Робочий час

Законодавство передбачає такі видиробочого часу: нормальна і скорочена тривалість робочого часу; неповний робочий час; ненормований робочий день.

Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Деякі категорії працівників мають скорочені (неповні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, належать неповнолітні: працівникам віком від 16 до 18 років установлюється 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.

До того ж працівники можуть мати неповний робочий час.

Трудова дисципліна

Трудову дисципліну характеризують такі чинники: чесна й сумлінна праця; своєчасне й точне ви конання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу); підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці;

дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій.

Матеріальна відповідальність

Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того. чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, що ними спричинено цю шкоду.

Підставою для застосування матеріальної відповідальності до працівника є наявність матеріальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна підприємства, установи, організації внаслідок протиправних діянь працівника, з яким укладено трудовий договір.

Отже, ознаками шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, є; пряма шкода; протиправність поведінки працівника; причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною) шкодою; вина працівника.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи відносяться до джерел трудового права Правила внутрішнього порядку підприємства, установи, організації?

2. Чим відрізняються генеральна, галузева та регіональна угоди?

3. Чим відрізняється контракт від трудового договору?

4. Які відомості забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу?

5. Чи встановлює чинне законодавство обмеження щодо праці близьких родичів чи свояків на одному підприємстві, організації, установі? Поясніть свою відповідь.

6. Чим відрізняється неповний робочий час від скороченого?

@ Тематика рефератів

1.Право на труд та його гарантії

2.Трудовий договір (угода).

3.Колективний договір.

4.Контракт - особлива форма трудового договору (угоди).

5. Правове регулювання відпусток в Україні.

Семінарське заняття 4

2 Тема: Право соціального забезпечення

Мета: Визначити поняття та зміст соціального захисту та соціального забезпечення. Проаналізувати правову базу соціального забезпечення України.

ã Ватуля Ю.О., 2013

План

1.Сщціальне забезпечення і соціальний захист.

2,Пенсійне забезпечення в Україні.

3. Соціальний захист населення України.

4.Страхування.

Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших встановлених законодавством випадках.

В систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників та службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.

Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.

Пенсійне забезпечення. Усі питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням, регулюються конституційними нормами, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991 р. з відповідними доповненнями і змінами та іншими законами.

Систему пенсійного забезпечення складають: 1. державне пенсійне забезпечення 2. комерційне пенсійне забезпечення.

Державні пенсії поділяються на: трудові, за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника, за вислугу років, соціальні.

Закон передбачає і такий вид пенсій як додаткова, що виплачується особам, які уклалидоговоридобровільного страхування. Згідно з чинним законодавством кожна працююча людина повинна бути в системі державного пенсійного страхування.

Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. (Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19.12.1996 р.)

Для систематичного обстеження осіб, які постраждали, Міністерством охорони здоров’я України організується єдиний облік таких осіб і ведеться Державний реєстр.

Соціальний захист ветеранів війни (Закон України “Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р.).

Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку (Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 р.),

Соціальний захист сім’ї та дитинства (Закон України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р.), Соціальний захист військовослужбовців і співробітників ОВС України та ін.

Страхування та страхова діяльність.

Закон України "Про страхування" передбачає обов'язкове державне соціальне страхування, він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Страхування, згідно з цим Законом, — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Воно здійснюється з грошових фондів, що формуються завдяки сплаті громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування й фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їхнім управлінням.

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, пов’язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю і додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної шкоди особі або її майну, а також шкоди, іншої юридичній особі (страхування відповідальності).

За формою страхування може бути добровільним. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Обов'язкове страхування встановлюється законами України через внесення змін до Закону України "Про страхування".

Закон визначає 26 видів обов'язкового страхування. її тому числі: медичне страхування; державне і т.ін.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи відноситься до соціального захисту громадян надання їм путівок на санаторно – курортне лікування?

2.Чи призначаються пенсії непрацездатним членам сім'ї померлого? За яких умов?

3.Чи визнаються діючим законодавством трудівники тилу учасниками війни?

@ Тематика рефератів

1.Соціальний захист ветеранів війни в Україні

2.Соціальний захист осіб пенсійного віку в Україні.

3 Соціальний захист сім’ї та дитинства.

Нормативні акти та література

1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.

2. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

3. Закон України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати".

4. Загальна теорія цивільного права. Підручник.- К.,1996.

5.Цивільне право. Навч. посібник.- К.,1995.

