Захист права власності

Основним принципом у цій сфері є положення про те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України, ст.48 Закону " Про власність").

Суть речовинно-правових способів захисту права власності полягає в тому, що вони спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочий власника - володіння, користування, розпорядження - у відношенні приналежної йому речі.

До них відносяться: позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов власника про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права власності (негаторний позов), позов про визнання права власності.

Зобов'язально-правові способи захисту права власності характеризуються тим, що спрямовані проти порушення прав власника певною особою. При цьому самій речі в натурі вже не існує або вона ушкоджена й існує потреба у відновленні її якості. До таких способів захисту відноситься, наприклад, вимоги про відшкодування заподіяної майнової шкоди;

вимоги про виконання договору і передачі боржником кредитору(власнику) приналежної йому речі; вимоги про повернення безпідставно отриманого за рахунок власника майна й ін.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.