Організація медичної допомоги дітям

Згідно із Законом України "Про охорону дитинства" (26 квітня 2001 р. № 24047-Ш) визначено термін "дитина" та "дитинство".

Дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Дитинство - період розвитку людини до досягнення повно­ліття.

Лікувально-профілактична допомога дітям є невід'ємною части­ною охорони материнства та дитинства. Вона забезпечує організа­цію медичного спостереження за здоровими дітьми та надання їм мри необхідності кваліфікованої допомоги.

В наданні цієї допомоги беруть участь медичні заклади різних рівнів, заклади освіти та соціального забезпечення.

Серед них є об'єднана дитяча лікарня з поліклінічним відділен­ням, стаціонаром, з лікувально-допоміжними та діагностичними підрозділами, медичним архівом тощо.

В загальній системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров'я дітей, провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога, яку забезпечують у поліклінічних відділеннях дитячих, міських, центральних районних лікарень, у самостійних дитячих поліклініках, а також у підрозділах і закладах сімейної медицини.

Дитяча поліклініка є провідним закладом у наданні лікувально-профілактичної допомоги. Якість її роботи впливає на результати поліклінічного та стаціонарного лікування, а також на рівень гос­піталізації, тривалість перебування в стаціонарі, на частоту викликів швидкої медичної допомоги.

В дитячих поліклініках проводять комплекс заходів, спрямова­них на запобігання та раннє розпізнавання патології, зниження захворюваності та смертності, особливо немовлят.

Робота дитячої поліклініки проводиться в таких напрямках:

ü організація та здійснення комплексу профілактичних заходів (включаючи профілактичні огляди дітей та диспансерне спостереження відповідно до груп здоров'я та виду патології);

ü протиепідемічні заходи (своєчасне виявлення інфекційних захворювань, ізоляція хворих, планування та проведення профілактичних щеплень);

ü лікувально-консультативна допомога дітям у поліклініці та вдома;

ü лікувально-профілактична робота в дитячих дошкільних закла­дах і школах;

ü організаційно-методична робота.

Для забезпечення цієї діяльності сформувалась відповідна структура дитячих поліклінік. На сучасному етапі поліклініки надають медичну допомогу дітям від народження до 18 років у поліклініці, вдома, в дошкільних закладах і школах.

Діяльність поліклініки забезпечують медичні працівники, штати яких встановлюються з урахуванням чисельності дитячого населення, особливостей його розселення, форм роботи закладу (підрозділу), зумовлених сучасними умовами господарювання.

Крім педіатрів, у дитячих поліклініках працює численна група лікарів інших фахів (хірурги, ортопеди-травматологи, психоневро-логи, офтальмологи, отоларингологи, ендокринологи, кардіоревма-тологи, урологи, алергологи та ін.).

У поліклініці працює чисельний середній та молодший медич­ний персонал. Медичні сестри не тільки допомагають у роботі лікарям. Є підрозділи, в яких працює тільки середній та молодший медичний персонал.

Передбачені такі посади середнього медичного персоналу:

ü Посади медичних сестер дільничних установлюються з розрахунку 1,5 посади на кожну посаду лікаря-педіатра дільничного.

ü Посади медичних сестер лікарських кабінетів установлюються
з розрахунку: 2 посади на кожну посаду лікаря-ортопеда-травматолога; 1 посада на кожні 2 посади лікарів: неврологів, кардіоревматологів, ендокринологів, гастроентерологів, нефрологів, гемато­логів, дерматологів і 1 посада на кожну посаду лікарів інших спеціальностей.

ü Посада медичної сестри кабінету функціональної діагностики
Для безпосереднього обслуговування дітей у школах та дитячих садках передбачені посади медичних сестер або фельдшерів з розрахунку 1 посада на:

700 учнів шкіл;

100 дітей дитячих садків;

50 дітей санаторних дитячих садків;

300 учнів спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей.

Роботою середнього та молодшого медичного персоналу полі­клініки керує старша медична сестра цього закладу.

