Основні тенденції розвитку ринку прямих іноземних інвестицій

У сучасному світі практично всі країни залучені до процесів міжнародного співробітництва. Усталений економічний розвиток неможливий без ефективного використання переваг від залучення ПІІ з-за кордону.

Важливою тенденцією, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій і полегшує міжнародну міграцію капіталу, є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться як у двосторонніх, так і в багатосторонніх міждержавних, регіональних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, які діють у рамках міжнародних економічних організацій зокрема СОТ. До норм державного регулювання ПІІ можна віднести:

• по-перше, надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною. Гарантією інвестицій на багатосторонньому рівні займається Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, створене під егідою Світового банку. Гарантії інвестицій зафіксовані в Ломейській конвенції, підписаній між країнами ЄС і багатьма країнами, що розвиваються. В угоді "Про торговельні аспекти інвестиційних заходів (TRIMS), підписаній країнами-членами СОТ, міститься пряма заборона на використання по відношенню до іноземних інвесторів заходів державної промислової політики;

• по-друге, врегулювання інвестиційних спорів. Так, у рамках країн-членів ОЕСР прийнято принцип міжнародного арбітражу, оскільки часто врегулювання спорів на базі національного законодавства не влаштовує як країни базування, так і приймаючі країни; у структурі Світового Банку створено Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС);

• по-третє, усунення подвійного оподаткування;

• по-четверте, страхування зарубіжних інвестицій;

• по-п'яте, дипломатична й адміністративна підтримка. Наприклад, практикуються урядові переговори із зарубіжними партнерами про створення найсприятливіших умов за рубежем для національних інвесторів або запрошення представників міжнародного бізнесу до складу міжнародних делегацій для обговорення економічних питань.

В умовах фінансової глобалізації інвестиційні ресурси переміщуються згідно з принципом господарської доцільності і концентруються в регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив ПІІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства.

Темпи приросту залучених ПЗІ на кінець 90-х років у цілому у світі різко прискорились. Якщо в 1993 - 1996 рр. залучені інвестиції збільшувались у середньому на 20,2% за рік, то в 1997 -1999 рр. - на 34,1%. У 2000 р. загальносвітовий обсяг ПІІ становив приблизно 1,1 трлн. дол., однак у. 2001 р. він скоротився більш ніж у два рази - до 535 млрд. дол., що стало найістотнішим зниженням за останні ЗО років.

Основною тенденцією розвитку ринку ПІІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73% припадає на промислово розвинуті країни, понад 24% - на країни, що розвиваються, і менше як 3% - на країни Центральної і Східної Європи.

У сфері експорту інвестицій розвинуті країни концентрують понад 90%, країни, що розвиваються - 8%, а країни Центральної і Східної Європи - менше як 1%.

Основна частка загального обсягу вивозу (92%) і ввозу (80%) інвестицій припадає на США, Європейський Союз та Японію.

Особливістю світового ринку інвестицій є висування на роль провідника на міжнародному ринку інвестицій саме Євросоюзу. Країни ЄС - найбільші інвестори завдяки обміну капіталами між собою. Близько 80% усього експорту ПІІ припадає на європейські країни: Велику Британію, Німеччину, Францію, Нідерланди та Швейцарію. За обсягом залучених інвестицій перше місце посідають США, а потім ідуть Німеччина, Велика Британія, Бельгія.

Особливо високим приростом обсягу залучених ПІІ (майже у 4 рази за 1995 - 2000 рр.) відзначається Німеччина, яка за рівнем інвестиційної привабливості може невдовзі наздогнати США.

Країни, що розвиваються, істотно поступаються промислово розвинутим країнам за масштабами міжнародного інвестування. В основному транскордонне інвестування в цих країнах здійснюється в рамках інтеграційних об'єднань, а вивезення капіталу з країн, що розвиваються, в розвинуті країни незначне.

Масштаби руху ПІІ в країни, що розвиваються, у 2002 р. були різноспрямованими: зниження припливу капіталу в Азію і Латинську Америку супроводилося зростанням інвестицій в Африку (в основному в Анголу, Мозамбік, Судан).

Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою прагнуть привернути інвестиції за рахунок створення пільгового режиму господарювання для іноземного інвестора, використовують заходи промислової політики, пов'язані зі стимулюванням між фірмової кооперації між вітчизняними та іноземними інвесторами, заохочують експортну діяльність підприємств з іноземною участю тощо.

Найбільш ліберальний підхід до залучення ПІІ серед країн, що розвиваються, характерний для Латинської Америки.

Серед країн, ринок яких ще формується, найпривабливішими для іноземного інвестора є Бразилія, Аргентина, Мексика, Польща, Чехія.

Важливою тенденцією є зростання масштабів міждержавного злиття і поглинання національних фірм.

Злиття і поглинання (включаючи поглинання іноземними інвесторами державних підприємств, що приватизуються) стали головним видом інвестиційних операцій. Обсяг транскордонного злиття і поглинання зріс зі 100 млрд. дол. у 1987 р. до 720 млрд. дол. у 1999 р. Однак у 2001 р. цей процес уповільнився: відбулося лише 113 злиттів компаній, які знаходились у різних країнах, у порівняно зі 175 у 2000 р., що вплинуло на зниження загальносвітового обсягу ПІІ.

Ринок злиттів і поглинань, що формується, охоплює переважно розвинуті країни і слугує основою зростання інтернаціонального виробництва.

Країни, що розвиваються, цей ринок охоплюють значно менше, тут інвестиції у створення нових підприємств є провідним способом розвитку.

Основні джерела інвестицій, їх розмір і напрями представлені в табл. 10, 11.

Таблиця 10 Географічний розподіл припливу прямих іноземних інвестицій, млрд. дол.

Країни-імпортери капіталу	1986-1992 pp. (середньорічний показник)
Разом	159,3	175,8	217,6	243,0	339,8	358,9	464,3	643,9	865,0
Розвинуті країни,	129,6	120,3	138,9	141,5	208,4	211,1	273,3	460,4	636,0
в т.ч.
Євросоюз	63,2	83,3	80,9	71,6	115,5	108,9	126,2	230,0	269,0
США	49,0	18,9	43,5	45,1	58,8	76,5	109,3	186,3	275,5
Японія	0,6	2,8	0,2	0,9		0,2	3,2	3,1	12,7
Країни, що розвиваються	29,1	51,1	72,5	95,6	105,6	129,8	72,6	165,9	208,0
в т.ч.
Бразилія	1,3	2,1	1,3	2,1	5,5	10,5	18,7	28,5	31,4
Мексика	3,1	4,4	4,4	11,0	9,5	9,2	12,8	10,2	11,2
Аргентина	1,2	4,0	2,5	3,1	5,3	6,5	8,1	6,5	23,2
Гонконг (КНР)	1,7	2,0	1,7	2,0	3,3	5,5	6,0	14,8	23,1
КНР	3,1	11,2	27,5	33,8	35,8	40,8	44,2	45,6	40,4
Індія	0,2	0,2	0,6	1,0	2,1	2,4	3,4	2,6	2,2
Індонезія	0,7	1,8	2,0	2,1	4,3	6,2	4,7	-0,4	-3,3
Південна Корея	0,9	0,7	0,6	0,8	1,8	2,3	2,8	5,2	10,3
Малайзія	1,6	5,2	5,0	4,3	4,2	5,1	5,1	2,7	3,5
Філіппіки	0,5	0,2	1,2	2,0	1,5	1,5	1,2	1,7	0,7
Сінгапур	3,6	2,2	4,7	8,4	7,2	7,9	9,7	5,5	7,0
Тайвань	1,0	0,9	0,9	1,4	1,6	1,9	2,2	0,2	29,0
Таїланд	1,3	2,1	1,8	1,3	2,1	2,3	3,7	7,4	6,1
Країни Центральної та Східної Європи	0,7	4,4	6,1	5,9	J^3_	12,4	18,5	17,5	22,9

Таблиця 11. Вивезення прямих іноземних інвестицій з країн їх походження, млрд. дол.