Спільна сумісна власність

Право спільної власності – це право 2 і більше осіб на один і той же об”єкт, який може складатися з однієї речі або з їх сукупності. Спільне майно може належати сторонам на праві спільної часткової власності чи на праві спільної сумісної власності. Спільна часткова власність має місце тоді, коли частка співвласників у праві власності на спільне майно чітко визначена наперед. При спільній сумісній власності розміри часток заздалегідь не визначені, хоча і припускається, що вони рівні. Особливістю суб”єктного складу правовідносин спільної власності є велика кількість її учасників. Підставами виникнення права спільної сумісної власності є:

-набуття майна подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором;

-набуття майна внасалідок спільної праці членів сім”ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними;

-набуття майна внаслідок спільної праці громадян, що об”єдналися для спільної діяльності, якщо письмовою угодою між ними встановлений режим спільної сумісної власності на набуте внаслідок такої діяльності майно;

-набуття майна особами, що ведуть селянське (фермерське) господарство;

-передання квартири або будинку з державного житлового фонду шляхом приватизації за письмовою згодою всіх членів сім”ї наймача у їх спільну сумісну власність;

-домовленість суб”єктів щодо встановлення правового режиму спільної сумісної власності стосовно майна, яке перебуває у їх спільній власності. Розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Співвласникі мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.