6.Правознавство. Навч. посіб./за ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,2002.

7. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.-Х.: Одиссей, 2000.

Семінарське заняття 5

2 Тема: Адміністративне право України.

Мета заняття: Визначити предмет та систему адміністративного права України, його джерела. Визначити поняття,зміст, види та принципи державної служби. Розкрити зміст функцій та форм державного управління. Визначити поняття і види норм цивільного права, його принципи та функції.

З'ясувати поняття цивільного правовідношення. Розкрити зміст таких понять як власність, авторське право, угода, успадкування.

План

1. Предмет і система адміністративного права. Джерела адміністративного права України.

2. Державна служба і державні службовці. Види та принципи державної служби.

3. Функції і форми державного управління.

4 Адміністративні правопорушення.

Адміністративне право являє собою окрему галузь права України, що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин.

Предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких відносимо:

• управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади;

• управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади;

• управлінські відносини, що виникають за участі суб'єктів місцевого самоврядування;

• управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

Отже, адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Джерела адміністративного права.

Джерела адміністративного права це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

З огляду на численність джерел адміністративного права доцільно розділити їх на такі види:

1.Конституція України.

2.Адміністративно-правові норми.

3.Постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру.

4.Укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління.

5. Нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, статути, правила, інструкції та інші кодифіковані акти.

6.Нормативні постанови прийнято Кабінетом Міністрів України спільно з профспілковими організаціями.

7. Джерелами адміністративного права в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України.

8. Нормативні накази керівників міністерств, державнихкомітетів і служб.

До цієї групи слід віднести положення, правила та інші акти, затверджені керівниками згаданих інституцій.

9. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій (чи акти їхніх колективних органів). Дії норм зазначених актів обмежено конкретним формуванням.

10. Джерелами адміністративного права можуть бути також нормативні актипредставницьких і виконавських органів місцевого самоврядування (на приклад, рішення районної ради народних депутатів, що передбачає адміністративну відповідальність за торгівлю в недозволеному місці).

11. Акти органів громадських організацій, якщо вони затверджені чи санкціоновані державними органами і містять правила, що регулюють будь-які аспекти адміністративного управління (скажімо, положення про ради громадськості мікрорайону).

Отож,джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно-правові норми, що регулюють державно управлінську діяльність.

Державні службовці. Законом “Про державну службу”(1993) встановлено сім категорій посад державних службовців, яким відповідають 15 рангів.

Присвоєнний ранг зберігається за державним службовцем у випадках, коли він перейшов на посаду нижчої категорії, або залишив державну службу, а потім повернувся до неї. Позбавлення рангів допускається тільки за вироком суду.

Державне управління — одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві.

Державному управлінню притаманні всі основні риси, які характеризують суспільне управління. Це, насамперед, свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери суспільства в інтересах людей. У широкому значенні це — діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя.

Форми державного управління. Прийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності:

· видання нормативних актв управління;

· видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління;

· проведення організаційних заходів;

· здійснення матеріально-технічних заходів.

Функції державного управління:

1. Загальні;

2. Спеціальні;

3. Допоміжні функції.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи встановлює чинне законодавство, зокрема "Закон про державну службу" (1993 р.), обмеження при прийомі на державну службу?

2. Назвіть функцію державного управління, яка забезпечує взаємозв'язок і ефективність всіх інших функцій.

3. Чи може здійснюватись виконавча влада у неправовій формі?

4.В чому полягає відмінність між нормативними і ненормативними актами управління?

5. Чи є проведення організаційних заходів формою управлінської діяльності?

@ Тематика рефератів

1.Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність.

2.Адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

3. Адміністративна відповідальність державних службовців в Україні.

4. Державні службовці і корупція в Україні.

Нормативні акти:

1. Конституція України (Основний закон).-К.,1996.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. //Відом. Верх.Ради Української РСР.1984. Додаток до № 51. (зі змінами і доповненнями станом на 1 червня 1997 р.).

3. Закон України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р.// Відомості ВР України.-1993.-№9.

4. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.// Відом. Верх. Ради України.1997.№ 24.

5. Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р., №1572/99.// Урядовий кур'єр.-1999,17 груд.

6. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22 липня 1998 р.// Офіційний вісник України.-1999, №21.

7. Указ Президента України "Про зміни у структурі державних органів виконавчої влади"// Офіційний вісник України,1999,№ 50.

