Луць володимир васильович

Івано-Франківськ – 2004

З М І С Т

Вступ.................................................................... с.3

Розділ 1

Цивільно-правові договори серед підстав виникнення права приватної власності громадян

1.1. Загальна характеристика підстав виникнення

права приватної власності громадян................................................с.11

1.2.Поняття і система договорів, за якими виникає

право приватної власності громадян................................................с.30

1.3. Загальні умови дійсності цивільно-правового

договору............................................................................................с.42

Розділ П

Загальні положення про виникнення та припинення права приватної власності у громадянина – набувача майна за договором

2.1. Момент виникнення права приватної

власності у набувача майна за договором.........................................с.78

2.2. Повернення майна при визнанні договору

недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору........с.96

Розділ Ш

Особливості набуття громадянами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів

3.1. Виникнення права приватної власності за

договорами про реалізацію майна....................................................с. 110

3.2. Виникнення у громадян права приватної власності

за окремими видами цивільно-правових договорів про виконання

робіт і надання послуг......................................................................с. 147

Висновки..................................................................... с. 166

Список використаних джерел...............................................с. 174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена декількома обставинами. По-перше, інститут права приватної власності є важливою правовою формою, яка є головною і надійноюосновою забезпечення різноманітних матеріальних і духовних потреб громадян. Трансформація цього інституту в умовах переходу до ринкової економіки на основі нового Цивільного кодексу поставила ряд нових теоретичних і практичних питань, зокрема щодо юридичних підстав виникнення права приватної власності фізичних осіб.

По-друге, реформування цивільного і господарського законодавства викликає потребу в переосмисленні сутності та значення цілого ряду правових понять і категорій, зокрема категорії цивільно-правового договору, який є основним джерелом виникнення у громадян права приватної власності на майно. Як відомо, в новому Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. (надалі скорочено – ЦК) закріплено ряд загальних положень про договори, зокрема принцип свободи договору, а також дається розгорнута регламентація окремих видів цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності. Господарським договорам присвячені й деякі норми Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. (надалі скорочено – ГК), в яких або дублюються положення ЦК про відповідні види договорів, або дається інше вирішення питань договірного регулювання, що, безумовно, створює труднощі в застосуванні відповідних положень на практиці.

По-третє, важливість наукової розробки питань щодо значення та ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності фізичних осіб обумовлена також процесами інтеграції нашої держави до європейського та світового співтовариства і необхідністю врахування позитивного зарубіжного досвіду в цих питаннях. Успішність реалізації цих завдань на сучасному етапі в першу чергу залежить від того, наскільки цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права.

По-четверте, за останні роки в Україні було опубліковано декілька монографічних досліджень та навчальних посібників, присвячених загальним проблемам правового регулювання відносин власності, зокрема питанням розвитку та здійснення права приватної власності громадян. 1 У зазначених працях автори лише мимохідь торкалися ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності громадян. Комплексні ж юридичні дослідження цих питань були відсутні.

Саме цими обставинами керувався автор при обранні теми для підготовки кандидатської дисертації, присвячуючи її з’ясуванню місця та

ролі окремих видів цивільно-правових договорів серед загальних підстав набуття громадянами права приватної власності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі Конституції України”. Тема дисертації затверджена Радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, протокол № 6 від 29 лютого 2000 року.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є комплексний теоретичний аналіз правового регулювання договірних зобов’язань, пов’язаних з переходом права приватної власності від одних осіб до інших – громадян, і розробка на цій основі науково-теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення законодавства України.

Відповідно до цієї основної мети були поставлені такі завдання:

- дати загальну характеристику юридичних підстав виникнення у громадян права приватної власності на майно і визначити місце договору серед цих підстав;

- з’ясувати поняття і систему договорів, за якими у громадян як набувачів майна виникає право приватної власності;

- розкрити умови дійсності цих договорів як необхідної передумови для переходу права власності від однієї особи до іншої;

- визначити момент виникнення права приватної власності у набувача майна за договором;

- виявити особливості набуття фізичними особами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів;

- дослідити правовий механізм та юридичні наслідки повернення майна при визнанні договору недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору.

Об’єктом дослідження є договори як підстави набуття громадянами права приватної власності на майно.

Предметом дисертаційного дослідження є позитивне регулювання договірних відносин між відчужувачами і набувачами майна – громадянами з передачі майна у власність, наукові доктрини, літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, пов’язаних з набуттям громадянами права приватної власності.

Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідницької роботи складають загальнонаукові, філософські та спеціальні методи, які використовуються у правових дослідженнях: порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний, моделювання і прогнозування та інші. Зокрема, використання формально-логічного методу дозволило з’ясувати зміст правових норм, що регулюють договірні відносини щодо передачі майна у власність, та практику їх застосування. Системний метод дозволив визначити систему цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності на майно. Порівняльно-правовий метод використано в дисертації при порівнянні нормативно-правових актів України та інших держав, зокрема Російської Федерації, Республіки Казахстан тощо, з метою виробити пропозиції про удосконалення цивільного законодавства України з урахуванням досвіду зарубіжних країн.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці українських і російських вчених – правознавців дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М.М.Агаркова, М.І.Брагінського, О.А.Беляневич, В.І.Борисової, В.А.Васильєвої, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, І.О.Дзери, А.С.Довгерта, І.В.Жилінкової, О.С.Йоффе, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, А.В.Луць, Р.А. Майданика, Є.О.Мічуріна, Д.І.Мейєра, І.Б.Новицького, В.А.Ойгензіхта, І.А.Покровського, Н.М.Процьків, О.А.Пушкіна, Б.І.Пугінського, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, З.В.Ромовської, Н.О.Саніахметової, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Є.О.Харитонова, Б.Л.Хаскельберга, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишки, В.С.Щербини, О.С.Яворської та іншіх учених.

