Розвиток і розміщення комплексу по виробництву сировини і матеріалів

Металургійне виробництво, хімічна і лісохімічна промисловість складають комплекс виробництва сировини і матеріалів і в принципі є основою для розвитку машинобудування, металообробки, деревообробки, будівництва, легкої промисловості й агропромислового комплексу.

Комплекс по виробництву сировини і матеріалів, у даний час в Україні займає лідируюче положення в промисловому виробництві, обумовлюючи більш 35% вартості усієї вироблюваної продукції. Крім цього, виробництво матеріалів і сировини є важливим районовизначальним фактором, навколо якого розвиваються машинобудування, підприємства легкої і харчової промисловості і т.д.

Основа комплексу – чорна металургія, у структурі якої: видобуток, збагачення й агломерація залізних, марганцевих і хромових руд, виробництво чавуна, сталі і прокату, металів спеціального призначення, вторинна переробка металів, коксування вугілля і т.п. Металургія характеризується великою концентрацією виробництва і наближеністю до джерел сировини. Для виплавки 1 т чавуна необхідно 1,5 т вугілля, 1,5-2 т залізної руди, 0,5 т вапняків, 30 м³ води. Запаси залізної руди в Україні становлять близько 27,4 млрд. тонн і складаються з багатих (3,3 млрд. тонн) і бідних (24,1 млрд. тонн) руд. В даний час в Україні добувається близько 51,1 млн. тонн залізної руди і близько 2 млн. тонн марганцевої руди в рік. Велика частина залізної руди (75%) добувається в Криворізькому залізорудному басейні. Частина залізної руди, що добувається, (до 15%) багата змістом заліза (50 – 67%), а 85% – бідні руди, що містять 28 – 35% заліза і вимагають збагачення, до концентрації 60-70% вмісту заліза. Близько 20 млн. тонн залізної руди йде на експорт. Крім Криворізького родовища в Україні діє Керченський залізорудний басейн (Камиш-Бурунський комбінат), Бєлозерське (Запорізька область) і Кременчуцьке (Полтавська область) родовища.

Марганець в основному добувається в Нікопольському районі (Дніпровське родовище), де маються запаси до 500 млн. тонн, а так само в Криворізькому районі (Ингулецьке родовище).

Коксохімічні заводи розташовані в основному в Донецькій і Луганській області (у Макіївці, Авдєєвці, Маріуполі, Донецьку, Алчевську, Горлівці), де працює 13 з 18 коксохімічних заводів, що маються на Україні), а так само в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запорожжі і Кривому Розі.

Флюси і вогнетривкі глини в основному добувають у Часовярському і Веселковському районах (Донецька область), у Первомайську і Комсомольське (Дніпропетровська область), а також у Криму.

Металургійні заводи – розташовані в основному в Донбасі, у Запорізькій і Дніпропетровській областях. Найбільші комбінати: «Арселор Міттал - Кривий Ріг», «Азовсталь», «Запоріжсталь» і «Дніпреспецсталь».

Найбільша потужність металургійного виробництва в Придніпровському регіоні, де сконцентровано 8 галузевих центрів, що виробляють більш половини всієї металопродукції держави. В Україні в цілому виділяють наступні основні металургійні райони.

- Придніпровський;

- Донецький;

- Приазовський;

Металургійні райони у свою чергу поділяються на металургійні вузли.

Придніпровський металургійний район об’єднує чотири металургійні вузли, а саме:

Дніпропетровський металургійний вузол, що включає два металургійних заводи та два трубних заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинський металургійний завод, Новомосковський трубний завод, Коксохімкомбінати Дніпропетровська і Дніпродзержинська, Первомайські та Комсомольські фабрики та кар’єри флюсів і вогнетривких глин, заводи вогнетривких матеріалів (футіровок).

Запорізький металургійний вузол, об’єднує Білозерське родовище залізної руди та, металургійний комбінат “Запоріжсталь”, Запорізький коксохімічний завод, Запорізький феросплавний завод, металургійний завод “Дніпроспецсталь” виробництво вогнетривких матеріалів, родовища марганцю.

Криворізький металургійний вузол об’єднує Криворізький залізорудний басейн (60 родовищ) на базі якого створено 20 шахт по видобутку (в основному гематитових багатих залізних руд) підземним способом, 11 кар’єрів по видобутку бідних залізних руд (переважно магнетитових) відкритим способом, п’ять гірничо-збагачувальних комбінати (ГЗК), “Криворізький металургійний завод Арселор Міттал – Стіл”, Криворізький коксохімічний завод, Нікопольські та Інгулецькі родовища марганцю, Південний трубний завод (м. Нікополь), Нікопольський феросплавний завод.

Кременчуцький вузол металургійної промисловості що включає Кременчуцьке родовище залізної руди, Полтавський ГЗК, видобуток вогнетривких матеріалів.

Донецький металургійній район об’єднує три металургійні вузли; а саме:

Донецько-Макіївський Металургійний вузол, що включає Донецький металургійний завод, два металургійних заводи Макіївки, Донецький, два Макіївських та три Авдієвських. Коксохімічних заводи, Харцизький трубний завод, Часов’ярське родовище флюсів і вогнетривких глин, виробництво вогнетривких виробів.

