Тарифна система оплати праці та її елементи

Тарифна система – це сукупність нормативних документів, за якими здійснюється державне планування і регулювання диференціації рівня заробітної плати залежно від складності, умов праці, народногосподарського значення галузі, інтенсивності, територіального розміщення підприємств.

Основними елементами тарифної системи є: довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників; тарифні сітки, тарифні ставки, система надбавок і доплат до тарифних ставок, схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників – це систематизований за видами діяльності збірник описів професій, які приведені в Класифікаторі професій.

За його допомогою проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітниками, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників.

Тарифна сітка – це сукупність розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими здійснюється диференціація заробітної плати працівників.

Тарифний розряд характеризує складність виконуваної роботи і рівень кваліфікації робітника.

Тарифні коефіцієнти характеризують відношення тарифних ставок того чи іншого тарифного розряду до тарифної ставки першого розряду, розмір якої прийнятий за одиницю. Вони показують відмінності в складності і кваліфікації працівників.

У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести-, семи- і восьмирозрядні тарифні сітки із співвідношенням тарифів відповідно 1:1,8; 1:2,01 і 1:2,4.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Тарифна ставка першого розряду — це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відображає законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче за якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (об'єм роботи). Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оплата праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посади, яку вони займають, їх кваліфікації, умов праці, масштабів, складності і важливості робіт.

В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузі виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,01.

Самостійними елементами заробітної плати є надбавки і доплати, яки враховують два фактори: компенсаційний і стимулюючий. До доплат, які носять компенсаційний характер, відносяться доплати за несприятливі умови праці, високу інтенсивність праці, роботу в нічний час, за суміщенням професій, за розширенні з нормою зон обслуговування та інші.

До стимулюючих надбавок відносяться надбавки за високу професійну майстерність працівників, високі досягнення в роботі, вислугу років (трудовий стаж) та інші.

1.5.4. Форми і системи заробітної плати

Оплата праці здійснюється в двох основних формах заробітної плати: відрядної і погодинної. Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на декілька систем.

Основою визначення відрядної заробітної платні є норма виробітку (часу) і тарифна ставка.

Пряма відрядна система оплати праці. При індивідуальній прямій відрядній системі розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робочим продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.

Відрядно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що загальний заробіток робітника складається із заробітної плати, нарахованої за фактично виконану роботу або вироблену продукцію за прямими (необмеженим) відрядними розцінками, і премії за виконання і перевиконання встановлених планових (нормативних) кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітку, визначеного за відрядними розцінками.

Відрядна прогресивна система. Сутність її полягає в тому, що заробітна плата робітникам нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними постійними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції понад вихідну планову норму (базу виробітку), – за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками. Ступінь збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою.

Непряма відрядна система заробітної плати, використовується для визначення заробітку допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників і ін.). У тих випадках, коли праця допоміжного робітника, який зайнятий обслуговуванням основних робітників-відрядників, значною мірою впливає на результати їх роботи і коли його робота не може бути нормованою. Величина заробітної плати допоміжного персоналу визначається за результатами праці основних робітників з урахуванням виконання норм виробітку (норм часу) основними робітниками і їх чисельності.

Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп робітників. Сутність її полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи з норм часу і розцінок, що діють.

При погодинної формі оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

При простий погодинній системі оплати праці загальний заробіток працівника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває почасова, денна, місячна.

При погодинно-преміальній системі оплати праці, окрім заробітку, нарахованого за тарифними погодинними ставками за фактично відпрацьований час, працівникові додатково нараховується премія за досягнення певних кількісних і якісних показників.

При погодинно-преміальній системі з нормованим завданням робітники преміюються за виконання встановлених їм нормованих завдань.

Безтарифна система оплати праці – ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно прийнятим співвідношенням (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо).

В умовах становлення ринкової економіки ширшого розповсюдження набуває контрактна система оплати праці.

Оплата праці в бригадах. Застосування колективних систем оплати праці найдоцільніше у тих випадках, коли бригадна форма організації праці обумовлена технологічною необхідністю і кінцеві результати виробничого процесу є безпосереднім результатом роботи трудового колективу бригади.

Система участі в прибутках полягає в розподілі певної частини прибутку між працівниками підприємства. Вона диференціюються на системи оцінки заслуг; преміальних виплат; колективного стимулювання; участі у прибутках залежно від продуктивності праці та ін.