Основні складові та функції системи землеустрою 1 страница

Французская кухня - богатейшее собрание шедевров кулинарного мастерства. Немецкая национальная кухня. Итальянская кухня – это не только пицца и спагетти. Особенности питания туристов из США. Особенности питания туристов из азиатских стран.

Чернівецький національний університет

Імені Юрія Федьковича

Р.І.Беспалько, В.Р.Черлінка

ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Частина 2

Навчальний посібник

Чернівці

„Рута”

ББК 65.9 (4УКР) 320 я7

Е – 906

УДК 338.43 (477) (07)

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

Е – 906 Беспалько Р.І., Черлінка В.Р. Основи землевпорядкування та землекористування. Навчальний посібник. Частина 2. – Чернівці: Рута, 2004. – 92 с.

Викладені теоретичні і методологічні питання сучасного землеустрою в Україні. Обґрунтовується його сучасний зміст, завдання, принципи, склад і види землевпорядних робіт, система землеустрою в Україні та управління нею. Висвітлені особливості землеустрою в зарубіжних країнах.

Розраховано на студентів спеціальностей землевпорядкування та кадастр, ґрунтознавство та агрохімія.

ББК 65.9 (4УКР) 320 я7

УДК 338.43 (477) (07)

Зміст

Розділ 6. Склад і види землевпорядних робіт..........................………………4

6.1.Вивчення стану земель...............................................………………….4

6.2. Планування використання та охорони земель...................……………8

6.3. Територіальний землеустрій........................................………………...9

6.4. Внутрігосподарський землеустрій.................................………………16

6.5. Зокремлений землеустрій………………………………………………19

Розділ 7. Особливості сучасного землеустрою.........................………………21

7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення……….21

7.2. Особливості внутрігосподарського землеустрою в умовах

ринкової економіки.............................................................………………………23

7.3.Землеустрій в містах та інших населених пунктах.............…………..27

7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні

явища при використанні земель..............................................………………….29

Розділ 8. Система землеустрою в Україні...............................……………….31

8.1.Суть, зміст та структурні елементи системи землеустрою..…………31

8.2. Основні складові та функції системи землеустрою...........…………...32

8.3.Землевпорядне виробництво та його

інформаційне забезпечення.....................................................................44

Розділ 9. Управління системою землеустрою..........................………………49

9.1. Державне управління землеустроєм...............................……………...49

9.2. Впорядкування відносинміж учасниками землеустрою.....………….55

9.3. Формування джерел фінансування проведення землеустрою……….59

9.4. Науково-технічний прогрес в землеустрої.......................…………….60

9.5. Правове забезпечення землеустрою.........................………………….63

9.6. Державний контроль за проведенням землеустрбю і здійсненням землевпорядних заходів.......................................………………………………..70

9.7. Інформаційний банк даних системи землеустрою.............…………..72

Література.........................................................................………………………...76

Тема 6. Склад і види землевпорядних робіт

6.1. Вивчення стану земель

6.2. Планування використання та охорони земель

6.3. Територіальний землеустрій

6.4. Внутрігосподарський землеустрій

6.5. Зокремлений землеустрій

Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісній стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресрсів і моніторингу земель.

При проведенні робіт звивчення стану земель велике значення має періодичність відновлення інформації, одержуваної в результаті топографо-геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, що встановлюється центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах в залежності від необхідності в її відновленні, старіння інформації тощо.

Основним видом землевпорядних робіт з вивчення стану земель є топографо-геодезичні і картографічні роботи, в результаті яких одержують планово-картографічну основу відповідних масштабів, яка використовується при розробці схем і проектів землеустрою, проведенні фунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, інвентаризації земель, формуванні землекористувань і виготовленні планів земельних ділянок, веденні обліку земельних ресурсів, оцінці і моніторингу земель, складанні спеціальних тематичних карт тощо.

Інформаційний зміст, масштаби топографо-геодезичних і картографічних матеріалів установлюються виходячи з конкретних цілей, для яких використовуються ці матеріали. Як правило, для міст і інших поселень приймаються масштаби 1:1000 і 1:2000, рідше - 1:500 і 1:5000, для територій за межами населених пунктів - 1:10000 і 1:25000, для розробки схем і складання тематичних карт - 1:50000 і 1:100000, для великих регіонів -1:250000 і дрібніше.