Єнакіївський металургійний вузол включає Єнакіївський металургійний комбінат, Єнакіївський та Горлівський коксохімічні заводи, Гольмовський комбінат доломітів.

Алчевсько-Алмазненський металургійний вузол, що об’єднує три металургійні заводи Алчевська та м. Алмазного (Луганська обл.), Стахановський чавунолітейний завод, чотири коксохімічних комбінати, Краснолученський металургійний завод, виробництво вогнетривких матеріалів.

Приазовський металургійні район, що включає Керченське родовище залізної руди, Камиш-бурунський ГЗК, Керченський металургійний завод ім. Войтова, два металургійних заводи Маріуполя (“Азовсталь” та завод імені Ілліча), Маріупольський коксохімічний завод, Веселковське та Кримські родовища доломітів, флюсів та вогнетривких матеріалів.

В даний час (2006р.) чорна металургія в цілому по Україні працює з прибутком. Вона ж забезпечує основні грошові надходження від експорту. Проте, потенціал чорної металургії безупинно знижується через технічну і технологічну відсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють всього 44% сталевої продукції, а методом безупинного розливання стали – всього 10%, тоді як середньосвітовий рівень досягає 95%. Ступінь зносу основних фондів у металургії зараз складає до 65%. Українська металургійна продукція відрізняється високою собівартістю, що обумовлює її продаж на світовому ринку найчастіше за демпінговими цінами, тоді як на внутрішньому ринку ціна металу в середньому на 25% вище світової ціни. Основними напрямками удосконалювання чорної металургії варто вважати:

- реконструкцію металургійних комбінатів;

- підвищення якості й обсягів продукції;

- залучення вітчизняних і закордонних інвестицій на розвиток підприємств галузі;

- освоєння нових видів продукції;

- припинення випуску кремній утримуючої сталі, що не користається попитом через низьку стійкість до корозії.

Кольорова металургія в Україні не дуже розвита через відсутність родовищ багатьох корисних копалин більш менш розвинута (алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова та ртутна галузь).

Алюмінієва галузь (20% усієї продукції кольорової металургії) представлена родовищами алюміній утримуючих руд (нефелинів, алунинів), Миколаївським глиноземним комбінатом, Запорізьким алюмінієвим заводом. Алюмінієві сплави виготовляються у Свердловські (Луганська обл.) та на Харківщині.

Титаномагнієва галузь представлена Запорізьким титаномагнієвим комбінатом, сировина на який поступає в основному з Північно Кримських родовищ.

Ртутна галузь. Основною сировиною для виробництва є кіновар, самі високопродуктивні поклади якої розташовані в Микитівці (Донецька область) і в Закарпатському регіоні (Закарпатський експериментальний ртутний комбінат).

Виробництво цинку і свинцю. Основна продукція – цинк. Найбільші поклади цинковміщуючої руди знаходяться в районі Нагольного кряжу Донецької області. Виробництво цинку зосереджене на Костянтинівському заводі «Укрцинк». Паралельно з цинком, з руди добувають близько 20 коштовних компонентів, у тому числі свинець, платину, золото, срібло і т.д.

Нікелеве виробництво. Основні поклади залізо-нікелевих руд маються в Кіровоградській області. На цій сировині працює Побужський нікелевий завод, що випускає нікель для металургії і машинобудування.

Виробництво міді. Істотних покладів мідних руд в Україні практично немає. Наявні мідеплавильні підприємства працюють на вторсировині в Артемівську (Донецька область) і в Одесі. Продукцією цих заводів є мідний прокат, провід, шини, аркуші. У Донецьку так само працює завод кольорових сплавів, що випускає сплави алюмінію і міді (латунь, бронзу і т.д.)

Виробництво чистих і напівпровідникових металів (германію, ванадію і т. д.) зосереджено в основному на Дніпровському заводі чистих металів (м. Светловодськ, Кіровоградської області), а так само на Запорізькому заводі напівпровідникових виробів. Маються також підприємства по випуску кобальту і графіту, що широко використовуються в атомній енергетиці, космічному ракетобудуванні і радіоелектроніці.

Основними задачами подальшого розвитку кольорової металургії є:

- розширення мінеральної бази (інтенсифікація геологорозвідувальних робіт);

- реалізація державної програми розвитку кольорової металургії на період з 2001 до 2011 року, що передбачає інтенсифікацію виробництва міді й алюмінію;

- доведення випуску алюмінію на наявних підприємствах до 500 тис. тонн більше, що дозволить експортувати цей метал;

- івестування будівництва нового алюмінієвого заводу під Харковом.

Подальший розвиток чорної і кольорової металургії вимагає рішення екологічних проблем, у тому числі зв'язаних зі зменшенням викидів у атмосферу і воду, створенням пристроїв уловлювання корисних речовин, зв'язаних з переробкою оксидів металів основних виробництв і т.д.

