Теорії руху чинників виробництва

У попередніх главах ми розглядали відносини міжнародної торгівлі. Наголошувалось на причинах, механізмі та наслідках міжнародного обміну товарами та послугами. Проте рух товарів й послуг за межі національних кордонів не є єдиною формою міжнародних економічних відносин. Важливою формою економічних зв'язків між країнами є переміщення чинників виробництва.

Міжнародне переміщення чинників виробництва залучає:

• міжнародний рух капіталу;

• міжнародну міграцію робочої сили;

• міжнародну передачу технологій.

Суть міжнародного руху капіталу полягає у вилученні з обігу частини національного капіталу і включенні його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.

Міжнародна міграція робочої сили - переміщення трудових ресурсів, що спричинено різницею у рівні доходів, кращими перспективами соціального просування або зайнятості тощо.

Міжнародна передача технологій - переміщення науково-технічних досягнень за межі національних економік у формах: технології продуктів; технології процесів; технології управління.

Причини міжнародного руху чинників виробництва за своєю суттю не відрізняються від причин міжнародної торгівлі. Кожного разу, коли між країнами виникають істотні відмінності у забезпеченості чинниками виробництва, з'являється прагнення перемістити надлишкові чинники виробництва в країни, де існує їх дефіцит, заради отримання більшого прибутку.

Між торгівлею і мобільністю чинників виробництва існує зв'язок. Щоб краще уявити собі цей зв'язок, пригадаємо класичний приклад торгівлі пивом і зерном між Англією і Португалією, наведений Д.Рікардо при розроблені теорії відносних переваг (п.3.1.). Торгівля між цими країнами приносила вигоду як одній, так і іншій країні, оскільки кожна з них володіла порівняльною перевагою у виробництві: одна - пивом, інша - зерном. Але торгівлі пивом і зерном існує альтернатива. Компанія, яка розташована в Англії, може розпочати вирощувати зерно в Португалії, тоді як португальська компанія може відкрити пивоварний завод в Англії. В даному випадку відбудеться переміщення не товарів і послуг, а виробничих ресурсів таких, як капітал, технологія і праця. Інакше кажучи, можливі альтернативні рішення:

1. Країна з надлишком трудових ресурсів під впливом одних обставин може імпортувати капіталомісткі товари; під впливом інших - отримувати капітал шляхом запозичення за кордоном.

2. Країна з надлишком капіталу може імпортувати трудомісткі товари або залучати робітників-емігрантів.

3. Країна, котра не може підтримувати ефективні розміри виробництва, може імпортувати товари, у виробництві яких великі фірми мають перевагу, або дозволити виробництво цих товарів філіям зарубіжних фірм. Вибір з наявних альтернатив залежить від конкретних обставин. Якби готові вироби і чинники виробництва могли цілком вільно переміщуватись через національні кордони, то вибір між торгівлею і переміщенням чинників визначався б порівняльними витратами переміщення товарів або чинників. Однак у дійсності ні ті, ні інші не володіють повною свободою пересування через кордони. Відтак порівняльний ступінь обмеження торгівлі і пересування чинників виробництва може вплинути на рівень витрат і тим самим визначити вибір.

Наведемо гіпотетичний приклад, який ілюструє взаємозамінність торгівлі і переміщення чинників виробництва при різних сценаріях.

Припустимо, що: 1) США і Мексика мають однакову кількість родючих земель для вирощування помідорів з однаковими витратами; 2) продуктивність праці робітників однакова; 3) видатки на транспортування помідорів між США і Мексикою становлять; 0,75 дол. за бушель. Відмінності в ціні помідорів між країнами зумовлені лише коливаннями вартості праці і капіталу (на один бушель):

1) робоча сила в США - 1,25 дол.

2) робоча сила в Мексиці - 0,25 дол.

3) мексиканська робоча сила в США - 1,15 дол.

4) капітал у США - 0,30 дол.

5) капітал у Мексиці - 0,50 дол.

6) американський капітал у Мексиці - 0,40 дол.

7) транспорт для експорту - 0,75 дол.

Розглянемо чотири варіанти порівняльних витрат вирощування помідорів у США та Мексиці.

Перший варіант: відсутність і торгівлі, і руху чинників виробництва. За такої умови витрати на помідори, отримані в Мексиці для мексиканського ринку, становлять 0,75 дол. за бушель (0,25 дол. за робочу силу і 0,50 дол. за капітал), а на помідори, вирощені в США для американського ринку, - 1,55 дол. за бушель (1,25 дол. за робочу силу і 0,30 дол. за капітал).

Другий варіант: мобільність торгівлі, але відсутність руху виробничих чинників.

Якщо торговельні обмеження на помідори будуть усунені обома країнами, то США почнуть їх завозити з Мексики, оскільки там витрати з урахуванням транспортних витрат 1,50 дол. (0,75 дол. за бушель плюс 0,75 дол. за транспорт) все одно будуть меншими від витрат у США (1,55 дол. за бушель).

Третій варіант: мобільність виробничих чинників, але відсутність динамічної торгівлі.

Мексиканські робітники можуть в'їжджати до США, маючи тимчасові дозволи на роботу. В цьому випадку, з урахуванням додаткових витрат на проїзд і проживання в 14,40 дол. на день на одну людину, вартість продукції становитиме 0,90 дол. за бушель. В той же час американський капітал може зацікавитись інвестуванням у виробництво помідорів у Мексиці за умови, що капітальні витрати дорівнюватимуть ОДО дол. за бушель, тобто будуть менші від мексиканських питомих капіталовкладень, але вищими від американських. У цьому випадку мексиканські виробничі витрати становитимуть 0,65 дол. за бушель (0,25 дол. за мексиканську робочу силу і 0,40 дол. за американський капітал). При переміщенні мексиканської робочої сили в США витрати становитимуть 1,45 дол. за бушель (0,25 дол. за мексиканську робочу силу, 0,90 дол. на проїзд і проживання, 0,30 дол. за американський капітал). Кожна країна змогла скоротити свої виробничі витрати (Мексика з 0,75 до 0,65 дол., а США - з 1,55 до 1,45 дол.).

Четвертий варіант: мобільність торгівлі і виробничих чинників. У цьому випадку найдешевшою альтернативою буде виробництво помідорів у Мексиці для свого ринку і ринку США у разі імпорту капіталу із США. Це вигідніше, ніж відправка робочої сили до США.

Взагалі нині капітал фактично переміщується по світу більш вільно, ніж робоча сила. Відмінності у продуктивності праці і вартості робочої сили відіграють велику роль (за інших рівних умов) при альтернативному виборі між обміном товарів і просуванням прямих інвестицій.

Як бачимо, існує методологічна спільність аналізу міжнародної торгівлі і переміщення чинників виробництва, проте аналіз останнього має свої особливості й тому є предметом особливого дослідження. Це стосується передусім теоретичного аналізу міжнародних інвестицій.