Період відновлення планово-картографічних матеріалів по регіонах складав від 6 до 12 років. При сучасних темпах змін кількісних і якісних характеристик стану земель, забрудненні фунтів і прояві негативних явищ, особливо на територіях, що прилягають до великих міст, промислово-територіальних комплексів і т.д. терміни відновлення планово-карторафічних матеріалів вимагають значного скорочення. Одночасно з цим виникає потреба в удосконаленні змісту планово-картографічної основи, де необхідне відображення додаткової інформації (межі власності, комунікацій, лінійних споруджень тощо) і, в той же час, виключення інформації, що утратила свою актуальність в даний період.

Основою якісної характеристики земель є матеріали крупномасш-табних фунтових, агрохімічних і геоботанічних обстежень. Проводяться вони на землях усіх категорій і форм власності не тільки з метою одержання інформації про якісний стан земель, але також з метою виявлення земель, підданих водній і вітровій ерозії, підтопленню, радіоактивному і хімічному забрудненню, зараженню та іншим негативним явищам.

Отримана інформація використовується для агроекологічної оцінки земель і прийняття органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування рішень з проведення рекультивації, консервації, введенню обмежень у використанні земель, відновленню, збереженню і підвищенню родючості фунтів, поліпшенню природних ландшафтів, а також для розробки Заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, веденню обліку якісного стану земельних ресурсів, моніторингу й оцінки земель, встановленню плати за землю.

Подальше проведення обслідувальних робіт повинно, в першу чергу, йти в напрямку систематичного нарощування обсягів робіт. Як показує практика проведення грунтово-обстежувальних робіт, для своєчасного відновлення матеріалів (у середньому раз у 15 - 20, а то й більше років) щорічно необхідно було коректувати і переобстежувати близько 1 млн. га земель. Однак в останні роки обсяги робіт із фунтового обстеження скоротилися більш ніж у 5 разів. При такій ситуації відновлення матеріалів буде проводитися більш ніж через 50 років. У той же час ця інформація швидко старіє в зв'язку з посиленням негативних процесів і зниженням родючості фунтів, що вимагає більш коротких термінів відновлення і доведення щорічних обсягів до 3 млн. га.

Поряд зі збільшенням обсягів робіт із грунтового обстеження необхідно істотне розширення складу інформації, одержуваної в результаті обстеження.

В даний час не ведуться дослідження водно-фізичних властивостей грунтів і планові широкомасштабні обстеження забруднених земель різних категорій. Необхідна більш детальна інформація для земель, підданих ерозії. Назріла необхідність у виділенні територій, на яких земельні угіддя змінили свої корисні властивості (родючість, рослинний покрив, рельєф, гідрологічний режим та ін.) у результаті техногенного впливу.

У процесі грунтового обстеження доцільно також на всіх землях сільськогосподарського призначення виділяти екологічно однорідні земельні ділянки і давати рекомендації щодо умов і режиму використання Ділянок, підданих ерозії, деградації, забрудненню та іншим несприятливим факторам.

Аналогічна ситуація склалася з геоботанічними обстеженнями, матеріали яких є основою якісної характеристики природних кормових угідь. Для підтримки матеріалів геоботанічних обстежень на належному рівні повторні обстеження необхідно проводити не рідше ніж через 8-10

років, тобто щорічно повинно обстежуватися не менше 10% площі кормових угідь, що не відповідає реальному стану.

В окремих регіонах розпочаті роботи по встановленню меж територій традиційного природокористування і комплексному вивченню природних ресурсів та їх ресурсної оцінки.

Разом з тим, на багатьох територіях в результаті промислового розвитку і безгосподарного використання земель в останні роки різко загострилася екологічна ситуація, що є причиною незворотних змін природного ландшафту, псування і знищення земельних угідь. Усе це викликає руйнування економічної основи життєдіяльності місцевого населення.

На державному рівні недосконала законодавча база з питань організації комплексного використання земельних територій з урахуванням місцевих традицій.

У цій ситуації першочергова увага повинна бути приділена ресурсній оцінці природних ресурсів, встановленню меж територій традиційного природокористування, інвентаризації порушених земель.

Інвентаризація земель проводиться з метою уточнення або встановлення місця розташування, меж (без закріплення на місцевості), розмірів, правового статусу, виявлення не використовуваних, нераціонально використовуваних або не використовуваних за цільовим призначенням земель, інших необхідних кількісних і якісних характеристик, які є складовою державного земельного кадастру.

В залежності від поставлених цілей може проводитися повна або цільова інвентаризація земель. Рішення про доцільність проведення інвентаризації земель приймаються органами місцевого самоврядування або за клопотанням власників землі і землекористувачів.

Повна інвентаризація земель проводиться на всій території України і на землях усіх категорій незалежно від форм власності на землю.

Цільова інвентаризація земель проводиться на території окремих регіонів, муніципальних утворень, міст і інших поселень, а також на землях окремих категорій, у зонах прояву негативних процесів, або по групах окремих земельних ділянок.

