Останні роки життя М. Міхновського

Події в Україні розгорталися бурхливо. Наприкінці квітня 1918 р. Центральну Раду заступив уряд гетьмана П. Скоропадського. Прикутого ревматизмом до ліжка', М. Міхновського привезли на автомобілі до столиці й за­пропонували високу посаду — міністра внутрішніх справ. Але він відмовився, бо, як зазначали його близькі друзі, прагнув не посад і чинів, а незалежності України. Згодом так само відмовився від посади радникагетьмана,-бо не сприйняв проголошення гетьманом П. Скоропадським федерації з Росією.

У 1920-1924 pp. жив на Кубані, вчителював, працював в кооперації. ','„•'

На початку L924 р. приїхав до Києва і потрапив до рук чекістів. Обставини смерті не з'ясовано. Його знайшли по­вішеним.

Спадщину М. Міхновського почали вивчати науковці у незалежній Україні. Повернення до історичної правди дасть змогу правдиво оцінити цю непересічну особистість в історії України.

Продовження Української революції

Український національний конгрес

(6-8 (19-21) квітня 1917 р., м. Київ) На з'їзд прибуло близько 1 тис. делегатів усіх регіонів України від політичних партій і різноманітних політичних організацій - селянських, військових, робітничих, еконо­мічних, культурних та українських громадських організа­цій Петрограда, Москви, Криму, Кубані, Холмшини,