Економічна сутність та нормативне регулювання обліку оренди

В Україні впроваджуються у практику нові форми фінансово-економічних відносин, що сприяють підвищенню ефективності підприємств і стимулюють надходження інвестицій у народне го­сподарство. Світова практика свідчить, що досить перспектив­ною серед таких форм є оренда (лізинг).

Одне з перших відоме використання терміну «лізинг» з'яви­лося у 1877 році, коли телефонна компанія «ВМ» прийняла рі­шення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в орен­ду, тобто встановлювати обладнання в домі і в офісі клієнта тіль­ки на основі орендної угоди. Це дозволяло не тільки отримувати дохід, а і на відміну від продажу, захищати своє монопольне пра­во на використання свого «ноу-хау».

У США максимальний розвиток лізингових відносин відбувся на початку 50-х років XX століття. В колишньому СРСР поняття «лізинг» з'явилося під час Другої світової війни, коли у 1941— 1945 роках по Leand-lease здійснювалось постачання техніки. Це були перші угоди міжнародного лізингу.

Рішення Європейської федерації національних лізингових компаній «Євролізинг», згідно з яким, Україна стала повноправ­ним членом цієї організації є першою подією при переході України до цивілізованого регулювання лізингових відносин.

Термін «лізинг» походить від англійського слова «to lйase» — орендувати, брати в оренду.

Лізинг — згідно з Цивільним кодексом України за договором майнового найму майнодавець зобов'язується надати наймачу майно у тимчасове користування за визначену плату.

Другою подією стало прийняття Закону України «Про фінан­совий лізинг» від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, з наступними змінами і доповненнями (в редакції Закону України від 11.12.2003 року № 1381-IV), який визначає механізм здійснення лізингових операцій. Згідно даного Закону України суб'єктами лізингу можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності.

Поняття оренди визначено Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 14.04.1992 року: «...Оренда є засноване на договорі строкове платне корис­тування майном, необхідним орендарю для здійснення підприєм­ницької та іншої діяльності». З цього Закону випливає, що орен­дні відносини можуть виникати як між суб'єктами підприєм­ницької діяльності, так і між не суб'єктами підприємницької дія­льності.

З прийняттям Закону України «Про фінансовий лізинг» орендні відносини в Україні набули легального статусу. У вка­заному Законі України чітко визначено зміст, види лізингу, суб'єкти, їх права і обов'язки, засоби захисту і низка інших питань.

Орендні відносини регламентуються цілою низкою норматив­но-правових актів, основними з яких є:

1. Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 року № 435-IV, з наступними змінами і доповненнями;

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року №436-IV, з наступними змінами і доповненнями;

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VII, з наступними змінами і доповненнями;

4. Житловий кодекс Української PCP від 30.06.1983 року № 5464-Х, з наступними змінами і доповненнями;

5. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-111, з наступними змінами і доповненнями;

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) з наступними змінами і доповнен­нями;

7. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами і доповнен­нями;

8. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, з наступними змінами і доповненнями;

9. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ BP (в редакції Закону України від 14.03.1995 року № 98/95-ВР, з наступними змінами і доповненнями;

10. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 ро­ку № 723/97-ВР, (в редакції Закону України від 11.12.2003 року № 1381-ІУ), з наступними змінами і доповненнями;

11. Закон України «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-III, з наступними змінами і доповненнями;

12. Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1991 року № 161-XIV, з наступними змінами і доповненнями;

13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, з наступними змінами і доповненнями;

14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу оре­ндарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві грошових коштів та цінних паперів» від 10.08.1995 року № 629, з наступними змінами і доповненнями;

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 4 жовтня 1995 року № 786, з наступними змінами і доповненнями;

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, з наступними змінами і доповненнями;

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Немате­ріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242, з наступними змінами і допо­вненнями;

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, з наступними змінами і доповненнями;

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Орен­да», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року № 181, з наступними змінами і доповненнями;

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Ви­трати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, з наступними змінами і доповнен­нями;

21. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опера­цій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 року №291, з наступними змі­нами і доповненнями.