Термінологічний словник 3 страница

Важливою проблемою в плані інтегрування України до європейської єдиної залізничної системи є приведення ширини української залізничної колії (1524 мм.) до європейського стандарту (1435 мм.), як у найближчих сусідів на Заході (Польща, Угорщина). Слід також включитися в програму будівництва швидкісних залізниць (швидкість 250-300 км/год).

Залізничний транспорт працює на межі можливостей, бо не створені достатні резерви пропускних, провідних і переробних потужностей, а виробнича база фізично і морально застаріла.

Автомобільний транспорт - масовий та повсюдний вид транспорту, яким перевозять вантажі та пасажирів на малі та середні відстані. Він має велике значення при підвезенні вантажів до залізничних станцій, річкових, морських та аеропортів. Характерною рисою є його маневреність та зручність.

Автомобільний транспорт розвивався рівномірно по всій території України. Райони найбільш інтенсивних перевезень - Донбас, Придніпров'я, Крим, Київська область, західні області; тут також і найгустіша мережа автошляхів.

Вишукуються можливості створення мережі комерційних автотранспортних шляхів із сучасними технічними характеристиками, які б з'єднували Західну Європу з Україною. Втілення цього проекту передбачає будівництво транс'європейської автомагістралі з Атлантики (Лісабон) через Мадрид, Марсель, Турин, Трієст, Будапешт до Києва (і далі через Росію і Казахстан до Китаю). Передбачається будівництво мосту, що з'єднає Крим з Кубанню.

Автомобільно-транспортний комплекс вимагає значного оновлення, розвитку, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова і двигуна. Тенденція розвитку приватного підприємництва і фермерства вимагає більшої гами малотоннажних автомобілів вантажопідйомністю 0,6-2,0 т. з різним обладнанням та дизельними двигунами.

Повітряний транспорт виконує роботу з перевезення пасажирів, термінових вантажів та пошти. В загальних перевезеннях всіх видів транспорту внесок повітряного транспорту незначний і складає в перевезеннях пасажирів - 0,03 %, вантажів - 0,04 %. Довжина авіатрас України - 93 тис. км. Авіапоштою обслуговуються обласні центри, біля 50 % райцентрів.

Повітряний транспорт представлений об'єднанням «Авіалінії України», що включає 27 авіазагонів, 105 аеродромів та підприємств по ремонту авіатехніки. Зросла роль міжнародних перевезень; відкриті лінії в США, Канаду, Ізраїль, Німеччину, Польщу, Австрію.

Зміцнюються авіазв'язки України з багатьма країнами світу: США, Ізраїлем, Німеччиною, Туреччиною, Фінляндією, Великобританією та ін. Міжнародні аеропорти є в Києві (Бориспіль), Львові, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Сімферополі. Польоти здійснюються у 80 країн світу. Для перевезення пасажирів характерна сезонна нерівномірність. Основні авіалінії обслуговують турбореактивні та турбогвинтові літаки ТУ-144, ТУ-154, ІЛ-18 (швидкість 900 км/год. і більше), з'являються американські "Боїнги". На міжобласних та внутріобласних лініях використовуються літаки АН-24. Випробувальні польоти зроблено на надсучасному українському літаку АН-70.

Літаки та вертольоти використовуються в сільському господарстві, для аерофотографування, при проведенні проектно-пошукових робіт, при гасінні лісових пожеж.

Перевагами повітряного транспорту є значна технічна швидкість, здатність долати природні перешкоди (гори, ліси, моря) та зв'язувати такі місця, які не спроможний зв'язати жодний вид транспорту, цілорічність (відносна) функціонування.

В процесі інтеграції в європейські структури необхідно докорінно реконструювати міжнародні аеропорти, постійно оновлювати парк літаків сучасними машинами. Технічне оновлення повітряного флоту передбачається літаками ТУ-204, ТУ-154 М, ЯК-42, ІЛ-114, «Боїнг-747».

Морський транспорт. За багатьма техніко-економічними показниками морський транспорт переважає інші: найбільша одинична швидкість, практично необмежена пропускна здатність морських шляхів, порівняно невеликі питомі капіталовкладення, невеликі затрати енергії на перевезення вантажів.

Його розвитку сприяє приморське положення України, бо є можливість через протоки Босфор і Дарданелли виходити до Середземного моря і Атлантичного океану (здійснювати зв'язки з країнами Південної Європи, Близького Сходу, Африки).