8. Указ Президента України "Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України" від 12.03.1996 р.// Урядовий кур'єр,1996,№ 58- 59.

9. Закон України "Про державну службу"// Відом. Верх. Ради України.1993. №52.

10. Гражданский кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2003.-160 с.

ã Ватуля Ю.О., 2013

Література:

1. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

2.Буткевич В.Г. Соотношения внутригосударственного и международного права.-К.,1981.

3. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред.Е.О. Харитонова..-Х.: "Одиссей",2001.

4. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник./за ред.академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,1998.

5. Зивс С.Л. Источники права. -М.,1981.

6.Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.-К.:Ін Юре,1977.

7. Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Основи держави і права.К.,1997.

8. Котюк І.М. Основи права. К.,1997.

9. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Раздел 1.Основания уголовной ответственности. Уч. пособие.- К.:МАУП, 2000.

10. Міхайленко О.Р. Основи держави і права (Правознавство).-К.,1995.

11. Молдован А.М. Судоустрій в Україні.К.,1997.

12. Москаленко Д.В. Основи права. Харків, Дельта, 1998.

13. Настюк М.І. Правознавство.Львів,1995.

14. Осика М.І. Основи права. Підручник. Львів, "Світ", 1998.

15.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.

16.Проблемы теории государственного права.Учебник /под ред.С.С.Алексеева.-М.,1987.

17. Роговський Ю.Д. Основи права. К., МАУП, 1997.

18. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1996.

Семінарське заняття 6

2 Тема: Цивільне право України.

Мета заняття: Визначити поняття і види норм цивільного права, його принципи та функції.

З'ясувати поняття цивільного правовідношення. Розкрити зміст таких понять як власність, авторське право, угода, успадкування.

План

1. Поняття та види норм цивільного права. Види і функції цивільного права.

2.Цивільні правовідносини.

3. Право власності. Право інтелектуальної власності.

4. Договір. Успадкування: поняття і види.

5 Успадкування в Україні.

Норма цивільного права — це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обороту, встановлене їх угодою, актом законодавства або таке, що витікає з положень натурального права.

Джерелами приватного (цивільного) права визнаються: договори, акти цивільного законодавства, звичаї (правила ділового обороту, правила соціального співжиття і т.ін.).

Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно - правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.

На регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. та ін.

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України "Про тимчасове Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18.09.1992 р.), постанови й розпорядження Уряду України (постанова Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18.11. 1994 р.), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.

Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, прийнятому Верховною Радою України 16 січня 2003 року і введеному в дію з 1 січня 2004 р.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається з шести книг. Всього в Кодексі 90 глав, які об’єднують 1308 статей.

Функції цивільного права.

До основних функцій цивільного права відносять:

· регулятивну;

· охоронну;

· компенсаційну;

· превентивно-виховну.

Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення

Зазначені відносини виникають у:

• державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;

• громадян із державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;

• громадян між собою.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Захист цивільних прав

Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи. Воно виходить із конституційного положення; " Права і свободи людини і громадяниназахищаються судом"(ст. 55 Конституції України).

У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Поняття і форми власності в Україні

Право власності — сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Крім того, право власності — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння,користування і розпорядження майном.

Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та інші законодавчі й нормативні акти.

Державна власність — майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (наприклад, єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо).

Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

В Україні конституційно закріплена приватна власність.

Всі форми власності в Україні є рівними.

Цивільно-правові договори: поняття і види

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань);він установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Договір можна визначити як угоду двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

В залежності від критеріїв визначаються кілька видів цивільно- правових договорів.

Право інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності складається з аввторського та суміжних прав, одним з яких є патентне право.

Цивільно – правовий інститут авторського права та суміжних прав регулює немайнові відносини та пов’язані з ними майнові відносини в сфері створення і використання творів літератури, науки та мистецтва.

Не є об’єктами авторського права 1. офіційні документи, 2. державна символіка; 3. твори народної творчості, 4.інформація про події та факти, які мають офіційний інформаційний характер.

Суб’єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Також суб’єктами авторського права можуть бути і співавтори.

Авторські права поділяються на:

1) особисті та 2) майнові.

Охорона авторського права діє протягом всього життя автора і 70 років з дня його смерті.

Патентне право – це інститут цивільного права, який регулює відносини, пов’язані з технічною творчістю. Результати технічної творчості, на відміну від авторського права, потребують офіційного закріплення; вони мають прикладний характер і значення.