При цільовій інвентаризації інформація про стан і використання земель може уточнюватися по всіх або окремих характеристиках.

Одним з найважливіших завдань проведення робіт з інвентаризації земель є проведення цільової інвентаризації земель в межах міст і інших поселень, особливо охоронних територій, земель сільськогосподарського та іншого призначення.

Роботи з цільової інвентаризації повинні проводитися, як правило, на нових планово-картографічних матеріалах і, в першу чергу, на територіях, розташованих поблизу великих міст.

На основі проведених робіт по вивченню стану земель з метою графічного відображення комплексної характеристики кількісного і якісного стану та використання земель, заходів щодо організації їхнього раціонального використання й охорони, перспектив використання земель, даних зонування і природно-сільськогосподарського районування земель складаються спеціальні тематичні карти. Спеціальні тематичні карти можуть складатися з відображенням однієї або декількох характеристик, у вигляді окремих карт або атласів.

6.2. Планування використання та охорони земель

Існуюча раніше в Україні система планування використання та охорони земель була орієнтована на централізований розподіл земель цих ресурсів. Роль землеустрою зводилася, головним чином, до міжгалузевого перерозподілу земель, найчастіше без врахування інтересів безпосередніх виробників продукції, територіальних властивостей землі.

В умовах ринкової економіки постало завдання максимального задоволення економічних інтересів як землекористувачів, так і держави з урахуванням перспектив розвитку.

індивідуального

Відповідно до ст. ст. 177 і 178 Земельного кодексу України планування використання та охорони земель здійснюється шляхом проведення робіт:

по складанню загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

по природно-сільськогосподарському районуванню і зонуванню земель та особливо охоронних територій;

по складанню схем зонування земель в межах населених пунктах та територій для розміщення садівничих, городницьких і дачних об'єднань;

по складанню схем формування спеціальних земельних фондів. Складовою частиною землевпорядної документації по плануванню використання та охорони земель повинна стати розробка питань, які містять систему заходів щодо формування сталого землекористування та

обґрунтованому розміщенню, відповідно до екологічних і економічних вимог, компактних і оптимальних по площі землеволодінь, створення сприятливих територіальних умов для ефективного ведення сільськогосподарської та іншої господарської діяльності, сталому розвитку міст інших поселень відповідно до містобудівної документації, розробці комплексу заходів щодо охорони земель.

Для забезпечення системного планування та охорони земель кожне адміністративно-територіальне утворення повинне мати програму використання та охорони земель.

Реалізація програм повинна здійснюватися шляхом подальшої розробки і реалізації схем землеустрою адміністративно-територіальна утворень, схем (проектів) міського землекористування.

6.3. Територіальний землеустрій

За роки земельної реформи відбулися значні зміни у формах власності на землю і формах господарювання на ній. Постійно виникають нові або відбувається упорядкування існуючих землекористувань. Нові форми земельних відносин, такі як купівля-продаж, дарування, оренда, успадкування, виділення земельних часток, вимагають більш динамічного обігу земель. Усе це викликає необхідність зміни функцій територіального землеустрою, який в сучасних умовах повинен забезпечити створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи стійкого землекористування сільськогосподарського і не сільськогосподарського призна­чення, точність і безперечність встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, землекористувань, спеціальних земельних фондів, територій з особливим режимом використання й обтяжених правами інших осіб.

Територіальний землеустрій проводиться на землях усіх категорій і включає, згідно ст. 184 Земельного кодексу України, наступні види робіт:

а) розробку генеральної та регіональних схем використання та охорони земель;

б) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

г) встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

є) підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Цей перелік необхідно доповнити роботами:

по розмежуванню земель права державної та комунальної власності;

складання проектів землеустрою територій сільських та селищних рад;

складання проектів земельно-господарського устрою земель в межах населених пунктів;

складання проектів кадастрового землеустрою.

Матеріали територіального землеустрою є основним документом, що визначають межі, площі, розміщення землекористувані з урахуванням діючих обмежень у використанні земель.

Складання проектів утворення нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою повинно проводитися:

в зв'язку зі зміною меж і розмірів об'єктів землеустрою при їх укрупненні, розукрупненні, перерозподілі земель між ними, передачі частини земель у власність органів місцевого самоврядування, реорганізації сільськогосподарських підприємств;

з метою консолідації земельних ділянок, земельних часток і усунення черезсмужжя, дальноземелля, ламаності границь і екологічної недоцільності їх розташування.

