Організація стаціонарної допомоги міському населенню

В організації медичної допомоги міському населенню важливе місце займає стаціонарна допомога. В стаціонарах лікується лише 20% пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою, проте це, як правило, хворі з важким перебігом захворювань.

Стаціонарна допомога надається в різних лікарняних закладах, провідна роль серед них належить лікарням. У міських лікарнях розміщена чверть всього ліжкового фонду країни.

Показання для направлення пацієнта до цілодобового ста­ціонару:

ü наявність невідкладних або екстрених показань;

ü застосування інтенсивних методів лікування;

ü необхідність проведення складних досліджень;

ü соціально-побутові умови пацієнта.

Значна частина міських стаціонарів об'єднана з поліклініками, проте на сучасному етапі в умовах децентралізації управління охороною здоров'я функціонують також лікарні, в яких надається тільки стаціонарна допомога.

Основні завдання стаціонару:

ü надання спеціалізованої цілодобової стаціонарної допомоги в достатньому обсязі;

ü апробація та впровадження сучасних методів діагностики, лікування, профілактики;

ü комплексне відновлювальне лікування;

ü експертиза працездатності;

ü гігієнічне виховання населення.

Кількість ліжок на 1 посаду лікаря за профілем відділень різна - від 12 (гематологія) до 40 (туберкульозне для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз).

Посади середнього медичного персоналу залежать від кількості ліжок і системи обслуговування хворих (дво- чи триступеневої).

При триступеневій системі задіяні лікар, середній і молодший медичний персонал, а при двоступеневій - лікар і середній ме­дичний персонал.

Цілодобовий пост медичних сестер (палатних) встановлюється на різну кількість ліжок: мінімальна - 10 ліжок при 3-ступеневій та 8 ліжок при 2-ступеневій у інфекційному боксованому та для хворих на нейроінфекції відділеннях.

У багатьох відділеннях (неврологічному, терапевтичному, кардіологічному) один цілодобовий пост при триступеневій системі обслуговування хворих передбачений на 25 ліжок, а при двоступе­невій - на 20 ліжок.

На дещо більшу кількість ліжок передбачений один цілодобовий пост у хірургічному, офтальмологічному, отоларингологічному, гіне­кологічному відділеннях (на 30 і 25 ліжок при відповідній системі обслуговування хворих).

Крім палатних, встановлюють такі посади медсестер:

ü медична сестра для організації індивідуального догляду за важкохворими;

ü операційна;

ü перев'язувальна;

ü з дієтичного харчування;

ü процедурного кабінету;

ü з фізіотерапії, масажу та інші.

Встановлюють посади:

ü старших медичних сестер відділень з розрахунку на відпо­відну кількість посад лікарів-завідувачів відділень;

ü старшої операційної медичної сестри при наявності не менше З посад операційних і перев'язувальних сестер замість однієї з них;

ü старшої медичної сестри фізіотерапевтичного відділення (ка­бінету) при наявності в лікарні не менше 5 таких посад з фізіотерапії та масажу (замість однієї з них).

Встановлюють також посади молодшого медичного персоналу: сестер для догляду хворих і палатних при триступеневій; приби­ральниць (палатних) при двоступеневій системах обслуговування, а також сестер банних, процедурного кабінету, лабораторій тощо.

Приймальне відділення може бути централізованим, тобто єдиним для всього стаціонару, та децентралізованим. Централізова­не забезпечує розподіл хворих по всій лікарні, децентралізовані - по окремих відділеннях (інфекційному, акушерському, гінекологіч­ному тощо).

Основні завдання приймального відділення:

ü реєстрація хворих, що поступають до стаціонару та виписуються, заповнення паспортної частини медичної карти стаціонарного хворого;

ü встановлення (уточнення) діагнозу;

ü обгрунтування госпіталізації;

ü надання при потребі невідкладної допомоги;

ü санітарна обробка;

ü взяття матеріалу для лабораторних досліджень, експрес-діагностика, рентгено- та функціональні дослідження;

ü визначення профілю спеціалізованого відділення та направлення до нього;

ü реєстрація відмов у госпіталізації з визначенням причини;

ü надання довідкової інформації про госпіталізованих хворих.

У міських багатопрофільних лікарнях можуть бути розгорнуті різні спеціалізовані відділення (7-12 профілів), що залежить від потужності лікарні, наявності в місті інших лікарень, від розподілу відділень, наприклад, між міською та центральною районною лікарнями.

До складу багатопрофільних лікарень входять такі спеціалізовані відділення: терапевтичні, кардіологічні, хірургічні, травматологічні, оториноларингологічні, офтальмологічні, інфекційні тощо.

Стаціонарне лікувальне відділення складається з палат і різ­них приміщень медичного та господарчого призначення (операційний блок, перев'язувальна, маніпуляційний кабінет, ординаторська, кабі­нети завідувача відділення та старшої медичної сестри, допоміжні приміщення тощо). Палати переважно розраховані на 2-4 ліжка. В інфекційних лікарнях для забезпечення ізоляції хворих передбачені бокси.

Структура відділень залежить від специфіки лікувального процесу.