Хімічне і лісохімічне виробництво забезпечує випуск сировини, конструкційних матеріалів, добрив, палива, соди, фарб, пластмас, папера і т.д. Хімічна промисловість України на сьогоднішній день у цілому розвита слабко, забезпечуючи всього 6,5% валового продукту промисловості. Сучасна хімічна промисловість має наступну галузеву структуру:

- гірничо-хімічне виробництво;

- основна хімія;

- хімія органічного синтезу;

- хімія тонкого органічного синтезу.

Основні родовища сировини для хімічних підприємств зосереджені в Прикарпаття. Найважливішими з них є Роздольське і Яворське родовища сірки, Калушське родовище калійних солей, Болеховське і Дрогобичське родовище кам'яної солі. У Донецьком регіоні родовища сировини для хімічного виробництва зосереджені в Славяногорське, Слов'янську й Артемовську (крейда, кам'яна сіль). Солі магнію і натрію містяться в ропі і мулі озера Сиваш. Сировиною для хімічної промисловості є також вугілля, нафта, газ метан, коксовий газ і ін.

Практично всі галузі хімічного виробництва вимагають інвестицій для технічного розвитку, а так само кооперування і комбінування з іншими галузями.

Гірничо-хімічне виробництво включає в основному видобуток калійної і кам'яної солі, а так само виробництво на їхній основі природних добрив, видобуток вапняку, нафтопереробку (з одержанням парафіну, бензинів, дизельного палива і т.д.). Основні підприємства цього профілю виробництва розташовані в Одесі, Херсоні, Бердянську, Кременчуці, Запорожжі, Дрогобичі і Лисичанську. До цієї галузі хімічного виробництва відноситься також випуск гумовотехнічних виробів, що виробляються на підприємствах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Білої Церкви. Сировиною для цього виробництва є газ, нафта, вугілля, буре вугілля і торф.

Підприємства основної хімії виробляють луги, соду, сірчану, азотну і соляну кислоти, а так само мінеральні добрива. Кислоти виробляються на заводах Костянтинівки, Сум, Горлівки, Одеси, Дніпродзержинська. Сода виробляється в Красноперекопську, Слов'янську, Лисичанську і Рубіжному. Фосфорні добрива випускаються на Вінницькому і Костянтинівському хімічних заводах, Сумському комбінаті «Хімпром» і на Одеських хімкомбінатах. Азотні добрива виробляються з відходів (газів) коксохімічного виробництва чи природного газу метану. Основні заводи цього виробництва зосереджені в Горлівці, Донецьку, Северодонецьке, Лисичанську, Рівне, Черкасах і Дніпродзержинську.

Підприємства органічного синтезу – виробляють пластмаси, смоли, клеї, кремнійорганічні з'єднання. Основні заводи цього виробництва зосереджені в Запорожжі, Дніпропетровську, Києві і Харкові. Виробництво хімічних волокон налагоджено на заводах Чернігова, Києва і Черкас.

Підприємства тонкого органічного синтезу забезпечують виробництво лаків, фарб, розчинників і ацетону. Найбільш великі центри цього виробництва зосереджені в Донецьку, Днпродзержинську, Дніпропетровську, у Кривому Розі, Черкасах, Шостці й у Києві.

Лісохімічна промисловість включає наступні галузі виробництва:

- лісогосподарська;

- деревообробна;

- целюлозно-паперова;

- лісохімічна.

Лісогосподарська галузь займається насамперед постачанням технічної деревини і лісовідновленням. Лісу в Україні займають близько 14,3% території і поділяються на два типи:

- водоохоронні (48% загальної площі лісів), включаючи санітарно-гігієнічні, заповідні ліси і парки;

- захисно-експлутаційні (52% від загальної площі лісів).

В Україні потрібно значна активізація робіт з розширення зони лісів. Основними місцями заготівлі лісу в даний час є: Івано-Франківська, Закарпатська, Житомирська, Волинська, Київська і Чернігівська області. Ресурси лісу в Україні обмежені, до того ж спостерігається поступове зниження обсягів внутрішніх заготівель, що вимагає щорічного імпорту до 22 млн. м³ лісу (в основному з Росії і Білорусії).

Деревообробні підприємства розташовуються як у місцях лісозаготівель, так і в місцях споживання продукції. Лісопильне виробництво в основному (80% підприємств) зосереджене в Карпатах (Рахов, Свалява, Обруч, Чернівці), у Житомирській області (Коростень, Малин), а так само в Чернігівській, Волинській і Сумській областях.

Фанерна промисловість представлена підприємствами розташованими в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді і т.д. Продукцією цього виробництва є будматеріали, двері, вікна, паркет, плінтус, деревинно-стружечні плити і т.д.

Целюлозно-паперова промисловість в Україні розвита слабко. Основні підприємства знаходяться в Жидачеві (бумаго-картонний комбінат) і в Рахові (картонна фабрика).

Особливу галузь лісового виробництва складає лісохімічне виробництво, що поєднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, скипидар, метиловий спирт, харчові добавки і т.д. Основні центри лісохімічного виробництва зосереджені в містах: Великий Бичків, Перечин і Свалява (Закарпаття), у Коростені, Києві й ін.