Об’єктами патентного права виступають винаходи, корисні моделі та промислові взірці, а також спосіб роботи, використання раніше відомого приладу за новим призначенням і т.ін. Суб’єкти – автори, ліцензіати.

Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (1994 р.) із змінами 2000 р.(Відомості ВР, № 37), законів України "Про власність", "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів, наприклад, Закон України від 22.111.2002 р. “Про приєднання України до Договору про патентне право”, Договір про патентне право (Женева,1.06.2000).

Успадкування буває: 1) за заповітом; 2) за законом.

Якщо немає спадкоємців ані за за законом, ані за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадок, або всі спадкоємці позбавлені спадку, майно померлого переходить до держави.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, де повинно бути вказано місце та час його складання, власноруч підписано спадкодавцем та нотаріально завірено.

? Питання для самопідготовки:

1.Назвіть, будь ласка, необхідні елементи цивільних правовідносин.

Що є об'єктом цивільних правовідносин?

2. Чи треба реєструвати комп'ютерну програму, яку Ви зробили самі, щоб набути авторське право? Якщо так, скажіть, де проводиться реєстрація.

3.Чи може лекція викладача університету охоронятися авторським правом, якщо вона:

а) оголошується без написаного тексту;

б) читається з аркушів.

@ Тематика рефератів

1. Захист прав винахідників.

2. Авторське право в Україні.

3. Патентне право в Україні.

4. Характеристика суб'єктів цивільного права.

5.Цивільні правопорушення та цивільно - правова відповідальність.

6. Розвиток права приватної власності в Україні.

7.Інститут спадкового права в Україні.

ã Ватуля Ю.О., 2013

Нормативні акти:

1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.

2. Гражданский кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2003.-160 с.

Література:

1. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

2.Буткевич В.Г. Соотношения внутригосударственного и международного права.-К.,1981.

3. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред.Е.О. Харитонова..-Х.: "Одиссей",2001.

4. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник./за ред.академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,1998.

5. Зивс С.Л. Источники права. -М.,1981.

6.Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.-К.:Ін Юре,1977.

7. Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Основи держави і права.К.,1997.

8. Котюк І.М. Основи права. К.,1997.

9. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Раздел 1.Основания уголовной ответственности. Уч. пособие.- К.:МАУП, 2000.

10. Міхайленко О.Р. Основи держави і права (Правознавство).-К.,1995.

11. Молдован А.М. Судоустрій в Україні.К.,1997.

12. Москаленко Д.В. Основи права. Харків, Дельта, 1998.

13. Настюк М.І. Правознавство.Львів,1995.

14. Осика М.І. Основи права. Підручник. Львів, "Світ", 1998.

15.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.

16.Проблемы теории государственного права.Учебник /под ред.С.С.Алексеева.-М.,1987.

17. Роговський Ю.Д. Основи права. К., МАУП, 1997.

18. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1996.

Семінарське заняття 7

2 Тема: Сімейне право України.

Мета заняття: Дати визначення і охарактеризувати сімейне право як окрему галузь права України, знати основні положення Сімейного кодексу України: умови і порядокукладання шлюбу, права і обов’язки батьків і дітей, шлюбний договір; умови і підстави розірвання шлюбу.

ã Ватуля Ю.О., 2013

П л а н

1. Сімейне право: визначення, джерела.

2. Умови і порядок одруження.

3. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя.

4. Особиста приватна власність и загальна спільна власність подружжя.

5. Особисті немайнові і майнові права і обов’язки батьків і дітей.

6. Шлюбний договір.

7. Припинення шлюбу.

8.Усиновлення. Опіка і піклування. Патронат.

Сімейне право – окрема галузь права України, яка регулює відносини між подружжям відносно порядку і умов шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку и умов припинення шлюбних відносин; відносин між батьками і дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки і піклування.

Джерелами сімейного права є Конституція України (ст.51), Сімейний кодекс України (Із змінами 2007 р.), постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок укладання шлюбного контракту» від 16.06.1993 р.

Сімейний кодекс України прийнятий 10.01.2002 р. (Вступив в силу з 1.01.2003 р.). Складається з 7 розділів та 22 глав. Всього в ньому 292 статті. Кодекс базується на засадах рівності подружжя, розбудови сімейних відносин на добрій волі чоловіка і жінки, всебічної охорони материнства і дитинства, виховання відповідальності перед сім’єю і т.ін.

Шлюб і сім’я за сімейним законодавством.

Сім’я – це первинна й основна комірка (чарунка) суспільства.