У лікарнях можуть діяти відділення (палати) денного перебу­вання хворих з гострими та хронічними захворюваннями, стан здоров'я яких не потребує цілодобової госпіталізації.

Стаціонарного лікування, спостереження потребують також па­цієнти, стан здоров'я яких не загрожує життю, але потребує проведення протирецидивних курсів, підпримуючої терапії. Для цього створюють відділення сестринського догляду для надання медичної допомоги хронічним хворим і особам похилого віку в умовах лікарняного ста­ціонару, організованого за наказом управлінь охорони здоров'я.

Основні завдання відділення сестринського догляду:

ü догляд, проведення побутової реабілітації та необхідної підтри­муючої терапії при довготривалому перебігу хвороби, зокрема хворим похилого віку, переважно самотнім, а також при інкурабельній патології;

ü лікування згідно з вимогами медико-технологічних стандартів;

ü безперервне лікування хворих, направлених поліклінікою;

ü експертиза непрацездатності працюючого населення;

ü відновлення працездатності.

При потребі в разі погіршення стану хворих переводять в спеціа­лізовані відділення. Створюються також лікарні для хворих на термінальній стадії (хоспіси) переважно в обласних центрах, містах Києві та Севастополі. Їх створення передбачено Програмою "Здо­ров'я літніх людей".

Для надання спеціалізованої медичної допомоги при окремих захворюваннях створюється мережа самостійних спеціалізованих закладів-диспансерів.

Диспансер - це заклад, в якому надається амбулаторна та стаціонарна допомога при певних захворюваннях (туберкульоз, венеричні хвороби, психічні, ендокринні захворювання тощо), а також постраждалим від Чорнобильської аварії.

Диспансери поділяються на районні, міські та обласні.

До складу диспансеру входять поліклініка (диспансерне відді­лення) та стаціонар.

Лікування хворих проводиться лікарями диспансерів, а також працівниками інших лікувально-профілактичних закладів (полі­клінік, стаціонарів різних типів лікарень, санаторно-курортних закладів тощо).

Патронажна робота проводиться патронажними та дільнич­ними сестрами під контролем лікаря.

Вона включає:

ü вивчення умов життя та праці хворого;

ü гігієнічне виховання хворого та членів сім'ї, навчання мето­дам індивідуальної профілактики;

ü контроль за виконанням режиму та забезпечення систематич­ного відвідування диспансеру;

ü сприяння хворому в працевлаштуванні, отриманні різних видів соціальної допомоги.

Роль різних лікувально-профілактичних закладів у наданні спеціалізованої стаціонарної допомоги різна як за обсягом, так і за рівнем, що залежить, крім іншого, від типу відповідного закладу.

Головними посадовими особами в штатній структурі стаціонар­ного відділення є його завідувач, лікарі-ординатори, старша сестра, медичні сестри, сестра-господарка та молодший медичний персонал.

На посаду завідувача призначають найбільш кваліфікованого спеціаліста, який має значний досвід практичної роботи. Він здійс­нює безпосереднє керівництво діяльністю відділення, контролює лікувально-діагностичну роботу підрозділу.

Спостереження за станом хворих, їх лікування здійснює лікар-ординатор. За орієнтовними нормативами на одну посаду ордина­тора в більшості відділень припадає в середньому 25 ліжок.

Лікар-ординатор у першу чергу оглядає хворих, що поступили, проводить і призначає потрібні діагностичні обстеження, складає план лікування та забезпечує його виконання.

Старшій медичній сестрі відділення відводиться активна роль у організації роботи підпорядкованих їй медичних сестер і молод­шого медичного персоналу. Ця посада вимагає досвіду та високої кваліфікації. Старша медична сестра забезпечує складання графіків роботи середнього та молодшого персоналу, своєчасне заміщення працівників, які не вийшли на роботу, здійснює систематичне попов­нення відділення медичним інструментарієм, медикаментами, пред­метами догляду за хворим.

Старша медична сестра відповідає за дотримання санітарно-епідеміологічного режиму, за правильність зберігання та обліку сильнодіючих медикаментів.

Ця посадова особа складає відповідні документи на харчування хворих, контролює якість їжі та її роздачу, веде облік поступлення та виписки хворих і передає до приймального відділення відомості про наявність вільних ліжок.

Старша медична сестра контролює своєчасне та якісне виконан­ня медичними сестрами призначень лікарів, збереження та стан медичного інструментарію, апаратури, виконання правил прийому та виписки хворих.

Безпосередній догляд хворих здійснюють палатні сестри, які беруть участь у обходах, спостерігають за станом здоров'я пацієнтів, виконують відповідні призначення лікаря.

Графіки їх роботи можуть бути дво- чи тризмінні. При розподілі часу передбачають дві денні зміни та одну нічну. Частіше практи­кують такий графік: одні медичні сестри працюють тільки в денні зміни щоденно, а інші, працюючи в нічні, чергуються.

У великих відділеннях є також посада медичної сестри проце­дурного кабінету, в хірургічних - операційної та перев'язувальної медсестер.

