Глобалізація економічного розвитку: сутність, характерні риси і форми

Глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі фактори та умови виробництва, всі його галузі та територіальні утворення. Хоча існують різні підходи до трактування поняття „глобалізація”, проте найчастіше під глобалізацією розуміють продукт переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку, формування основ ноосферокосмічної цивілізації.

Серед характерних рис сучасної економічної глобалізації слід виокремити:

· зростаючу взаємозалежність економік різних країн, формування цілісності та єдності світового господарства, що ґрунтуються на посиленні відкритості національних ринків, поглибленні міжнародного поділу і кооперації праці;

· розвиток світових комунікативних мереж із застосуванням новітніх інформаційних технологій і систем електронного зв’язку;

· поступове передання контролюючих функцій держав як суб’єктів міжнародних відносин і міжнародного права наднаціональним органам, які здійснюють зовнішній контроль;

· підвищення загрози глобальних техногенних катастроф, спричинених втручанням людей у природу (глобальне потепління через настання парникового ефекту, наслідки генної інженерії і клонування, ядерні і термоядерні катастрофи тощо);

· процес деіндустріалізації, позитивним проявом якого слід вважати розвиток сервісної економіки, ноосферизацію виробництва, застосування космічних технологій і поступовий перехід до неоекономіки, а негативним аспектом – загроза повернення до застарілих, традиційних, архаїчних структур господарства в країнах, що розвиваються, через неконкурентоспроможність їхніх економік і слабкості власної ресурсної бази.

Глобалізація стає постійно діючим фактором як внутрішнього, так і міжнародного економічного життя. Процес глобалізації ринків вирізняється суперечливим впливом на національні економіки та на весь перебіг сучасного світового господарського розвитку. З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання й оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їх більш глибокої і всебічної участі в системі міжнародного розподілу праці. З іншого боку, глобальні процеси значно загострюють конкуренцію, спричиняють маніпулювання масштабними фінансовими та інвестиційними ресурсами, що являє собою загрозу для країн з низькими і середніми доходами.

Глобалізації притаманна багаторівнева, ієрархічна структура, яка охоплює:

· світовий рівень глобалізації, що визначається зростаючою економічною взаємозалежністю країн і регіонів, переплетінням їхніх господарських комплексів та економічних систем;

· глобалізація на рівні окремої країни, яка характеризується такими показниками, як відкритість економіки, частка зовнішньоторговельного обороту чи експорту у ВВП, обсяг іноземних і зарубіжних інвестицій, міжнародних платежів та ін.;

· галузевий, або видовий зріз глобалізації, що визначається співвідношенням обсягів зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі (торгівлі в межах виду економічної діяльності) до світового виробництва галузі (виду економічної діяльності), а також відповідними галузевовидовими показниками у сфері інвестицій, спеціалізації тощо;

· глобалізація на рівні підприємства, об’єднання підприємств чи ТНК, яка характеризується тим, наскільки ефективно суб’єкт господарювання диверсифікував свої надходження і розмістив свої активи в різних країнах з метою збільшення експорту товарів і послуг і використання місцевих переваг, пов’язаних з ширшим доступом до природних ресурсів та відносно дешевої робочої сили. Ступінь глобалізації компанії (об’єднання) не в останню чергу визначається такими показниками, як міжнародне розосереджування надходжень від продажу і головних активів, внутрішньо-фірмова торгівля і відповідні технологічні трансфери.

Процес глобалізації здійснюється у таких формах:

1) зростання відкритості економік провідних країн світу, що свідчить про їх активну участь у процесі глобалізації;

2) відчутне збільшення впливу на економічний розвиток світового фінансового ринку та потоків міжнародних прямих і портфельних інвестицій;

3) становлення і розвиток багатонаціонального підприємництва на засадах значного розширення і диверсифікації діяльності транснаціональних корпорацій;

4) використання глобальних ресурсних джерел (global sourcing) розвитку, які можуть бути:

- одиничними (single sourcing), що спрямовані на досягнення високої якості поставок шляхом залучення постачальників до процесу виробництва товарів і відкриття їм доступу до інформаційних систем підприємств або їх об’єднань;

- численними, або складними (multiple sourcing), які сприяють зниженню виробничих витрат за рахунок заміни неефективних постачальників з високими витратами на контрагентів з більш сприятливою структурою;

5) глобальні масштаби кількості переміщень та інтенсивності міграційних потоків трудових ресурсів, формування передумов для розвитку глобального ринку «людського потенціалу», тобто високоосвіченої та висококваліфікованої робочої сили.

Масштабні економічні потоки, які несе з собою глобалізація, вимагають створення ефективних національних і міжнародних механізмів, які б забезпечили стимулювання позитивних рис глобалізації та пом’якшували її негативний вплив на національний і світовий економічний розвиток.