Д. А. Леонтьєв виділив два аспекти освоєння соціальної ролі: технічний і смисловий

Технічний аспект включає в себе сприйняття сутності ролі суб'єктом і оволодіння її змістом.

Змістовий аспект пов'язаний зі ставленням людини до власної ролі.

Перш за все, індивід повинен опанувати змістом ролі, тобто освоїти її технічно.

Найчастіше таке освоєння йде через механізм наслідування.

Багато соціальні ролі засвоюються легко, деякі вимагають особливих зусиль і здібностей.

Смислова сторона соціальної ролі полягає в прийнятті людиною ролі для себе.

Іноді складається ситуація, коли зміст ролі цілком засвоєно, але є внутрішні перешкоди для її прийняття.

Людина прагне довести собі та іншим, що він щось більше, ніж роль.

З іншого боку, роль може настільки сильно захопити, що індивід повністю підпорядковує себе їй.

Виникають три проблеми засвоєння соціальної ролі: проблема труднощі засвоєння ролі, проблема неприйняття ролі, проблема порушення заходи в її засвоєнні.

Все життя людина займається освоєнням нових ролей, оскільки змінюються його вік, позиція в сім'ї, професійний статус, міжособистісні стосунки і т. д.

Освоєння може бути простим і легким, а може супроводжуватися значними труднощами.

Рівень прийняття людиною соціальної ролі для себе теж може бути різним.

Роль може бути використана як засіб досягнення певної мети, так само вона може й сама стати метою, кінцевим результатом, до якого суб'єкт прагне протягом тривалого часу.

У цьому випадку роль може «підкорити«особистість: за роллю особистість вже не буде видно.

Оволодіння широким спектром соціальних ролей є найбільш адаптивним для людини, оскільки сприяє його раз-витію.

Рольовий конфлікт - ситуація, у якій індивід, що має певний статус, стикається з несумісними очікуваннями.

Ситуація рольового конфлікту викликається тим, що індивід виявляється не в змозі виконувати пропоновані роллю вимоги.

У рольових теоріях прийнято виділяти конфлікти двох типів: межролевой і внутриролевой.

До межролевой відносять конфлікти, викликані тим, що індивіду одночасно доводиться виконувати дуже багато різних ролей і тому він не в змозі відповідати всім вимогам цих ролей, або тому, що для цього у нього немає достатньо часу і фізичних можливостей, або різні ролі пред'являють йому несумісні вимоги.

У дослідженнях межролевой конфлікту слід виділити роботу американського соціального психолога У.Г. Гуда «Теорія рольової напруженості».

Він називає рольової напруженістю стан індивіда в ситуації межролевой конфлікту і пропонує теорію, суть якої зводиться до виявлення способів зняття цієї напруги.

Для цього треба звільнитися від низки ролей, а витрату часу та енергії на виконання інших поставити в залежність від значимості даної ролі для індивіда, позитивних і негативних санкцій, які може викликати невиконання певних ролей; реакції оточуючих на відмову від певних ролей.

Коли мова йде про межролевой конфліктах, як приклад найчастіше наводиться маргінальна особистість.

Аналіз внутриролевой конфлікту виявляє суперечливі вимоги, що пред'являються до носіїв однієї ролі різними соціальними групами.

Класичним в даній області вважається дослідження М.Комарівської, яке було проведено серед студенток одного з американських коледжів.

Результати дослідження показали суперечливість очікувань вимог, що пред'являються до студенток коледжу з боку батьків та студентів коледжу.

Рольові конфлікти є частим явищем.

Це пояснюється складністю суспільних відносин, зростаючої диференціацією соціальної структури і подальшим поділом суспільної праці.

Рольові конфлікти, на думку дослідників, негативно впливають на здійснення взаємодії, тому соціальні психологи намагаються виробити якісь загальні концепції, що обгрунтовують шляхи усунення рольових конфліктів.

Одна з таких концепцій - теорія рольової напруженості У. Гуда.

Подібний підхід можна виявити і в роботах Н.Гросса, У.Мейсона.

Вони виділяють три групи чинників, що мають відношення до проблеми усунення рольових конфліктів.

Перша пов'язана з суб'єктивним ставленням до ролі її виконавця.

Друга група включає санкції (позитивні і негативні), які можуть бути застосовані за виконання або невиконання ролі.

До третьої групи факторів автори відносять тип орієнтації виконавця ролі, серед яких вони виділяють дві: орієнтацію на моральні цінності і прагматичну орієнтацію.

Виходячи з аналізу цих факторів, можна передбачити, який спосіб розв'язання рольового конфлікту віддасть перевагу той чи інший виконавець ролі.