До її обов'язків відносяться:

ü складання раціональних графіків роботи підпорядкованого їй персоналу та своєчасне заміщення медичних сестер, що не вийшли на роботу;

ü вхідний інструктаж середніх і молодших працівників, яких приймають на роботу, щодо охорони праці, техніки безпеки, ознайомлення їх з посадовими інструкціями, правилами внутрішнього розпорядку;

ü контроль за дотриманням середнім і молодшим медичним персоналом правил внутрішнього розпорядку;

ü своєчасне виписування, облік, розподіл, використання медичного інструментарію, перев'язувального матеріалу, бактеріаль­них препаратів, бланків спеціального обліку;

ü організація чіткої роботи підрозділів, у яких працюють тільки середні медичні працівники;

ü контроль за санітарно-гігієнічним станом поліклініки, за проведенням усіх необхідних протиепідемічних заходів.

Чіткість роботи поліклініки в значній мірі залежить від діяль­ності реєстратури.

Основні завдання реєстратури ідентичні для поліклінік, що надають допомогу дорослому населенню, вони описані в розділі "Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському насе­ленню".

Щоб вивільнити лікаря від виконання функцій, невластивих рівню його підготовки, в поліклініках функціонують кабінети долікарського прийому. На кваліфікований середній медичний персонал цього кабінету покладено виконання таких функцій:

ü проведення контрольного годування немовлят;

ü обробка мікротравм;

ü видача довідок про епідемічну обстановку за місцем прожи­вання, виписок з історії розвитку дитини та направлень на дослі­дження в зв'язку з оформленням до дошкільного закладу, школи, від'їзду на санаторне оздоровлення;

ü проведення антропометричних вимірювань;

ü визначення температури тіла та артеріального тиску перед оглядом педіатра.

Одним з принципів охорони здоров'я, який має особливе зна­чення в педіатричній практиці, є її профілактичний характер.

Профілактика завжди займала чільне місце в діяльності поліклі­ніки. Проте в сучасних умовах з урахуванням особливостей розвитку та перебігу цілої низки хвороб, послаблення захисних сил організму дитини, зумовленого численними несприятливими антропогенними чинниками навколишнього середовища та способу життя, роль запо­біжних заходів зростає.

Спостереження за здоровими дітьми раннього віку, крім персо­налу педіатричних дільниць, здійснюють працівники створених у дитячих міських і районних поліклініках кабінетів (відділень) здорової дитини, В них працюють лікар і досвідчені медичні сестри.

При обслуговуванні поліклінікою до 15 тис. дітей вводиться посада медичної сестри, при обслуговуванні понад 15 тис. дітей - посади в зміну.

Робота кабінету здорової дитини спрямована на формування та збереження здоров'я дітей.

Його працівники повинні пропагувати здоровий спосіб життя, навчаючи батьків основам виховання, а саме організації відповідно до віку дитини режиму, раціонального харчування, фізичного вихо­вання, загартовування та догляду.

Медичний персонал кабінету надає допомогу дільничним ліка­рям щодо проведення занять у школах молодих матерів, індивіду­альних і колективних бесід з батьками дітей раннього віку, в забез­печенні їх методичними матеріалами з питань охорони здоров'я дитини.

В кабінеті батьків навчають догляду за дітьми, проведенню масажу та гімнастики, загартовуючих процедур; виготовленню хар­чування, правильному введенню догодівлі та пригодівлі, пропагують впровадження плавання в грудному віці.

Значна увага надається пропаганді грудного вигодовування.

Працівники кабінету з метою профілактики рахіту забезпечують батьків відповідними препаратами, організовують при необхідності ультрафіолетове опромінення дітей, разом із дільничним лікарем-педіатром і медичною сестрою проводять індивідуальну підготовку малюків до виховання в дошкільному закладі.

Персонал кабінету відповідає за оволодіння медичними сестрами всіма питаннями профілактичної роботи з дітьми.

Важливе значення має налагодження зворотного зв'язку між персоналом кабінету здорової дитини та дільничною службою, що дає змогу своєчасно виявляти порушення в розвитку дитини та помилки батьків щодо догляду.

В кабінеті повинна бути зібрана відповідна санітарно-освітня література, таблиці, пам'ятки, наочні посібники з основних питань профілактичної роботи. Матеріали слід постійно поновлювати та використовувати при оформленні приміщень поліклініки стендами, вітражами, санітарними бюлетенями тощо.

