарлз Кайндльбергер були серед перших економістів, які запропонували як мотиву прямих інвестицій індивідуалізацію продукту, їхній аргумент будувався на спостереженні того, що компанія розвиває певні здатності і переваги при розробці своєї індивідуальної продукту. Відкриття зарубіжних операцій дозволяє фірмам "експортувати" ці здатності і переваги в інші країни, де вони доведуть свою прибутковість. У класичній економічній теорії передбачається, що ці ж самі здатності і переваги легко можуть бути досягненні іноземними конкурентами, у зв'язку з чим у компанії не буде стимулу діяти за кордоном. Але С. Хаймер і Ч. Кайндльбергер помітили, що ці переваги набувають форму захисту спеціалізованих знань, технологій або патентів, які стають недосяжними для іноземних фірм.

Недосконалість ринку може набувати форми економії від збільшення масштабів виробництва (економії від масштабу), коли витрати не зростають прямо пропорційно випуску продукції. Внаслідок цього знижується собівартість одиниці продукції за рахунок великих обсягів виробництва. Наприклад, автомобілебудівні компанії досягають економії від масштабу, виготовляючи різні комплектуючі в різних частинах світу. Спеціалізація підприємств на виготовленні ходової частини, трансмісії, кузова і т. ін. більш ефективна в плані зниження витрат виробництва, ніж концентрація виробничого процесу в одному місці. Так, виробнича мережа автомобіля "Форд-Ескорт", що виготовляється в Європі, охоплює десятки підприємств у 15 країнах: США, Японії, Великій Британії, Нідерландах, Швеції, Бельгії, Норвегії, Данії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії, Іспанії, Канаді, Франції.

Крім сфери виробництва, економія від масштабу є і в інших видах діяльності. Наприклад, фірма може досягти економії від масштабу фінансовій сфері, здійснюючи зарубіжну діяльність, оскільки вона отримує доступ до ринків іноземного капіталу. У маркетингу багатьох товарів і послуг економія від масштабу також очевидна - золоті дуги Макдональдса і емблема "Кока-Коли" розпізнаються більше ніж у 50 країнах.

Інші недосконалості ринку ведуть своє походження від інституціональних чинників. Уряди часто встановлюють торговельні бар'єри у вигляді тарифів (податків на експортовані товари) і квот (кількісних обмежень імпортованих товарів). Єдиний шлях отримати доступ на ринок при здійсненні таких бар'єрів - прямі інвестиції. Наприклад, "Тойота", частково у відповідь на контроль над імпортом японських машин у США, відкрила в Америці філії своїх виробництв. Але, знову ж таки, ці торговельні бар'єри можуть утруднити і зробити дорогим отримання імпорту, необхідного для виробництва всередині країни, тож логічно розмістити філії поблизу джерел сировини.