Завершення класичної політичної економії у творах Дж. С. Мілля

ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ. КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ У ПОЛІТИЧНІЙ ЕКОНОМІЇ

Незважаючи на весь свій теоретичний еклек­тизм, або, може, саме завдяки йому, "Принципи" Міла правлять за найкращий огляд класичної економічної науки в цілому. М. Блауг

5.3.1. Завершення класичної політичної економії у творах
Дж. С. Мілля.

5.3.2. Економічний романтизм С. Сісмонді.

5.3.3. Економічні ідеї П.Ж. Прудона.

Відомим послідовником рікардіанської школи був видатний англійський учений, філософ, економіст, громадський діяч Джон Стюарт Мілль (1806 — 1873) — завершувач класичної політичної економії та один із засновників соціального реформізму.

Теоретико-методологічні особливості наукових досліджень вченого знайшли відображення у працях "Про предмет політич­ної економії та про її метод" (1836), "Про деякі невиріпіені пи­тання політичної економії" (1844) та ін. Найбільш повно і ви­разно економічні погляди Дж.С. Мілля викладені у його основній праці "Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосу­вання до соціальної філософії" (1848), яка стала своєрідним підсумком розвитку економічної науки у першій половині XIX ст. і майже півстоліття (до появи книги А. Маршалла) була основ­ним підручником з економіки у багатьох європейських універ­ситетах.

Вбачаючи своє завдання в узагальненні, систематизації та оновленні теоретичної спадщини класичної школи з урахуванням "нових подихів епохи", вчений підкреслював, що "в дискусіях останніх кількох років народилося багато нових ідей". Відтак він уважав доцільним "здійснити повний перегляд всієї політичної економії хоча б лише для того, щоб внести в неї результати цих пошуків і гармонічно поєднати їх з принципами, встановленими раніше кращими мислителями цієї науки"[1].

Видатний представник класичної полі­тичної економії Джон Стюарт Мілль (1806— 1873) народився у Лондоні, у сім'ї відомого економіста, друга та послідовника Д. Рікардо Джеймса Мілля.

Джон Мілль не відвідував жодного на­вчального закладу, у нього не було домашніх вчителів. Єдиним його наставником і вчи­телем був батько. Хлопчик ріс справжнім вундеркіндом, вражаючи своїми знаннями оточуючих. Згодом Дж.С. Мілль писав, що його перші спогади стосуються трирічного віку, коли він уже вмів читати і писати ан­глійською мовою і батько почав йому викладати старогрецьку мову. З 8 років хлопець сам став учителем для своїх молодших братів і сестер (у сім'ї Міллів було 9 дітей). Починаючи з 12 років, він пе­рейшов на самоосвіту, вивчаючи філософію, історію, логіку, полі­тичну економію, математику, нові та стародавні мови в обсягах, які значно перевищували університетські курси.

У 11 років Дж.С. Мілль коригував гранки відомої праці батька "Істо­рія Британської Індії", у 13 років написав історію Риму, а у 14 років (під час перебування у Франції) вразив своїми енциклопедичними знання­ми філософа І. Бентама та економіста Ж.Б. Сея, обговорюючи з ними принципові філософські та економічні проблеми. Особливості вихо­вання та заняття науками по 9—10 годин на добу сприяли, на думку Дж.С.Мілля, тому, що у 14 років він обігнав своїх однолітків на чверть віку. Водночас учений із сумом писав, що інтенсивні заняття науками позбавили його радощів дитинства. "Я ніколи не був дитиною, — писав Дж.С. Мілль, — ніколи не грав у крикет; краще було б, якби природа йшла своїм шляхом". Своїм основним девізом Дж.С. Мілль проголо­сив різносторонність, відносячи її не лише до різнобічності й широти наукового пізнання, але і до розвитку самої особистості.

Наукові дослідження Дж.С. Мілля залишили помітний слід у філо­софії ("Система логіки", 1843; "Утилітаризм", 1863), політології ("Про свободу", 1859), економіці ("Про деякі невирішені питання політич­ної економії", 1829). У 1848 р. вийшла з друку головна праця вчено­го "Основи політичної економії і деякі аспекти її застосування до соціальної філософії", яка багато разів перевидавалась і перекла­далась різними мовами.

Практична діяльність Дж.С. Мілля була пов'язана з успішною ка­р'єрою службовця Ост-Індської компанії, в якій він займав висо­кий пост аж до її закриття у 1858 р. У період з 1865 по 1868 р. Дж.С. Мілль був членом парламенту. Він активно відстоював ідеї буржуазної демократії, виступаючи за рівність чоловіків і жінок, на­дання робітникам виборчих прав, відміну системи лендлордизму в Ірландії тощо.

Останні роки свого життя вчений провів у Авіньйоні (Британія), куди переїхав після смерті дружини, яка була йому вірним другом і помічником у підготовці багатьох наукових праць.

"Основи політичної економії" Дж.С. Мілля складаються із "Попередніх зауважень" автора та 5 книг:

— перші три книги ("Виробництво", "Розподіл", "Обмін") при­свячені аналізу співвідношення факторів виробництва, при­роди та чинників економічного зростання, сутності заробіт­ної плати та прибутку, аналізу вартості, ціни, грошей, кре­диту, міжнародної торгівлі тощо;

— четверта книга ("Вплив суспільного прогресу на виробницт­во та розподіл") досліджує передумови та обмеження еконо­мічного зростання;

— п'ята книга ("Вплив уряду") присвячена аналізу традицій­них для класичної школи питань ролі держави у ринковій
економіці.

Люди, які критикують Логіку, як правило, будуть застерігати вас проти Політичної економії. Вона бездушна — будуть стверджу­вати вони. Вона бере до уваги й оперує неприємними фактами. Щодо мене, то найбездушнішою річчю, про яку я коли-небудь чув, є закон земного тяжіння: без найменшого докору совісті він зламає шию найкращій і наймилішій людині... Моя вам порада — вивчайте праці видатних представників Політичної економії і твердо дотри­муйтесь того, що буде видаватися вам правильним у їх ученні; ви­ходьте з того, що, якщо ви ще не стали егоїстом і серце ваше не зачерствіло, Політична економія таким вас не зробить.