Відповідно до завдань кабінет слід забезпечити такими методич­ними матеріалами та наочними посібниками:

ü таблиці режиму за віковими групами;

ü методичні рекомендації з грудного вигодовування;

ü стенди, що пропагують грудне вигодовування;

ü таблиця-схема природного та штучного вигодовування дітей на першому році життя;

ü виставка наборів соків, пюре, посуду для вигодовування та харчування дітей різного віку;

ü таблиці показників фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього віку;

ü стенди з комплексами масажу та фізичних вправ для дітей раннього віку (за віковими періодами);

ü схеми загартовування;

ü виставки предметів догляду, особистої гігієни, одягу, взуття, іграшок для дітей різного віку;

ü схема проведення специфічної та неспецифічної профілактики рахіту;

ü стенд з підготовки дитини до дошкільного закладу;

ü методичні рекомендації органів охорони здоров'я з основних питань профілактичної роботи.

Досить часто, через 1-1,5 місяця після пологів, у жінок може настати так званий "лактаційний криз", тобто короткочасне змен­шення об'єму лактації. Це фізіологічне явище. При дотриманні певних умов лактація відновлюється.

Відповідні рекомендації розроблені ВООЗ і ЮНІСЕФ і передба­чають тимчасове збільшення числа годувань до 10-12 разів на добу, прикладання дитини до обох грудей при кожному годуванні, обов'яз­кове нічне годування, застосування за показаннями лактогенних медпрепаратів тощо.

Працівники кабінету здорової дитини та дільничний медперсо­нал повинні навчити жінку цим діям і проконтролювати їх виконання.

В ній повинні приймати пологи, забезпечувати невідкладну хірур­гічну та лікувально-профілактичну допомогу дітям.

Посади медсестер (палатних) встановлюються з розрахунку один цілодобовий пост на 25 ліжок терапевтичних і на 20 ліжок педіатрич­них (але не менше одного поста).

Для забезпечення лікування та догляду за хворими, крім лікарів, передбачені посади медичних сестер.

В сільських дільничних лікарнях лікують переважно хворих терапевтичного профілю. Значну частину їх госпіталізують не стільки за медичними, скільки за соціальними показаннями (одинокі люди похилого віку, що потребують догляду та проведення підтримуючого лікування). Протягом тривалого часу частка таких хворих колива­лася в межах 40-60%.

Дільничні лікарні малопотужні, їх кадрове та матеріально-тех­нічне забезпечення недостатнє. Внаслідок зростання вимог до якості медичної допомоги населення тяжіє до закладів, які надають спеціа­лізовану та більш якісну допомогу.

Відповідно до цього обсяги надання сільському населенню стаціонарної допомоги значно зменшилися саме на первинному рівні, тобто в дільничних лікарнях.

Важливим розділом роботи сільської лікарської дільниці є амбу­латорна допомога.

Сільська амбулаторія здійснює:

ü раннє виявлення захворювань і факторів ризику;

ü своєчасне лікування хворих у амбулаторії та вдома;

ü відбір осіб, які потребують диспансерного спостереження, своєчасне їх обстеження, лікування та оздоровлення;

ü організацію швидкої та невідкладної допомоги;

ü направлення на консультації і підготовку до огляду лікарями-спеціалістами районних закладів при їх плановому виїзді на сільську
лікарську дільницю;

ü своєчасну госпіталізацію хворих;

ü експертизу тимчасової непрацездатності;

ü направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) хворих з ознаками стійкої непрацездатності;

ü динамічне спостереження за станом здоров'я жінок і дітей;

ü складання графіків і проведення консультативних прийомів хворих на території діяльності ФАПів;

ü проведення оздоровчих і протиепідемічних заходів.

До структури амбулаторії, як складової частини лікарні, входять реєстратура, кабінети лікарів, маніпуляційний, перев'язуваль­ний кабінети.

Якщо на дільниці діє самостійна лікарська амбулаторія, до її складу мають також входити лікувально-допоміжні та діагностичні підрозділи (кабінети фізіотерапевтичний, рентгенографічний, функ­ціональної діагностики, а також клінічна лабораторія).