На території України розташовано 18 портів, що включають 175 перевантажних комплекси, 8 судноремонтних заводів. Судна морських пароплавств України заходять в понад 450 портів близько 100 країн світу. На Чорному морі діє одна з найбільших у світі поромних переправ Іллічевськ - Варна (Болгарія), на якій постійно працює 4 потужних пороми. У найближчій перспективі у великих портах буде введено в дію 2 потужних термінали: нафтовий - в Одесі, з переробки штучних вантажів - в Миколаєві.

Річковий транспорт відіграє важливу роль у внутрірайонних та міжрайонних зв'язках України. В порівнянні з іншими видами транспорту, він має недоліки (менша швидкість руху, обмежений період навігацій, природну заданість напрямків річкових шляхів), та переваги (нижча собівартість і значний об'єм перевезень вантажів та пасажирів, значно менші капіталовкладення на будівництво 1 км. шляху).

Дніпро зв'язує в єдине ціле різні за своєю природою та спеціалізацією економічні райони України, встановлює меридіональні зв'язки та забезпечує зручний вихід до моря.

Особливе значення має Дунай - найвигідніший шлях виходу до Західної та Східної Європи, можливість підтримувати вантажообіг з придунайськими країнами - Румунією, Болгарією, Югославією, Хорватією, Угорщиною, Словаччиною, Австрією, Німеччиною. Більшість перевезень в цьому напрямку здійснює Українське Дунайське пароплавство.

З введенням в дію в Німеччині судоходного каналу Рейн-Майн-Дунай Україна сполучилась річковими артеріями з країнами узбережжя Північного моря.

Трубопровідний транспорт - вузько спеціалізований вид неперервного, надійного передавання на велику відстань рідких, газоподібних або твердих (переважно сипучих) вантажів по трубопроводах під тиском. По трубопроводах транспортується газ, нафта і нафтопродукти, етилен, аміак, тверді матеріали. Даний вид транспорту може функціонувати в будь-яких кліматичних умовах; завдяки широкій механізації та автоматизації забезпечується висока продуктивність, мінімальні втрати при транспортуванні, витрачається менше палива та енергії, низька собівартість перевезень. Трубопроводи прокладаються між будь-якими пунктами, причому по найкоротших напрямках. Все це дозволяє транспортувати вантажі в 2-3 рази дешевше ніж залізницею чи водними шляхами.

Розрізняють магістральні та промислові трубопроводи. Магістральні - це трубопроводи, по яких транспортуються продукти від місць видобутку або виробництва до місць переробки і споживання; промислові - транспортують вантажі в межах виробничого підприємства для продовження технологічного процесу.

Проектна потужність газотранспортної системи дозволяють щорічно транспортувати в Європу 130-150 млрд. м³. та 80 млрд. м³. для українських споживачів. Через Україну транспортується понад 100 млрд. м³. газу, що приносить прибуток до 1 млрд. дол. США.

Газотранспортна система має у своєму складі 33,5 тис. км магістральних газопроводів, 122 компресорних цехи, обладнаних 805 газоперекачуючими агрегатами. В експлуатації строком від 30 до 45 років знаходиться 2,8 тис. км газопроводів діаметром 800 мм та менше. До 10 років експлуатується близько 10 тис. км більших діаметрів, а 4,2 тис. км мають діаметр до 1400 мм.

PAT «Газпром», виходячи із своїх перспективних планів, надає перевагу такому розвитку транзитних газопроводів України, який забезпечить збільшення транзиту російського газу до Туреччини та країн Балканського півострова.

Продуктопроводи представлені аміакопроводом Тольятті (Росія) - Горлівка - Одеса та етиленопроводом Тісауйварош (Ужгород) - Калуш. Протяжність нафтопродуктопроводів - 4,5 тис. км.

Міський пасажирський транспорт в Україні представлений метрополітеном, трамваями, тролейбусами, автобусами, автомобілями-таксі, фунікулерами.

Найбільша мережа міського транспорту в столиці - м. Київ (експлуатаційна довжина тролейбусних ліній понад 300 км, трамвайних - біля 300 км, колії метро - біля 40 км), в обласних центрах - Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі ін. Загальна довжина тролейбусних ліній складає 4,3 тис. км, трамвайних - 2,2 тис. км.

Електронний транспорт - мережа ліній електропередач (система кабелів та допоміжних пристроїв) призначена для передавання та розподілу електричної енергії від електростанції до споживача. Розрізняють кабельні (підземні та підводні) і повітряні лінії електропередач (кабелі підвішені над землею або водою).

