Боярська рада

Боярська рада.

Була невід’ємною частиною княжої управи. Радитися з дружиною було моральним обов’язком князя. Незважаючи на це, рада так і нестала державно-парламентським органом.

Віче

Це народні збори, на яких вирішувались питання, щодо обрання князя, або питання війни і миру. На зборах віче не голосували, а вислуховували ідею і підтримували її або відхиляли. Віче не мало визначеної компетенції, порядку скликання. Іноді віче скликав князь, частіше воно збиралося без його волі. Участь у віче брали голови родин.

Органи управління

Чітко визначених органів управління в Київській Русі не було. Довгий час існувала десятинна система (тисяцькі, соцькі, десятники), яку було витіснено двірцево-вотчинною системою.

Поділ князівства на адміністративні одиниці не був чітким. Місцеве управління в містах князі здійснювали через посадників. Органом самоуправління була верв – сільська територіальна община.

5.) Суд і процес

Суд здійснював сам князь, або через своїх посадників та тіунів.

Існував церковний суд, який розглядав злочини проти моралі, родинні сварки, чаклунство, порушення церковних законів і т.д.

Судовий процес носив змагальний характер.

Основними судовими доказами в Київській Русі були:

─ Власне зізнання

─ Свідчення видоків

─ Суди божі

─ Присяга

─ Жереб

─ Зовнішні прикмети

Форма, в якій виносилось судове рішення, була усною. Судове рішення виконували різноманітні княжі агенти і вірники та ін.

6.) Правова система

Основними джерелами права а Україні-Русі були: звичаєве право, договори Русі з Візантією, княже законодавство, Руська правда, церковні устави.

Цивільне право

Багато статей Руської правди стояло на охороні приватної власності на землю.

Досить розвинутим було зобов’язальне право.

Договір мав назву «ряд» і укладався, як правило, усно, але в присутності адвоката. Найбільш поширеними були договір купівлі-продажу, договір займу, поклажі.

Високий рівень торгівлі в Київській Русі змусив законодавця включити в Руську правду цілий устав банкрутства. Розрізнялось три види банкрутства: у випадку нещастя, коли товар знищено в результаті стихійного лиха, пожежі; коли купець проп’є або програє чужий товар; у випадку злісного банкрутства, коли купець-боржник, який не мав кредиту, брав у гостя з іншого міста товар і не повертав за нього гроші.