Амбулаторну допомогу в сільських лікарських амбулаторіях надають лікарі: терапевти, педіатри, стоматологи. Деякі амбула­торії укомплектовані сімейними лікарями (загальної практики).

Відповідно до наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. на 1000 дорослого населення орієнтовно передбачено 0,6 посади тера­певта та 0,25 посади стоматолога, на 1000 дитячого - 1,25 посади педіатра та 0,25 посади стоматолога.

Посади акушерів-гінекологів і хірургів встановлюють за умови, що чисельність населення на дільниці буде перевищувати 10 тисяч.

На сьогоднішній день, з огляду на конкретні умови, можна створювати лікарські амбулаторії в сільських населених пунктах з чисельністю понад 1000 жителів, передбачивши обов'язково, крім терапевта, ще й посаду педіатра.

Відповідно до посад лікарів цим же наказом передбачені посади дільничних медичних сестер для обслуговування дорослого населен­ня та дітей.

Посада фельдшера передбачена в кожній амбулаторії, посада акушерки вводиться на 2000 чоловік населення (але не менше однієї посади на амбулаторію).

Вводиться одна посада медичної сестри на 10 ліжок денного стаціонару при роботі в одну зміну.

Обсяг і якість амбулаторної допомоги на сільській дільниці залежать від укомплектування штатних посад, кваліфікації медпер­соналу, матеріально-технічного забезпечення, налагодження взає­мозв'язків із ЛПЗ наступних етапів.

Частоту відвідувань дітей більш старшого віку визначає лікар-педіатр, враховуючи характер та перебіг захворювань.

Помічником дільничного педіатра є дільнична медична сестра.

Основні обов'язки дільничної медичної сестри дільниці:

ü профілактична робота з виховання здорової дитини;

ü надання медичної допомоги хворим дітям удома за призначен­ням лікаря;

ü медико-гігієнічне навчання населення;

ü облік роботи.

Відповідно до цих обов'язків дільнична медична сестра про­водить:

ü патронаж вагітних жінок (не менше 2 разів);

ü патронаж новонароджених і дітей 1-го року життя;

ü перепис дитячого населення;

ü виклик на прийом дітей диспансерної групи, здорових дітей, які не відвідали своєчасно дитячу поліклініку, та тих, що потребують огляду перед проведенням щеплень;

ü медико-гігієнічне навчання дітей та батьків;

ü навчання матерів догляду за дітьми, проведенню масажу та комплексу гігієнічних вправ;

ü інформація працівників дитячих дошкільних закладів і шкіл про дітей, які захворіли на інфекційні хвороби чи були в контакті з такими хворими;

ü допомога педіатру під час прийому дітей у поліклініці (підго­товка медичної документації, інструментарію, виконання антропометричних вимірювань, проведення контрольних годувань, направ­лення дітей на обстеження та консультацію);

ü підвищення професійної кваліфікації.

У ранньому дитячому віці можна здійснити багато заходів щодо поліпшення здоров'я, запобігання розвитку в майбутньому хвороб із хронічним перебігом та нейтралізації впливу численних чинників ризику. Саме ці обставини зумовлюють провідний принцип роботи на педіатричній дільниці — профілактичний.

Серед профілактичних заходів значне місце займає протиепі­демічна діяльність.

Основними розділами протиепідемічної роботи на педіатрич­ній дільниці є:

ü облік дітей, котрі підлягають щепленням, планування цієї роботи;

ü специфічна імунізація дітей - проведення щеплень відповідно до рекомендованих термінів;

ü підготовка до щеплень дітей, які часто хворіють, при наявності в анамнезі алергічних реакцій на введення вакцин;

ü підготовка матеріалів щодо протипоказань до проведення щеплень для обговорення на комісії, виконання рекомендацій цієї комісії;

ü контроль за дітьми після проведення щеплень, облік незвичай­них реакцій, профілактика та лікування ускладнень після щеплень;

ü аналіз ефективності щеплень на дільниці;

ü своєчасне виявлення інфекційних захворювань, повідомлення СЕС;

ü ізоляція (госпіталізація) хворих.