В експлуатації знаходяться більше 1 млн. км ліній електропередач всіх класів напруги та близько 3000 км теплових електромереж.

Сфера послуг. Сфера послуг - це сукупність галузей господарства, продукція яких виступає у вигляді послуг. В реальному житті чіткі межі між матеріальним та нематеріальним виробництвом, між різними галузями сфери послуг визначити важко. Тому в даному розділі мова йтиме про матеріальні послуги невиробничого призначення та нематеріальні послуги. Найбільш поширеною є класифікація послуг за функціональною ознакою, тобто у відповідності з тією функцією, яку вони виконують в процесі виробництва. За такою ознакою виділяються наступні види послуг: - житлово-комунальне обслуговування; торгівля і громадське харчування; послуги з соціального забезпечення; послуги пасажирського транспорту; побутове обслуговування; обслуговування культурних потреб, включаючи послуги зв'язку та надання інформації, фізичну культуру та спорт, відпочинок і туризм; дитячі заклади та загальноосвітні школи; медичне обслуговування; забезпечення безпеки людей та правопорядку (пожежна охорона, міліція, нотаріальна служба, суди, прокуратура); галузі нематеріального виробництва, що задовольняють потреби суспільства в цілому - підготовка кадрів, наука та мистецтво, кредит і банки, управління, охорона громадського порядку, громадські організації.

Роль сфери послуг в процесі виробництва полягає, по-перше, в тому, що вона є безпосередньою "передавальною ланкою" продукції (послуг), від виробництва до споживача, тобто вона є необхідною умовою процесів суспільного виробництва та відтворення. По-друге, сфера послуг сприяє збільшенню вільного часу людини, таким чином визначаючи у великій мірі якість життя, в кінцевому підсумку рівень розвитку суспільства (держави). Існує пряма взаємозалежність між рівнями розвитку сфери послуг та рівнем розвитку і розміщенням продуктивних сил.

Роль сфери послуг як елемента соціальної інфраструктури буде зростати в умовах вільного ринкового господарства, тому що вона створює умови для ділової активності, для концентрації в певних пунктах підприємств і офісів, притягує виробничі і невиробничі капітали, сприяючи таким чином динамічному розвитку певних територій (населених пунктів).

В результаті взаємодії центрів обслуговування між собою утворюються територіальні системи обслуговування населення, які являють собою сукупність взаємопов'язаних центрів обслуговування різних рангів на відносно цілісній території. Організуючу системоутворюючу роль при цьому відіграють центри обслуговування відповідного рангу: місцевий центр стоїть на чолі місцевої системи обслуговування, районний - районної системи, міжрайонний - міжрайонної системи і т.д.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Міжгалузевий комплекс (МГК) - система економічно взаємопов'язаних галузей матеріального і нематеріального виробництва.

Промисловий пункт - населений пункт з одним промисловим підприємством.

Промисловий центр - населений пункт, в якому діє кілька промислових підприємств, між якими не має тісних виробничо- технологічних зв'язків.

Промисловий вузол - це зосередження на порівняно невеликiй території промислових підприємств, поєднаних тісними виробничо- територіальними зв'язками.

Промислова агломерація - виробничо-територіальні сполучення промислових вузлів та центрів, об'єднаних виробничо-технологічними зв'язками на порівняно значній території.

Промисловий район - це територіально виробничий комплекс з чіткою промисловою спеціалізацією.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це сукупність галузей і підгалузей промислового виробництва, які спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці, споживанні палива, виробництві та використанні енергії та тепла.

Паливна промисловість - сукупність галузей гірничо-видобувної промисловості, що спеціалізується на видобутку та переробці паливно- енергетичної сировини: кам'яного та бурого вугілля, нафти, газу, урану, сланців, торфу.

Нафтова і нафтопереробна промисловість - складові частини нафтової промисловості, підприємства якої спеціалізуються на розвідці, видобутку, транспортуванні, зберіганні, переробці нафти.

Газова промисловість - галузь ПЕКу, що спеціалізується на видобутку природного і супутніх газів, їх зберіганні, переробці, транспортуванні і розподілі.

Сільське господарство - це сукупність технологічно пов'язаних галузей (рослинництво і тваринництво), метою діяльності яких є виробництво продовольчої продукції та сировини для подальшої промислової переробки (насамперед, для харчової та легкої промисловості).

Поріг послуги - мінімальна кількість людей (споживачів), необхідна для існування певної послуги.

Радіус реалізації послуги (радіус обслуговування) - відстань, яку споживач долає (згоден долати) для одержання даної послуги.

