У травні-липні 1917 р. скликані ще такі всеукраїнські

з'їзди: І. З'їзд кооператорів Київщини (27 — 28 березня 1917 р.) Висунув домагання автономії України. Під час походу ву­лицями міста учасники з'їзду несли українські національні прапори з гаслами «Хай живе вільна Україна!». 2. Всеукраїнський селянський з'їзд (28 травня—2 червня 1917 р.')

Брали участь 280 делегатів з дев'яти губерній. На з'їзді виступив М. Грушевський, який заявив, що свято революції закінчилося і настав грізний час. Засуджено позицію Тимчасового уряду стосовно автономії України. Підтримано Центральну Раду.

З'їзд доручив Центральній Раді скласти статут автономії України, намагався допомогти Центральній Раді у запрова­дженні автономного ладу.

Вирішили скликати з'їзд інших народів та областей Росії. Українізувати всі адміністративні й самоврядні установи в

Україні.

З'їзд обрав Раду селянських депутатів та її виконавчий ор­ган - Центральний комітет Селянської спілки - й ухвалив, щоб вона увійшла до складу Центральної Ради.

3. Всеукраїнський робітничий з'їзд (11 — 14 липня 1917 р.)
Брало участь від 300 до 400 делегатів.

Висловив підтримку Центральній Раді.

Обрано Всеукраїнську раду робітничих депутатів.

Пропонувалося приступити до українізації школи.

4. Всеукраїнський з'їзд залізничників (Харків, липень 1917 р.)
Брало участь 300 делегатів, які представляли 200 тис. робіт­
ників і службовців.

З'їзд ухвалив визнати Центральну Раду «найвищим крайо­вим органом влади на засадах Універсалу».

II Всеукраїнський військовий з'їзд

(5-Ю (18-23) червня 1917 р.) -

(У роботі з'їзду взяло участь близько 2,3 тис. делегатів від 1,6—1,8. млн українських вояків)

Передумови з'їзду

Напередодні з'їзду Тимчасовий уряд надіслав до Києва з приводу з'їзду дві телеграми:

• О. Керенський (військовий міністр) забороняв з'їзд;

• Тимчасовий уряд відкидав усі домагання Української Центральної Ради щодо автономії України.

Політика Росії спонукала Українську Центральну Раду до активних дій, прийнявши 3 (16) червня 1917 р. таку ре­золюцію:

• звернутися до всього українського народу із закликом організувати і приступити до побудови автономії; •негайно видати Універсал до українського народу, в якому пояснити сутність домагань української демо­кратії щодо автономії. Делегати II Українського військового з'їзду перед почат­ком роботи зібралися на Софійському майдані. У присут­ності десятків тисяч військових, після молебню та урочис­того виконання українського гімну вони заприсяглиея не повертатися до своїх частин без автономії України. Рішення з'їзду

1. З'їзд запропонував Центральній Раді приступити у згоді з національними меншинами до створення основ автоном­ного устрою.

2. З'їзд зобов'язувався забезпечити Центральній Раді най­активнішу підтримку.

3. Ухвалили рішення розробити план українізації війська.

4. Затвердив статут найвищої української військової уста­нови — Генерального комітету на чолі з С. Петлюрою.

5. Військові зобов'язувалися підтримувати Центральну Раду в її державотворчій діяльності.

6. Обрали Тимчасову раду військових депутатів, яка увійшла до складу Української Центральної Ради.

7. Рада військових депутатів обрала постійну президію у
складі українських соціал-демократів П. Войтенка, М. Вру-
блевського, М. Панченка, П. Гермайзе, а також безпартій­
ного П. Куцака (Чалого).

8. Делегати заприсягнулися не повертатися до своїх частин,
якщо Тимчасовий уряд не визнає автономії України.

10 (23) червня 1917 р. В останній день з'їзду Центральна Рада урочисто проголосила І Універсал.

І Універсал Центральної Ради

(10 червня 1917 р.) (Текст проголосив В. Винниченко

На IIВсеукраїнському військовому з'їзді) Універсал було зачитано перед народом на Софійському майдані. 12 (25) червня 1917 р.З промовою про необхідність втілення цього документа в життя виступив М. Грушевський. Народ вітав це бурхливими оплесками. Охоплений ентузіазмом, натовп підняв М. Грушевського над головами людей і на руках проніс його до будинку Центральної Ради. Причини прийняття І Універсалу

• Вимоги мітингів, рекомендації з'їздів про надання Україні автономії.

• Невизнання Тимчасовим урядом Центральної Ради як виразника волі українського народу і відмова надати Україні автономії під час переговорів делегації Цен­тральної Ради із Тимчасовим урядом у травні 1917 р. (українську делегацію очолювали лідери впливових українських партій — В. Винниченко, М. Ковалев-ський, С. Єфремов).

• Відкладання Тимчасовим урядом вирішення україн-
. ського питання до скликання Всеросійських установ­
чих зборів.

• Ініціювання II Військовим з'їздом проголошення авто­
номії України без згоди Тимчасового уряду.