Сім’ю складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом і які мають взаємні права і обов’язки. Права члена сім’ї має одинока особа.

У ст.51 Конституції України говориться: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожна з осіб має рівні права й обов'язки в шлюбі і родині.

Умови і порядок укладення шлюбу.

Шлюбний вік установлюється для жінки – 17, для чоловіка – 18 років. Передбачається, що сім’ю може створити особа, що народила дитину незалежно від віку.

Шлюб є недійсним також у випадках: якщо хоча б один з молодят знаходиться в іншому шлюбі; якщо шлюб зареєстрований з особою, яка визнана судом недієздатним.

За рішенням суду шлюб визнається недійсним у випадку його фіктивності.

Фіктивний шлюб – якщо він зареєстрований без наміру створення сім’ї і набуття прав і обов’язків.

Також шлюб визнається недійсним, якщо шлюб зареєстровано з особою, яка укрила тяжку хворобу або хворобу, яка є небезпечною для іншого з подружжя чи їх потомків.

Особи, що подали заяви про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити один одному про стан свого здоров'я. Приховання цих даних може служити підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця з дня подання особами заяви.

Реєстрація шлюбу може відбутися в будь-якому місці, якщо на те є поважні причини.

Вибір прізвища – за згодою подружжя.. Може бути подвійне прізвище, але не більше двох..

Особисті немайнові права й обов'язки подружжя.

Дружина має право на материнство, а чоловік – на батьківство. Небажання одного з подружжя мати дитину чи нездатність його до зачаття може бути причиною розірвання шлюбу.

До особистих немайнових прав відносяться:

· право дружини і чоловіка на повагу до своєї індивідуальності;

· право дружини і чоловіка на фізичний і духовний розвиток;

· право дружини і чоловіка на зміну прізвища;

· право дружини і чоловіка на розподіл обов'язків і спільне рішення питань життя родини;

· право дружини і чоловіка на особисту свободу;

· обов'язок дружини і чоловіка піклуватися про родину.

Особиста приватна власність і загальна спільна власність подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

· майно, придбане нею (ним) перед шлюбом;

· майно, придбане ним (нею) під час шлюбу за договором дарування чи в порядку успадкування;

· майно, придбане ним (нею) під час шлюбу, але за кошти, що належать йому (їй) особисто;

· речі індивідуального користування (взуття, одяг, білизна і т.ін.);

· річ, яка належить одному з подружжя, що приносить дохід, приплід;

· інше.

Кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права загальної власності подружжя.

Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права загальної власності.

Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. У випадку відмовлення від такої підтримки, чоловік, дружина, що її потребує (непрацездатний, вагітна жінка) має право звернутися в суд з позовом про присудження на його користь аліментів.

Особисті майнові права й обов'язки батьків і дітей.

Батьки і діти зобов'язані надавати один одному моральну і матеріальну допомогу.

Особисті права й обов'язки батьків стосовно дітей:

· право й обов'язок надавати дитині прізвище, ім'я і по батькові;

· право й обов'язок виховувати і підтримувати дітей;

· право визначати місце їхнього проживання;

· право забезпечувати їхні інтереси при розгляді спорів щодо них..

Мати, батько мають рівні права й обов'язки у відношенні до дитини незалежно від того, чи складалися вони в шлюбі між собою. Такожі діти мають рівні права у відношенні батьків, незалежно, чи складалися вони в шлюбі чи ні.

Батьки зобов'язані зареєструвати народження дитини в органі РАГС не пізніше одного місяця з дня народження.

Забороняється фізичне покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарання, що принижують людську гідність дитини.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про своїх батьків, проявляти до них турботу і надавати їм допомогу.

Майнові права й обов'язки батьків і дітей:

· право й обов'язок батьків управляти майном дітей;

· обов'язок батьків і дітей поважати загальну і роздільну власність;

· аліментні обов'язки батьків і дітей.

Шлюбний договір.

Укладається в письмовій формі і нотаріально завіряється.

Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя, визначає майнові права й обов'язки, але не особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між батьками і дітьми.

Однобічна зміна умов шлюбного договору не допускається.

Сторони можуть відмовитися від раніше укладеного договору, подавши заяву нотаріусу.

У випадку неможливості виконання одним з подружжя умов договору, той подає до суду із проханням про розірвання договору.

Припинення шлюбу.

Шлюб припиняється:

· внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим;

· внаслідок його розірвання;

· якщо один з подружжя помер до вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу;

· якщо один з подружжя помер у день вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу.