Пункт обслуговування - населений пункт, в якому діє один (рідко кілька) об'єкт, що надає послуги тільки для власного населення.

Центр обслуговування - населений пункт, в якому зосереджені декілька об'єктів, що надають послуги не тільки для власних жителів, а й жителям сусідніх поселень.

Зона обслуговування - територія, на яку поширюється обслуговуючий вплив певного центру. Розмір цієї території обмежується порогом послуг та радіусом обслуговування.

Ранг послуг - частота звертання споживача за певною послугою.

Ієрархія центрів обслуговування - це впорядковане розміщення їх від вищого до нижчого рангу за ознаками порогу, радіусу, зони обслуговування та повноти послуг.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та інш. - К., КНЕУ, 2005. - 562 с.

2. Розміщення продуктивних сил України. Курс лекцій. За ред. І.М. Дудника. - Полтава: РВВ ПКІ, 2000. - 170 с.

3. Розміщення продуктивних сил. За ред. Є.П. Качана. - К.: ВД «Юридична книга", 2004. - 532 с. - 375 с.

4. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін. - К.: Знання, КОО, 1998.

5. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил та регіоналістика. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.

6. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.

Тема 7. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

Вивчення економічних районів слід розпочати із характеристики географічного положення району, далі іде характеристика природно- ресурсного та трудоресурсного потенціалів, структури та територіальної організації господарства, економічних центрів, проблем та перспектив розвитку.

Центральний регіон. Економіка Центрального економічного району. До складу району входять Київська область, м. Київ (як і м. Севастополь має статус окремої адміністративної одиниці державного підпорядкування) та Черкаська область.

Він займає 8,1% території України, в ньому проживає 12,4% населення країни, зосереджено 13,1% вартості основних виробничих фондів, створюється 9,3% промислової та майже 11% сільськогосподарської продукції.

Район має вигідне географічне положення та сприятливі природні умови для розвитку продуктивних сил: розміщений у зоні Полісся та Лісостепу; рельєф - рівнинний; клімат - помірно-континентальний; Ґрунти - переважно дерново-підзолисті (в зоні Полісся) та чорноземні (в лісостеповій зоні); ліси займають 18,5 % території.

Головною водною артерією є Дніпро з його притоками (Десною, Прип'яттю, Тетеревом, Россю, Тясмином, Трубіжом, Супієм) та водосховищами (Київським, Кременчуцьким, Канівським). Запаси поверхневих та підземних вод у районі в цілому забезпечують регіональні потреби водоспоживання. Після аварії на Чорнобильській АЕС, яка зумовила значне радіоактивне забруднення поверхневих вод, питне водопостачання на більшій частині регіону здійснюється з підземних джерел.

Рекреаційні ресурси регіону представлені лісовими ландшафтами, річковими пляжами, джерелами цілющої мінеральної води, а також багаточисельними пам'ятками природи, історії та архітектури.

Демографічній ситуації Центрального регіону притаманні такі ж риси, що й більшості інших регіонів України: зниження народжуваності, відносно високі показники смертності, старіння населення (особливо - у сільській місцевості), від'ємний природний приріст. Дещо інша ситуація склалася в Києві, де на фоні відносно низької народжуваності та високої смертності відбувається приріст населення за рахунок позитивного міграційного сальдо. Рівень зареєстрованого безробіття склав у 2005 р. 6,9 %.

У регіоні розвідано понад 400 родовищ 11 видів корисних копалин, однак їх запаси не забезпечують господарські мінерально-сировинні потреби району (особливо це стосується потреб у паливних ресурсах).

Є порівняно невеликі поклади бурого вугілля, торфу (через радіоактивне забруднення його видобуток у зоні Полісся майже припинився), будівельного каміння. Загальнодержавне значення мають запаси бентонітових глин та каолінів, які використовуються як формувальні матеріали.

У загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район займає вагоме місце за виробництвом продукції машинобудування та металообробки (10,2% загальнодержавного виробництва), легкої промисловості (14,4%), лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (21,5 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (20,4%), легкої промисловості (14,4%). Галузями спеціалізації району також є мікробіологічна, медична, поліграфічна, скляна та фарфоро-фаянсова промисловість.

Регіональні потреби в електроенергії забезпечують Трипільська ГРЕС, Білоцерківська ТЕС, Київська ГЕС. У районі розміщена Чорнобильська АЕС, яка в даний час закрита через велику ймовірність повторного радіоактивного забруднення і потребує значних коштів та заходів щодо його попередження.