Для всіх них розроблені спеціальні стандарти, технології щодо організації та виконання робіт. Питаннями удосконалення їх профе­сійної діяльності, підготовки та підвищення рівня знань, розробки вищевказаних стандартів, захистом інтересів займаються Асоціації та Ради медичних сестер.

Скеровує та контролює роботу середнього та молодшого медич­ного персоналу стаціонару старша медична сестра.

Вона організовує проведення заходів щодо раціональної органі­зації роботи середнього та молодшого медичного персоналу відділень, допомагаючи старшим медичним сестрам відділень.

Старша медична сестра контролює складання та виконання графіків роботи середнього та молодшого персоналу підрозділів ста­ціонару, роботу цього персоналу з догляду та обслуговування хворих (проводячи регулярні обходи відділень).

Ця посадова особа забезпечує своєчасне виписування, правиль­ність обліку, розподілу, використання, зберігання медикаментів і перев'язувального матеріалу, контролює виконання підпорядкова­них їй персоналом правил внутрішнього розпорядку та дотримання правил безпеки праці, а також дотримання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм і правил у підрозділах стаціонару.

Участь старшої медичної сестри в підвищенні кваліфікації се­реднього та молодшого медичного персоналу полягає в проведенні сестринських конференцій, у вивченні та обміні досвідом роботи середнього медичного персоналу відділень.

Старша медична сестра разом із завідувачами відділень роз­глядає випадки порушень трудової дисципліни середнім і молодшим медичним персоналом, а також вносить пропозиції про накладання відповідних стягнень.

На сучасному етапі зростає роль усіх середніх медичних праців­ників у організації лікувально-діагностичного процесу, підвищуються вимоги до рівня їх підготовки, удосконалюється система освіти. Це вплине на диференціацію їх посад, обов'язків і функцій.

Стаціонарна допомога поглинає значну частину коштів, виділе­них на фінансування охорони здоров'я. Це зобов'язує її менеджерів, всіх медичних працівників розробляти та запроваджувати заходи раціонального використання ліжкового фонду.

Вивчення досвіду роботи різних стаціонарів свідчить про наяв­ність резервів для покращання якості стаціонарної допомоги та ефективного використання ліжкового фонду. Цьому сприяє усунення дефектів в організації амбулаторно-поліклінічної і стаціо­нарної допомоги, а саме:

ü обгрунтований відбір амбулаторно-поліклінічними закладами та таціонарами хворих, своєчасна їх госпіталізація;

ü організація системи госпіталізації хворих удома (домашні стаціонари);

ü розширення діапазону обстежень і лікування в амбулаторно-поліклінічних закладах, всебічна підготовка планових хворих до госпіталізації;

ü своєчасна організація консультацій у поліклініках і стаціонарах (використання консультативно-діагностичних центрів, органі­зація диспетчерських служб у стаціонарах);

ü встановлення чітких взаємозв'язків між поліклініками (сімей­ними лікарями) та стаціонарами;

ü рівномірна, протягом тижня, госпіталізація та виписка хворих;

ü зведення до мінімуму в стаціонарах повторення досліджень, проведених перед госпіталізацією;

ü інтенсифікація діагностичного та лікувального процесів із застосуванням найефективніших методик;

ü своєчасна діагностика та лікування в стаціонарі основного і супровідних захворювань, ускладнень;

ü організація диференційованого стаціонарного лікування (з урахуванням стану здоров'я хворого, об'єму надання допомоги) та догляду (індивідуальні пости для важкохворих, відділення (палати) сестринського догляду);

ü впровадження комплексної системи контролю якості роботи стаціонару;

ü впровадження відповідних інформаційних технологій для своєчасного отримання інформації про роботу окремих структурних підрозділів і оперативне її використання;

ü уніфікація медичної документації, скорочення витрат часу лікарів і середнього медичного персоналу на її заповнення;

ü централізація окремих процесів (стерилізація інструментарію, окремих матеріалів, доставка до відділення медикаментів, білизни);

ü удосконалення управління лікарнею, налагодження постій­ного зв'язку з різними підрозділами та виконавцями.

Враховуючи участь усіх підрозділів лікарні в єдиному процесі обстеження, лікування, догляду за хворими, особливо важливим є підвищення ефективності праці персоналу, пов'язане з виконанням функціональних обов'язків.

Результати стаціонарного лікування відчутно залежать від обгрунтованого вибору профілю відділення.

Раціональному використанню ліжкового фонду сприяє також організація денних стаціонарів у амбулаторно-поліклінічних закла­дах, стаціонарів домашніх і денного перебування.

Контрольні питання

1. Основні завдання стаціонару.

2. Формування штатів стаціонару, посади медичних сестер.

3. Завдання приймального відділення.

4. Структура лікувального відділення стаціонару.

5. Відділення сестринського догляду, його завдання.

6. Види диспансерів; зміст патронажної роботи середнього медич­ного персоналу цих закладів.

7. Завдання та функції старшої медичної сестри стаціонару.

8. Графіки роботи палатних медичних сестер, їх функції.

9. Завдання та функції старшої медичної сестри стаціонару.

10. Резерви покращання якості стаціонарної допомоги.

— 4 —