Шлюб розривається органом РАГС за спільною заявою подружжя, що не мають дітей після закінчення одного місяця з дня подачі заяви незалежно від наявності між подружжям майнових суперечок.

Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Усиновлення.

Це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах дочки чи сина здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленим може бути тільки дитина. У виняткових випадках за рішенням суду може бути усиновлена повнолітня особа, що не має матері, батька чи позбавленого їхнього піклування.

Дитина, якого не забрали з родильного будинку батьки, родичі може бути усиновлена через два місяця від дня народження.

Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа старша усиновленого не менше, ніж на 15 років.

Опіка і піклування.

Опіка, піклування встановлюється над дітьми, що залишилися без батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, що не досягла 14 років, а піклування – над дитиною від 14 до 18 років.

Опікуном, попечителем може бути повнолітня дієздатна особа.

Патронат.

За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка залишилась сиротою на виховання в родину іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату, розмір якої визначається за домовленістю з органом опіки і піклування.

? Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення родини, шлюбу.

2. Чи є родиною 16-літня мати і її однорічний син?

3. У яких інших органах, крім органу РАГС, може бути зареєстрований шлюб?

4. Чи зобов'язані чоловік і дружина розірвати шлюб, якщо один з них визнаний

нездатним до зачаття?

5. У яких випадках шлюб розривається органом РАГС, а в яких – рішенням суду?

6. Визначите різницю між опікою і піклуванням.

7. Визначите різницю між опікою і піклуванням, з одного боку, і патронатом – з

іншої.

8. Чи може бути розірваний шлюб, якщо один з подружжя присуджений до

позбавлення волі терміном на 3,5 роки?

9. Які права й обов'язки батьків і дітей встановлює законодавство

України?

@ Тематика рефератів.

1. Шлюбний договір в Україні.

2. Умови і порядок укладення шлюбу.

3..Умови і порядок розірвання шлюбу.

4. Права й обов'язки батьків і дітей за законодавством України.

5. Умови і порядок встановлення опіки, піклування і патронату.

6. Демографічна політика в Україні на початкку ХХ1 століття.

Нормативні акти і література

1. Конституція України.- К.,1996.

2. Семейный кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2002.- 112 с. (или «Голос Украины», 2002, №38).

3.Постановление Кабинета Министров Украины «О порядке заключения брачного контракта» от 16.06.1993 г.

4.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-640 с

Семінарське заняття 8

2 Тема: Кримінальне право України.

Мета заняття: Визначити поняття, предмет та систему кримінального права України.Визначити поняття, ознаки та форми кримінальної відповідальності. З'ясувати юридичні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Визначити й охарактеризувати поняття злочину. Дати вичерпну відповідь про обставини, що виключають суспільну небезпеку або протиправність діяння.

Вміти чітко визначати поняття покарання, його ознаки, цілі та види. Усвідомити обставини звільнення від покарання.

Визначити поняття правосуддя, його основні ознаки, принципи та завдання. Усвідомити основні завдання та функції Конституційного суду України. Дати характеристику діяльності нотаріату, прокуратури, адвокатури, міліції, Служби безпеки України.(завдання, функції).

План

1. Кримінальне право: поняття, предмет.

2.Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки, форми. Звільнення від кримінальної відповідальності.

3. Злочин. Обставини, що виключають суспільну небезпеку або протиправність діяння.

4.Покарання. Звільнення від покарання.

5. Правоохоронна діяльність в Україні: поняття, характеристика.

6.Правосуддя в Україні: ознаки, принципи, завдання. Конституційний суд України.

7.Нотаріат.Прокуратура.Адвокатура в Україні.

9. Міліція. Служба безпеки в Україні.

Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох його значеннях:

1) позитивне (об'єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кримінальному кодексі України (Кодекс прийнято 5.04.2001.)

2) кримінальне право як галузь юридичної науки про вітчизняний чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію і теорію.

Поняття кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності.

Кримінальній відповідальності та покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.

Це законодавче положення дає підстави розглядати кримінальну відповідальність як кримінально-правовий вид юридичної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності.(ст.ст.44-49 КК).

Звільнення відбувається:

- у зв’язку з дійовим каяттям (ст..45)

- з примиренням винного з потерпілим (ст..46)

- з передачею особи на поруки (ст..47)

- із зміною обстановки (ст..48)

- із закінченням строків давності (ст..49)