У структурі посівних площ майже половину займають посіви зернових та зернобобових культур, на другому місці кормові культури - близько 32%, на третьому - технічні культури (10,2%), на четвертому - картопля та овочеві культури (9,6 %). Регіон спеціалізується на виробництві зерна, цукрового буряка, картоплі та овочів.

Тваринництво регіону, як і в цілому в Україні, переживає складні часи - різке скорочення поголів'я худоби зумовило відповідне падіння виробництва його продукції. Причини кризових явищ у сільському господарстві слід шукати, перш за все, у недосконалості системи державної підтримки вітчизняного сільгоспвиробника.

Розміщення в Центральному економічному районі м. Києва сприяло розвитку транспортного комплексу. По території району пролягають залізничні та автомобільні магістралі, авіаційні лінії міжнародного значення, які з'єднують столицю нашої держави з усіма її регіонами та іншими країнами світу. По Дніпру, Прип'яті та Десні здійснюється судноплавство. Найбільший річковий порт - м. Київ, аеропорт - Бориспіль (поблизу Києва).

Також вирізняється цей регіон більш високими показниками будівельно-монтажних робіт (27,6% загальнодержавного обсягу). Порівняно висока будівельна активність у Центральному регіоні зумовлена значними інвестиціями в будівельну індустрію м. Києва (більше половини загальнорегіонального обсягу).

У Центральному економічному регіоні сформувався потужний освітній та науково-технічний потенціал - 76 вищих навчальних закладів Ш-IV рівнів акредитації, 300 науково-дослідних і проектно- конструкторських установ, Національна академія наук із численними інститутами здійснюють наукові дослідження загальнодержавного та світового значення.

Основними напрямами подальшого соціально-економічного розвитку Центрального економічного регіону є:

- структурна перебудова господарського комплексу та технологічне оновлення конкурентоспроможних виробництв (приладобудування, авіаційної та мікробіологічної промисловості);

- стимулювання розвитку туристичної індустрії, здатної значно збільшити валютні надходження до державного та місцевого бюджетів;

- вирішення нагальних соціальних проблем (житлової, зайнятості, духовного і культурного розвитку молоді, відродження села);

- зниження екологічної напруженості у регіоні та створення необхідних умов для інвестування природоохоронних заходів.

Донецький регіон. Рельєф представлений висотами - Донецького (найвища точка г. Могила Мечетна, 367 м), Приазовська і відроги Середньоруської; низовинами - Придніпровська, Причорноморська і Придонецька (лівобережжя Сіверського Донця). Поширені антропогенні форми рельєфу (терикони, кар'єри).Мінеральні ресурси: паливні - кам'яне вугілля (Донбас) загальні запаси 109 млрд. т; газ Дніпровсько-Донецької газоносної області (Луганська область); руди - ртутні (Микитівське родовище кіноварі), поліметалічні (Нагольний кряж Донецької височини) і алюмінієві (нефелінові сієніти Приазов'я) руди; гірничо-хімічна сировина - кам'яна сіль (Артемівське, Слов'янське, Новокарфагенське родовище), калійні солі (біля Слов'янська), фосфорити (Донецької області; нерудна сировина для гірної металургії - доломіти і флюсові вапняки (Єленівське, Новотроїцьке родовища), вогнетривкі глини (Часово-Ярське, Новорайське родовища), кварцити (Красногорівське, Рєзниковське родовища), каолін (Володимирське родовище); будівельна сировина - гіпс (Артемівське, Михайлівське, Попаснянське родовище), облицювальний камінь (Волноваське родовище). Значні запаси цементної сировини, будівельних пісків і глин, піщаників, гранітів, графіту, мінеральних красок, а також мінеральні води. Потенціал мінеральних ресурсів району складає 54,5% загальнодержавного (за В.П. Руденком, 1993), тобто найвищий в Україні. Район розташований в межах континентальної кліматичної області помірного поясу з холодною і малосніжною зимою, жарким сухим літом (відповідно -6°С в січні, та +22°С в липні). Річна кількість опадів 400-500 мм.

Населення - понад 7 млн. жителів, Донецька область - 4,67 млн. жит. (1-е місце в Україні), Луганська область - 2,44 млн. жит. Густота населення найвища в Україні - 133,9 жит./км² (Донецька область - 176,3 жит./км² (1-е місце в Україні), Луганська - 91,4 жит./км²). Найвища по країні частка міського населення - 88,3% (Донецька обл. - 90,3%, Луганська - 86,3%). Національний склад: українці (51%), росіяни (44%), білоруси (1%), греки (1%), євреї, татари, молдавани, болгари та ін. Тут зосереджено 15,6% трудових ресурсів України. Галузева структура зайнятого населення: матеріальне виробництво - 76,9% (промисловість - 42,5%, сільське і лісове господарство - 8,4%, транспорт і зв'язок - 7%); сфера послуг - 23,1%.

