Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист

3.1. Інженерний захист територій.

Інженерний захист населення і територій – це комплекс інженерно-технічних заходів, який проводиться завчасно та в оперативному порядку, направлений на попередження або максимальне зниження втрат населення та матеріальних збитків при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

1. Інженерний захист територій включає (Слайди №№7-8):

1) проведення районування територій за наявністю потенційно небезпечних об’єктів і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, а також ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними [1].

З метою значного зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру необхідно проводити оптимальне зонування (районування) всієї території держави по критеріям природного та техногенного ризиків щодо для раціонального розміщення об’єктів забудови.Територія, з урахуванням переважного функціонального призначення, поділяється на: cелітебну; виробничу; ландшафтно-рекреаційну.

Селітебна територія призначена для: а) розміщення житлового фонду, розміщення громадських будівель і споруд, у тому числі науково-дослідних комплексів; б) розміщення окремих комунальних і промислових об’єктів, які не вимагають утворення санітарно-захисних зон; в) будівництва шляхів міського сполучення, вулиць, площ, парків, садів, бульварів та інших місць загального користування.

Виробнича територія призначена для розміщення: а) промислових підприємств і пов’язаних із ними об’єктів; б) комплексів наукових установ із дослідними виробництвами; в) комунально-складських об’єктів; г) споруд зовнішнього та приміського транспорту.

Ландшафтно-рекреаційна територія включає: а) міські ліси, лісопарки, лісозахисні зони, водоймища; б) сільськогосподарські та інші угіддя, які спільно з парками, садами, скверами і бульварами, розміщеними на селітебній території, формують систему відкритого простору.

2) віднесення міст до відповідних груп з цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій з цивільного захисту [7, 8];

З метою своєчасного розроблення та реалізації заходів ЦЗ в обсязі, необхідному для запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від вражаючих факторів: а) сучасних засобів ураження в воєнний час; б) наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час передбачено поділ населених пунктів на: особливу, першу, другу та третю групу з цивільного захисту [8]. Основними критеріями, за якими визначається та чи інша група є: а) чисельність населення; б) наявність об‘єктів стратегічного значення, потенційно-небезпечних та об‘єктів підвищеної небезпеки; в) наявність катастрофічних зон в процентному відношенні до всієї території та проживаючого населення в цих зонах.

З метою розроблення і завчасного здійснення комплексу заходів з підготовки суб’єктів до сталого функціонування у воєнний час, захисту працівників підприємства, проведення відповідних рятувальних та аварійно-відбудовних робіт прийнята відповідна Постанова КМ України [7]. Основними принципами віднесення об’єктів до відповідних категорій з цивільного захисту є: задоволення потреб Збройних Сил для здійснення оборонних заходів у ході війни; оперативне переведення об’єктів на виконання

мобілізаційних завдань; забезпечення життєдіяльності населення у воєнний час; забезпечення надійного захисту працівників та основних виробничих фондів від сучасних засобів ураження; здійснення за короткий строк відбудови важливих для воєнного часу об’єктів. Тобто, враховується економічна та оборонна значущість суб‘єктів господарювання. Об’єкти відносяться до таких категорій з цивільного захисту: особливої важливості – об’єкти загальнодержавного економічного і оборонного значення; першої категорії – об’єкти міжгалузевого та міжрегіонального значення; другої категорії – об’єкти галузевого та регіонального значення. Інші об’єкти не належать до зазначених категорій з цивільного захисту. Перелік об’єктів за відповідними категоріями з ЦЗ затверджуються центральними та місцевими органами виконавчої влади і подаються до Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Основні критерії, за якими визначається категорія об’єкта: загальна чисельність працівників, виробнича потужність на рік.

3) розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації.

При здійсненні містобудівної діяльності проектні рішення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (далі – ІТЗ ЦЗ) повинні забезпечувати захист населення, територій, поселень і зниження матер­іальних збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій, а також при диверсіях і терористичних актах.

При розробці розділу ІТЗ ЦЗ необхідно керуватися діючими у державі законодавством, державними будівними нормами, національними стандар­тами в області будівництва [11, 33]. Обмеження на поширення відомостей, що

містять­ся у розділі ІТЗ ЦЗ визначається відповідно до переліку відомостей, відне­сених до державної таємниці.

Розробка розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)” у складі проектної документації об’єктів передбачається відповідно до вимог [33].

Порядок розробки і склад розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного за­хисту (цивільної оборони)” проектів будівництва охоплює коло питань у сфері цивільного захисту (цивільної оборони) та попередженню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Проектні рішення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту у складі проектної документації об’єктів будівництва повинні бути спрямовані на забезпечення захисту населення й територій і зниження матеріального збитку від НС техногенного й природного харак­теру, від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій, а також диверсіях.

Вимоги для розробки ІТЗ ЦЗ включаються до складу завдання на про­ектування об’єкта будівництва, що підлягає узгодженню з органом управління у справах ЦЗ та НС.