При цьому повинні бути визначені:

1) розміри і межі об'єктів землеустрою з урахуванням їх спеціалізації, можливого обсягу виробничо-господарської діяльності, розвитку інженерної і соціальної інфраструктури;

2) межі земель з особливим режимом використання й обтяжених правами інших осіб;

3) порядок, умови і терміни переходу до користування земельними ділянками в нових межах.

Землевпорядні роботи з формування землеволодінь або землекористувань повинні проводитися:

1) при наданні (продажу) громадянам і юридичним особам ділянок земель державної і комунальної власності;

2) при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних і комунальних потреб;

3) при здійсненні громадянами і юридичними особами угод, Пов'язаних з обігом земельних ділянок або Їх частин і переходом прав на землю.

При формуванні землекористування обов'язковим є дотримання ряду Умов і вимог.

У процесі проведення землевпорядних робіт повинна бути виділена земельна ділянка (земельні ділянки), що має властиві тільки їй характеристики: місце розташування, межі, координати точок повороту ліній.

Розмір землекористування повинен встановлюватися (або уточнюватися) з урахуванням діючих норм надання земель для різних потреб, а також з врахуванням їхнього компактного розміщення дотримання природоохоронного законодавства, містобудівних, санітарних протипожежних та інших норм і правил з використанням наявне землевпорядної і містобудівної документації. В межі землекористування повинні включатися площі, безпосередньо зайняті об'єктами нерухомості. а також прилеглі території, необхідні для забезпечення функціонування (обслуговування) конкретного об'єкта нерухомості відповідно до діючих норм. Порядок формування землекористувань встановлюється чинним законодавством.

Обов'язковою умовою при виконанні землевпорядних робіт з формування землекористування є складання плану земельної ділянки. З урахуванням наявності доброякісних картографічних матеріалів ^:технічних засобів, а також вимог до точності визначення координат поворотних точок і мір ліній, складання плану земельної ділянки допускається:

з використанням наявного планово-картографічного матеріалу і визначенням координат точок меж земельної ділянки графічним, аналітичним і іншим методами;

з використанням методів дистанційного зондування;

за даними вимірів, отриманих при зйомці земельної ділянки в натурі (на місцевості) або при межуванні земель.

План земельної ділянки в подальшому є підставою для нанесення меж ділянки на відповідний черговий кадастровий план і присвоєння йому кадастрового номера. Зазначений план, засвідчений відповідним органом, відповідальним за проведення кадастрових робіт, є обов'язковим додатком до документів, необхідним для державна реєстрації земельних ділянок і прав на них.

Визначення місця розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може проводитися геодезичним, аэрофотогеодезичним і іншими методами, що забезпечують необхідну точність отримання координат поворотних точок і розміру земельної ділянки. Визначення координат опорної межової мережі і межових знаків допускається в загальнодержавній системі координат або в місцевих системах координат за умови забезпечення зв'язку їх з загальнодержавною.

Межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Закріплення меж земельні ділянок без встановлення межових знаків допускається у випадку їх збігу з природними і штучними лінійними рубежами (ріками, струмками, каналами, лісосмугами, дорогами, дорожніми спорудженнями, заборами. огорожами, фасадами будинків і ін.).

Межі земельної ділянки як об'єкта нерухомості, закріплені в натурі знаками встановленого зразка або ті, які співпадають з природними чи штучними спорудженнями і рубежами, визнаються безперечними й охороняються державою.

Кадастровий землеустрій сприяє відновленню прав на землю що є однією із необхідних умов для здійснення угод щодо земельних ділянок, таких як купівля-продаж, дарування, успадкування, обмін, застава.

Право власності або користування землею потребує чіткого і остаточного закріплення та узаконення. Правовою основою цього є Земельний кодекс України. Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право та його державну реєстрацію. В Україні право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право оренди оформляється договором.

При проведенні реєстрації землі необхідне визнання прав власників землі та землекористувачів на землю. Цей процес встановлює, які права існують, ким вони здійснюються і ким обмежені, якщо такі існують. З врахуванням цього він повинен надати визначений і кінцевий характер даним земельного кадастру, що досить часто змінює існуючий стан речей, оскільки в більшості випадків існуючі права власності на землю не є чітко вираженими. Це пов'язано з тим, що до початку здійснення земельної реформи (грудень 1990 року) громадяни в своїй більшості були вторинними користувачами і права на землю мали дуже обмежені, а всі землі перебували виключно у державній власності.

Узаконення (визнання) права було пов'язане з необхідністю визначення того, "хто" володіє "чим" ще і тому, що у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчується відповідною радою, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Отже, після прийняття рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність повинні бути встановлені права власності на дану ділянку землі, а також її розміри. При цьому межі кожної ділянки повинні бути погоджені з власниками земельних ділянок, які примикають до неї. Тобто виникає необхідність проведення кадастрового землеустрою. Процес узаконення прав власності на землю може здійснюватись спорадичним або систематичним чином.