Профілактичні щеплення в містах здійснюють у відповідних кабінетах при дитячих поліклініках, а в сільській місцевості - в лікувально-профілактичних закладах сільської лікарської дільниці чи в поліклінічному відділенні районних лікарень. Щеплення дітям, які відвідують дитячі дошкільні заклади та школи, проводять у цих закладах.

Кабінети щеплень дитячих поліклінік, які обслуговують 10 ти­сяч дітей і більше, очолюють лікарі-імунологи, в поліклініках меншої потужності загальне керівництво їх роботою можуть здійснювати головний лікар поліклініки, його заступник або завідувач педіатрич­ного відділення дитячої поліклініки.

Посади медичних сестер кабінетів щеплень установлюються із розрахунку одна посада в зміну.

Зміст роботи кабінету щеплень:

ü розробка спільно з дільничним лікарем планів профілактичних щеплень на території обслуговування;

ü організація та проведення запланованих профілактичних щеплень;

ü ведення карти профілактичних щеплень;

ü відвідування вдома дітей після щеплення для з'ясування стану здоров'я дитини, а також після проведення біологічних (імунологіч­них) проб, якщо діти не з'явилися для перевірки до поліклініки;

ü організація дільничним медичним персоналом точного обліку дітей, які підлягають щепленням, відбору їх для щеплень і забезпе­чення прибуття на процедуру;

ü складання щомісячних і річних звітів про виконання щеплень;

ü вивчення ефективності щеплень за допомогою імунологічних реакцій та аналізу захворюваності дітей порівняно з даними про вакцинацію;

ü контроль за організацією та проведенням щеплень дітям у дитячих закладах району обслуговування;

ü організація та проведення занять з лікарями та середнім медичним персоналом для підвищення кваліфікації щодо щеплень;

ü облік дітей, яким протипоказані щеплення (встановлення протипоказань для щеплень і дати подальшого їх проведення вирішу­ється спеціальною комісією). В історії розвитку дитини обов'язково слід зробити відповідний запис за підписами членів комісії.

Організацію та проведення профілактичних щеплень система­тично контролює санітарно-епідеміологічна станція.

Перед направленням на щеплення педіатр оглядає дитину. Щеп­лення проводять у маніпуляціиному кабінеті, де роблять відповідний запис до журналу обліку профілактичних щеплень. Патронажна сестра дільниці вносить відповідні відомості до історії розвитку дитини, а медична сестра кабінету щеплень, яка веде картотеку, робить запис у карті профілактичних щеплень.

Багатогранна, складна та відповідальна робота педіатричної служби поліклініки потребує відповідної організації та вдосконалення. Цим займається завідувач педіатричного відділення поліклініки.

Цій посадовій особі допомагає старша медична сестра пе­діатричного відділення, яка керує роботою підпорядкованого їй середнього та молодшого персоналу, складає графіки їх роботи, здійснює контроль за роботою дільничних медичних сестер, за пла­нуванням щеплень. Вона отримує медикаменти, здійснює їх облік, розподіл. Ця посадова особа контролює спадкоємність у роботі дитя­чої поліклініки з жіночими консультаціями, пологовими будинками, стаціонарами; разом із завідувачем відділення здійснює перевірку роботи медичного персоналу дошкільних закладів і шкіл, здійснює заходи з підвищення кваліфікації підпорядкованого їй персоналу, бере участь у складанні звіту поліклініки.

Важливим розділом у роботі лікаря-педіатра та медичної сестри дільниці є підготовка дітей до вступу до дошкільних закладів. До заходів, які проводить медичний персонал дитячої поліклініки з цього питання, належать такі:

ü робота з батьками (поради привчити малюка до спілкування з дітьми та дорослими; максимальне наближення домашнього режиму до умов дошкільного закладу; поступове відучування дітей від не­прийнятних для дитячих колективів звичок (годування з пляшки, колихання тощо);

ü проведення курсу оздоровчих заходів дітям, які відстають у фізичному та нервово-психічному розвитку, часто хворіють, зокрема на рахіт, ексудативний діатез, анемію;

ü повторні консультації психоневролога та інших фахівців дітей групи ризику;

ü завершення щеплень не пізніше як за один місяць до початку відвідування дошкільного закладу, при неможливості їх проведення - визначення протипоказань і наступне їх проведення в дошкільному закладі через 1-1,5 місяця після закінчення періоду адаптації;

ü прийом дитини після гострого захворювання до дошкільного закладу не раніше як через два тижні після одужання.

