Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Відстоюючи приватну власність та товарне виробництво як вершину особистої свободи і незалежності, вчений пропагував необхідність переходу великих промислових підприємств та залізничного транспорту в руки асоціацій робітників і службовців, підкреслюючи необхідність збереження індивідуальної власності у дрібній промисловості й сільському господарстві. Стверджуючи, що панування дрібного товарного виробництва сприятиме обміну продуктами праці за трудовим еквівалентом, він висунув проект організації обміну без грошей шляхом заснування спеціального Народного банку. Завданням останнього був прийом товарів у безпосередніх товаровиробників і видача бонів обміну (робочих, трудових талонів), які б засвідчували кількість праці, витраченої на виробництво товарів. Бони обміну, в свою чергу, давали б право їх власникам на отримання необхідних їм товарів, еквівалентних виробленим за затратами часу. Запровадження безгрошового товарного господарства, на думку П.Ж. Прудона, гарантувало б збут товарів за їх конституйованою вартістю, уможливлюючи знищення капіталу та експлуатації. На основі того, що кожен отримував би стільки, скільки виробляв сам, у суспільстві панували б рівність і справедливість. У свою чергу відсутність нетрудових доходів забезпечувала б безмежну реалізацію та гармонійний розподіл, сприяючи зростанню багатства і добробуту кожного громадянина і суспільства в цілому.
Розглядаючи процент як єдину форму втілення неоплаченої праці робітників, вчений розвивав ідею "дармового" (безпроцентного) кредитування робітників та дрібних власників через Народний банк. Він був переконаний, що зниження процента сприятиме утвердженню справедливості, оскільки унеможливить отримання нетрудових доходів держателями капіталів і зведе власність до володіння, ліквідувавши тим самим експлуатацію трудящих[59].
Міновий банк П.Ж. Прудона був, безсумнівно, утопією, хоча зовсім не соціальною. П.Ж. Прудон сподівався зберегти недоторканною індивідуальну свободу виробника і водночас позбавити робітника від влади підприємця шляхом безпроцентного кредиту. Але де знайти капітали для необмеженого кредиту? П.Ж. Прудон повторює тут помилку багатьох буржуазних економістів, які приписували кредиту чудодійну властивість створювати багатство з нічого. М.І. Туган-Барановський
Виступаючи за організацію Народного банку та визволення робітників за допомогою виробничих, споживчих та кредитних асоціацій, заснованих на принципах взаємодопомоги ("мутуалізму" — взаємності послуг), вчений дійшов висновку, що за цих умов відбудеться урівноваження діючих у суспільстві соціальних сил і відпаде необхідність у державному управлінні. Він стверджував, що ліквідація нетрудових доходів, справедливість в обміні та рівність на основі злиття класів у один (трудящих) зробить уряд непотрібним. "Раз капітал і праця будуть ототожнені, — писав П.Ж. Пру-дон, — суспільство зможе існувати самостійно не потребуючи уряду"1. Відтак урядова система, на думку дослідника, зіллється з економічною, що уможливить анархію (відсутність уряду, державної влади), а рушійною силою економічного розвитку стане клас дрібних власників, не об'єднаний ні в яку суспільно-державну організацію.
Економічні ідеї П.Ж. Прудона справили значний вплив на економічну думку другої половини XIX ст. Відзначаючи внесок ученого у розвиток економічних уявлень та ідей, видатний український вчений М.І. Туган-Барановський писав, що у працях П.Ж. Прудона "вперше з повною ясністю та різкістю висловлена думка, що центральним правовим інструментом сучасного суспільства, інститутом, на якому все засноване, з якого все виходить, і хороше, і погане, що становить цивілізацію, якою ми так пишаємося, є інститут приватної власності" [60]. Водночас учений зазначав, що "Економічні суперечності" П.Ж. Прудона "містять у собі таку глибоку критику капіталістичного устрою, що більшості наступних критиків капіталізму залишалося лише розвивати або видозмінювати думки Прудона. Не підлягає сумніву, що, незважаючи на пристрасну критику Прудона Марксом, "Капітал" Маркса створювався під безпосереднім впливом "Економічних суперечностей" [61].
Прудонізм набув значного поширення у другій половині XIX ст. у Франції, Іспанії, Бельгії, інших європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом — анархо-синдикалісти. Відомі дослідники історії економічних учень ПІ. Жід і ПІ. Ріст зазначали, що лібералізм П.Ж. Прудона був заснований на "глибокому відчутті економічної реальності, і нині соціальна проблема формулюється у тих самих рамках, в яких поставив її Прудон: реалізувати справедливість у свободі" [62].
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 212 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!