При спорадичному підході узаконення права відбувається тоді або там, де існує причина для точного визначення розмірів землеволодіння і меж окремих земельних ділянок, наприклад, коли в найближчий час необхідно здійснити угоду або коли власник бажає одержати документ на право власності на землю.

Система спорадичного узаконення (визнання) права власності може застосовуватись вибірково, за заявою власників землі, і є більш дорожчою по вартості виконання робіт з кадастрового землеустрою.

Ця система дозволяє виконувати роботи за рахунок землеволодільців. Вона може застосовуватись на добровільній основі.

Систематичне здійснення процесу узаконення (визнання) права власності на землю (здійснення кадастрового землеустрою) повинно проводитись регулярно і враховувати:

норми законодавства, які регламентують здійснення процесу узаконення прав власності на землю (крім Земельного кодексу існують відповідні положення, інструкції, вказівки);

ряд пріоритетів і, відповідно потреби, наприклад, ділянки. На яких необхідно проводити реформування земельних відносин і т. і.;

широку інформованість населення у відношенні цих ділянок і термінів, в які претенденти повинні подати докази володіння власністю;

процедури роботи землевпорядних структур з узаконення (визнання) прав власності;

визначення прав у відповідності з встановленими процедурами;

виготовлення державних актів, офіційну реєстрацію результатів у земельному кадастрі прав власності, обмежень, сервітутів на земельну ділянку, які з цього часу повинні гарантуватись.

Систематичний підхід передбачає методичне і регулярне здійснення послідовних процедур, в рамках яких всі ділянки, одна за одною, заносяться в кадастровий реєстр. Він передбачає обов'язкову участь всіх власників та користувачів землі у зв'язку з необхідністю розгляду доказів, поданих всіма особами, які претендують на володіння землею в конкретному районі (місці). Тому процес повинен субсидуватись місцевим або державним бюджетом з тим, щоб забезпечити співдружність всіх сторін.

Без введення певного елемента обов'язковості, як показує існуючий досвід узаконення (визнання) прав власності, реєстрація земельних ділянок майже приречена на невдачу. Крім того, врегулювання спорів щодо земельної власності є більш важкою і дорогою справою, якщо застосовується спорадичний підхід, так як не можна використати ефект масштабу.

У нас в країні здійснюється реєстрація документів, що посвідчують право на землю, але для створення реєстраційної системи цього недостатньо. Проведена реєстрація документів повинна бути доповнена реєстрацією прав власності, звичайно з розширенням об'єму інформації Якщо фізичні межі ділянок нанесені на карту відповідним чином, то тоді детальний аналіз документів повинен бути достатнім для ідентифікації ділянок і пов'язаної з ними відповідної сукупності прав на володіння власністю. Проте, якщо фактичні дані не співпадають з даними, які містяться в документах, то необхідно обов'язково провести роботи з кадастрового землеустрою на місці. Проблема полягає в тому, що, можливо, буде не просто виявити зміни, які відбулися на місцевості, а також невідповідність, яка існує між формою власності, визначеною в документах і фактичним статусом землі в період переходу від системи реєстрації документів до системи реєстрації прав власності на землю.

6.4. Внутрігосподарський землеустрій

Внутрігосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з метою територіальної організації землі і виробництва, в основному, сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств в межах їх землекористування, яка забезпечує ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Внутрігосподарський землеустрій, згідно ст. 184 Земельного кодексу України, включає види робіт з:

а) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

б) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Разом з тим цей перелік робіт з внутрігосподарського землеустрою є не повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити, зокрема, такими видами робіт:

1) складання проектів внутрігосподарського землеустрою (орга­нізації території, формування меж земельних угідь з особливим режимом використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням і вироб­ництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств;

2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання худоби громадян;

3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо) Несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

4) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель установ та організацій природно-заповідного, Рекреаційного, оздоровчого фондів.

Проект внутрігосподарського землевпорядкування сільськогосподарських землекористувань повинен забезпечувати створення умов:

· для збалансованого використання ресурсного потенціалу земельних угідь, трудових і матеріальних ресурсів відповідно до визначеної, виходячи з придатності земель, спеціалізації оптимальних обсягів виробництва;

· для стабільної організації території господарства сільськогосподарського виробництва;

3) для комплексного розміщення й використання об'єктів виробничої та інженерної інфраструктури і меліоративних систем;

4) для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення природних ландшафтів і створення сприятливого екологічного середовища;