Визначення, класифікація та оцінка зобов'язань

Загальне поняття зобов'язань визначено у Положенні (станда­рті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», у відповідності до якого зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла в на­слідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еконо­мічні вигоди. Зобов'язання виникає при отриманні активу, укла­данні підприємством невідмовної угоди про придбання відповід­ного активу.

Зобов'язання визнається і відображається в обліку та звітнос­ті, якщо дотримуються три умови:

> воно є результатом проведених операцій або подій;

> його погашення призведе до зменшення ресурсів, від яких очікується отримання економічних вигод;

> підприємство може достовірно визначити його оцінку.

Тому, якщо ці умови для будь-якого зобов'язання на дату ба­лансу не дотримуються, таку статтю слід виключити зі складу зобов'язань і списати з балансу. Одночасно зі зменшенням зага­льної суми зобов'язань визнається доход звітного періоду.

Стандарт 11 «Зобов'язання» визначає таку класифікацію зо­бов'язань:

> довгострокові;

> поточні;

> забезпечення;

> непередбачені.

До поточних (короткострокових) зобов'язань відносяться бо­рги, погашення яких очікується протягом року або операційного циклу. Кредиторську заборгованість, яку не планують погашати протягом року або звичайного операційного циклу, відносять до довгострокової.

Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запа­сів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

Для обліку короткострокових зобов'язань у Плані рахунків призначені рахунки класу 6 «Поточні зобов'язання».

До складу поточних зобов'язань входять:

• короткострокова кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги;

• короткострокові кредити банку;

• короткострокові векселі, видані іншим юридичним особам;

• розрахунки із заробітної плати;

• розрахунки з бюджетом, позабюджетними фондами, з орга­нами соціального страхування;

• розрахунки з учасниками та дочірніми підприємствами. Поточні зобов'язання обліковуються і відображаються в бала­нсі за сумою погашення.

До довгострокових зобов'язань відноситься решта зобов'я­зань, які не є поточними. У балансі виділяють таки види довго­строкової кредиторської заборгованості:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові зобов'язання.

Для обліку довгострокових зобов'язань Планом рахунків при­значені рахунки класу 5 «Довгострокові зобов'язання».

Особливість формування балансової оцінки довгострокових зобов'язань полягає у використанні методу дисконтування. Цей метод полягає у визначені вартості майбутніх надходжень у цінах на день здійснення операції.

У складі зобов'язань П(С)БО 11 виділяє забезпечення. Забез­печення — це зобов'язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати, або невідомий час їх погашення на дату складання балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування таких майбутніх витрат на:

• виплату відпусток працівникам;

• додаткове пенсійне забезпечення;

• виконання гарантійних зобов'язань;

• реструктуризацію;

• виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та ін. Суми забезпечень визнаються витратами. Сума забезпечення визнається за обліковою оцінкою ресурсів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відпові­дного зобов'язання, на дату балансу.

Забезпечення використовується тільки для тих витрат, для по­криття яких воно було створене.

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і в разі необхідності коригують (збільшують або зменшують).

Якщо відсутня ймовірність погашення майбутніх зобов'язань, сума нарахованого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов'язання:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено тільки тоді, коли відбу­деться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має певного контролю, або

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих по­дій, але визнається, оскільки малоймовірно, що його потрібно буде погашати, чи оскільки суму зобов'язання не можна достові­рно визначити.