Емпіричною базою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення спорів, що пов’язані з переходом права приватної власності за цивільно-правовими договорами про передачу майна, виконання робіт і надання послуг та поверненням майна при визнанні договорів недійсними, неукладеними і при розірванні договорів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українському правознавстві після прийняття нового Цивільного і Господарського кодексів України монографічним дослідженням договору як правової підстави набуття громадянами права приватної власності, в якому обґрунтовані нові в теоретичному і важливі в практичному аспектах положення, а також обґрунтовані деякі пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства і практики його застосування. В результаті проведеного дослідження автором сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:

- у новому ЦК України, порівняно з ЦК 1963 р., значно розширено правові підстави набуття громадянами права приватної власності на майно, причому це розширення відбувається завдяки підставам, за якими майно раніше переходило або виключно у власність держави, або у власність кооперативної організації (колгоспу);

- удосконалено класифікацію договорів, що є підставами набуття громадянами права приватної власності, шляхом використання способу багатоступеневої диференціації критеріїв поділу. Крім того, уточнено визначення окремих видів цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг, а також виявлено певні особливості переходу права приватної власності за цими договорами;

- вперше з’ясовано особливості застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов’язаних з переходом права власності, зокрема договорів щодо відчуження майна, яке є спільною, частковою або сумісною власністю двох чи кількох фізичних осіб;

- як позитивна риса нового Цивільного кодексу України розглядається включення вказівки на моральні засади суспільства у тканину окремих його норм. Зокрема, серед загальних засад цивільного законодавства, зазначених у ст. 3 нового ЦК, названі справедливість, добросовісність і розумність, тобто й певні моральні критерії. Моральних засад суспільства особа повинна додержуватися при здійснення своїх цивільних прав (п. 4 ст. 13 ЦК). Але, очевидно, такими ж критеріями повинна керуватися особа і при виконанні своїх цивільних обов’язків, що на жаль, не відображено у ст. 14 ЦК, яка містить загальні вимоги щодо виконання цивільних обов’язків;

- вперше зроблено пропозицію сформулювати п. 2 ст. 719 ЦК у такій редакції: “Договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації”;

- у дисертації як недолік нових Цивільного і Сімейного кодексів України відзначається відсутність в них визначення обсягу повноважень батьків щодо здійснення майнових прав їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому пропонується закріпити у ЦК відповідне правило такого змісту: “Якщо у малолітніх або неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки здійснюють права щодо управління таким майном як опікуни чи піклувальники без спеціального на те уповноваження, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування”. Крім того, доцільно було б усунути дублювання положень щодо опіки та піклування над дітьми, вміщених у Цивільному (гл. 6 Книги першої) і Сімейному (гл. 19 розділу 4) кодексах України;

- вперше доведена необхідність поширення на відносини з надання поштових послуг загального правила закону (ст. 334 ЦК) про момент виникнення у набувача майна за договорами про відчуження майна (крім дарування), а саме з моменту здачі майна організації зв’язку для доставки його набувачеві, та виключення з Правил надання послуг поштового зв’язку пункту 37, за яким поштові відправлення до моменту вручення їх адресатам є власністю відправників;

- зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акту, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів в ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять в собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі – приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці підручників та іншої навчально-методичної літератури, а також при викладанні курсів “Цивільне право”, “Підприємницьке право”, “Корпоративне право” в юридичних та економічних ВНЗ. Запропоновані автором пропозиції можуть слугувати підставою для подальшого удосконалення цивільного і господарського законодавства України, а також використані у правозастосовчій практиці при розгляді і вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням договорів недійсними або неукладеними і при розірванні договорів. Одержані результати можуть бути основою для подальших наукових досліджень з проблем набуття права приватної власності за договорами.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження використовувались автором в її педагогічній діяльності на посаді доцента Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника при викладанні курсів: цивільне та господарське право.

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасній період” (м. Хмельницький, 14- 15 травня 2002 р.); Науково-технічна конференція викладачів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (м. Івано-Франківськ, травень 2002 р.); Науково-практична конференція “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України”(м. Івано-Франківськ, вересень 2002 р.); Науково-теоретична конференція “Методологія приватного права” (м. Київ, 30 травня 2003 р); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми уніфікації цивільного законодавства Бєларусі, Росії, України у зв’язку з утворенням єдиного економічного простору” (м. Бєлгород, 2-3 березня 2004 р.); Міжнародна наукова конференція “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004 р).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, та в тезах виступів на ряді наукових конференцій.

Структура роботи обумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (181 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.