Основні вимоги для розробки ІТЗ ЦЗ включають:

категорію з ЦЗ об’єкта, який проектується (особливої важливості, перша, друга, некатегорований);

групу міста з ЦЗ (особливої важливості, перша, друга, третя), у якому розта­шовується об’єкт будівництва (для об’єктів на території категорованих міст);

категорії та групи з ЦЗ розташованих поблизу об’єктів і міст (якщо такі є);

вимоги до захисних споруд ЦЗ;

перелік можливих джерел НС техногенного характеру на об’єкті, який проек­тується;

перелік можливих джерел НС природного та техногенного характеру в районі будівництва об’єкта;

вимоги щодо створення систем оповіщення, у тому числі локальних систем оповіщення;

вимоги щодо заходів запобігання стороннього втручання в діяльність потен­ційно небезпечного об’єкта;

додаткові вимоги щодо забезпечення безпеки, які повинні бути враховані при розробці ІТЗ;

4) урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування;

Державні стандарти, норми та правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію місто­будівної документації, проектів конкретних об’єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища [2, 3].

5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;

Щодо реалізації даного положення необхідно дотримуватись наступних загальних вимог:

проектування та раціонального розміщення об’єктів, споруд і об’єктів госпо­дарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля;

врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;

спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

розроблення та реалізацію заходів безаварійного функціонування об’єктів підви­щеної небезпеки;

створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об’єктів госпо­дарювання від небезпечних природних процесів передбачені законодавчими та нормативними документами [2, 3, 34, 38].

6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки (ПНО);

Заходи по зменшенню небезпеки виникнення НС при функціонуванні потен­ційно-небезпечних об’єктів умовно можливо розбити на етапи, що передбачають:

заходи, що виконуються на етапі проектування ПНО;

заходи, що виконуються на етапі будівництва ПНО;

заходи, що виконуються на етапі експлуатації ПНО;

заходи, що виконуються на етапі виведення з експлуатації ПНО.

7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності [33,37].

Загальні вимоги до будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності передбачені наступними законодавчими документами:

“Про Генеральну схему планування території Украї­ни”;

“Про планування і забудову територій”.

Департаментом цивільного захисту МНС у взаємодії з Міністерством регіонального розвитку та будівництва роз­роблені та затвердженні наступні нормативні документи:

Державні будівельні норми (далі – ДБН) В.1.2-4-2006 “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)”;

Б.1.1-5-2007 “Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інже­нерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) в містобудівній документації”.

8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання у функціональному стані;

Високу ефективність у справі захисту населення і територій забезпечує про­ведення інженерно-технічних заходів, які передбачають будівництво та експлуа­тацію відповідних інженерних споруд для захисту від несприятливих і небезпечних явищ та процесів природного характеру.

Відомо, що основними надзвичайними ситуаціями природного характеру є повінь (паводок), затоплення, підтоплення, землетруси, гірські обвали, селі, зсу­ви, снігові лавини, карсти, урагани, бурі та смерчі.

При повенях (паводках), затопленнях, підтопленнях повинні проводитися захо­ди щодо інженерного захисту територій: обвалування берегів річок, озер та морів огороджувальними дамбами, підсипка або намивання ґрунту, перекачування по­верхневої та дренажної води тощо.

При землетрусах основним є реалізація відповідних вимог щодо будівництва будинків і споруд у сейсмічних зонах залежно від інтенсивності землетрусу, що прогнозується у визначеному місці на поверхні землі. При гірських обвалах, се­лях, зсувах, снігових лавинах необхідно обладнувати загороджувальні стінки та пастки, проводити особливі заходи щодо штучного сходу снігового покриву з метою профілактичного розвантаження від нього гірських схилів, пропускати лавини під захисними спорудами.

При ураганах, бурях і смерчах необхідно укріплювати промислові, житлові та інші будинки, споруди, скорочувати об’єми запасів і терміни зберігання, на об’єктах економіки та складах, вибухопожежо- і небезпечних хімічних речовин, проводити насадження лісових смуг у степових районах та посів багаторічних трав.

9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації [10, 14, 37].

Одним із способів підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та заходами ЦЗ є регулярне планове проведення дослідження стійкості функціонування будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій та прийняття рішення за результатами дослідження з метою запобігання (попередження виникнення) надзвичайних ситуацій та мінімізації розмірів збитків та затрат на ліквідацію їх наслідків.

10) інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.

Здійснення заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту. За результатами визначення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, а також на об’єктах підвищеної небезпеки центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, веде Державний реєстр небезпечних територій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розроблення містобудівної документації та проектування об’єктів, що належать суб’єктам господарювання і можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Об’єкти, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Замовники будівництва отримують на безоплатній основі у центральному органі виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, вихідні дані у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та іншими нормативними документами [36].

Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, дотримання яких обов’язкове під час розроблення містобудівної та проектної документації, визначаються відповідно до Закону України "Про будівельні норми" та [2, 3 36].

3.2. Радіаційний і хімічний захист населення і територій.

Основна мета радіаційного і хімічного захисту ( РХЗ) населення і територій (Слайд №9):

не припустити або максимально послабити вплив радіоактивного, хімічного, зараження людей і територій і таким чином виключити або зменшити ступінь їх ураження;

створити умови для сталої роботи господарських об'єктів, транспортних, енергетичних, водо-, каналізаційних та інших мереж в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження;

виключити або значно зменшити втрати сільськогосподарських тварин, запобігти зараженню продовольства, харчової сировини, вододжерел радіоактивними, хімічними і біологічними речовинами і засобами;

забезпечити ефективне виконання рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) на зараженій території і безпосередньо в осередках ураження.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційне і

хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

6) проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційне небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю [24];

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася [40].

2.2. Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційне небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту (Слайд №9). Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України [23, 24].