При наявності протипоказань до щеплень дозволяється прийом дитини до дитячого закладу без щеплень. Наступне щеплення при­значається після закінчення періоду адаптації.

Питання про направлення до дитячого закладу дітей групи ризику, і також дітей з хронічними захворюваннями та природженими видами розвитку вирішує індивідуально залежно від стану здоров'я кмжної дитини спеціальна комісія із залученням лікарів відповідного фаху.

Підготовка до навчання в школі передбачає огляд дітей віком та 5 років отоларингологом, окулістом, невропатологом, стоматоло­гом, хірургом, ортопедом, а при показаннях логопедом, фтизіатром, ендокринологом, дерматологом. Це дає змогу своєчасно оздоровити виявлених хворих дітей.

Середній медичний персонал зобов'язаний:

ü допомагати лікарям у проведенні медичних оглядів, у виконанні призначень після оглядів;

ü проводити скринінгові тести (вимірювання артеріального тиску, визначення гостроти зору тощо);

ü доводити до відома педагогічного колективу результати оглядів учнів і рекомендації лікарів-фахівців;

ü здійснювати контроль за організацією харчування, гігієніч­ними умовами навчання та виховання, за додержанням санітарно-
гігієнічного та протиепідемічного режиму, виконанням санітарних
вимог у харчоблоці та проведенням обов'язкових медичних оглядів
його працівників.

До обов'язків середнього медичного персоналу входять також:

ü контроль за організацією трудового навчання учнів, само­обслуговуванням;

ü контроль за своєчасним обов'язковим медичним обстеженням персоналу школи та виконанням усіх необхідних досліджень;

ü проведення профілактичних щеплень;

ü спостереження за учнями, що мали контакт з дітьми, хворими на інфекційні хвороби;

ü проведення спільно з лікарем амбулаторного прийому учнів, проведення роботи щодо профілактики травматизму, його облік;

ü проведення обліку і контроль за зберіганням медичного інвентарю, медикаментів, матеріалу для щеплень, за своєчасним їх поповненням.

Структурним підрозділом дитячої поліклініки є пункт (відді­лення) невідкладної допомоги, який надає допомогу вдома, а також у поліклініці у вихідні дні. В ньому працює лікар-педіатр та фельдшер. Цей підрозділ надає необхідну медичну допомогу дітям при станах, які безпосередньо не загрожують життю хворого, обслу­говує виклики, що надійшли після припинення прийому їх у полі­клініках, бере участь у обслуговуванні домашніх стаціонарів.

Основні завдання фельдшера пункту невідкладної допомоги:

ü прийом і реєстрація телефонних викликів і звертань, передача викликів лікарям;

ü надання хворим медичної допомоги безпосередньо в пункті за відсутності в цей час лікаря;

ü передача при необхідності виклику на станцію швидкої медич­ної допомоги;

ü передача по телефону екстрених повідомлень про інфекційне захворювання в СЕС, даних в реєстратуру поліклініки про важко хво­рих для активного спостереження за ними дільничними педіатрами;

ü забезпечення пункту необхідними матеріалами та інстру­ментами.

У медичному забезпеченні дітей важливе місце посідає стаціо­нарна допомога.

Основним завданням дитячої лікарні (відділення) є надання висококваліфікованої допомоги в достатньому обсязі та належної якості.

До структури стаціонару входять різні підрозділи (мал. 4).

Головний лікар

Приймальне		Лікувальні відділення
відділення
			1
	соматичні для дітей віком		спеціалізовані
	до 1-го року	від ІдоЗ	від 3 до 5
		хірургічне
	років	років
					отоларингологічне
неврологічне
інші

діагнос­тичні підрозділи

архів

патолого­анатомі нне

відділення

Інші підрозділи

пральня

кухня

Ліку валь­но допо­міжні Підрозділи