Господарство дає 15,5 % національного доходу України. Промисловість району представлена такими галузями, як паливна: кам'яновугільна (понад 200 шахт і шахтоуправлінь, біля 60 збагачувальних фабрик), газова (Боровське, Ольховське родовища в Луганській області).

Енергетика - ТЕС (Вуглегірська, Старобешівська, Слов'янська, Курахівська, Миронівська, Зуєвська, Луганська, Лисичанська, Штерівська ГРЕС). Чорна металургія - Маріуполь, Макіївка, Єнакієве, Донецьк, Краматорськ, Алчевськ (металургійні підприємства повного циклу), Константинівка (неповний цикл), Стаханов (феросплави), Луганськ (Макіївка, Маріуполь (труби), Харцизьк (труби, проволока, арматура, стальні канати), Лутугіне (прокатні валки), коксохімія (Алчевськ, Горлівка, Донецьк, Єнакієве, Маріуполь), виробництво вогнетривів та флюсів (Часів Яр, Константинівка). Кольорова металургія - Горлівка (Микинівський ртутний комбінат), Константинівка (свинець, цинк), Торез (тверді сплави), Артемовськ (латунний та мідний прокат), Донецьк, Свердловськ (вторинне виробництво). Машинобудування: важке - Донецьк, Луганськ (вугільна техніка), Горлівка (вугільні комбайни, врубові машини), Маріуполь (металургійне обладнання для доменних і мартенівських печей), Краматорськ (вантажопідйомні механізми, крокуючі екскаватори), Торез (шахтне кріплення). Електротехнічне та енергетичне - Донецьк (кабель), Красноармійськ (електродвигуни), Константинівка (високовольтна апаратура), Слов'янськ (високовольтні ізолятори), Луганськ. Транспортне - Дружківка (рудничні електровози, породонавантажувальні машини, вагонетки), Стаханов (вантажні магістральні вагони), Луганськ (тепловози). Хімічне - Сніжне (обладнання); сільськогосподарське - Луганськ (автоклапани, колінвали). Антрацит (збірні теплиці). Верстатобудування - Краматорськ (металорізальні верстати), Донецьк, Луганськ; приладобудування - Теплогорськ (гідрообладнання), Маріуполь (медичне обладнання), Донецьк (гірничоспасальна апаратура), Дружківка (газова апаратура, крани). Хімічна промисловість: основна хімія - Лисичанськ, Сєвєродонецьк (азотні добрива), Константинівка (фосфорні добрива, сірчана кислота), Маріуполь (гербіциди), Лисичанськ, Слов'янськ (сода); нафтопереробна - Лисичанськ; лакофарбова - Донецьк (лаки, фарби), Рубіжне (фарбники), Маріуполь (ультрамарин); побутова хімія - Донецьк (хімреактиви), Дзержинськ (фенол), Горлівка, Сєвєродонецьк (аміак, оцтова кислота), Слов'янськ (олівці), Луганськ (желатин); гумотехнічна - Стаханов, Лисичанськ (листова гума, іграшки), Донецьк, Горлівка; виробництво пластмас - Донецьк (поліхлорвінілові смоли), Луганськ, Слов'янськ (поліхлорвінілова плівка), Сєвєродонецьк (склопластик); хіміко- фармацевтична - Луганськ. Деревообробна промисловість працює на довізній сировині і виробляє - Донецьк, Красний Луч, Горлівка (меблі), Кремінна (баяни), Торез (перфокарти). Промисловість будівельних матеріалів (1-е місце в Україні) - Алмазна (залізобетонні шпали, шлакоблоки), Амвросіївка, Краматорськ, Снакієво (цемент), Артемівськ, Слов'янськ, Краматорськ (керамічні плити і труби), Донецьк, Маріуполь (теплоізоляційні матеріали), Краматорськ (шифер), Слов'янськ (толь), Артемівськ (алебастр). Легка промисловість: товари народного споживання - Донецьк (холодильники), Константинівка, Лисичанськ (віконне та автомобільне скло), Артемівка, Микитівка (гіпс), Слов'янськ (керамічні вироби). Донецьк, Дружківка (фарфор, фаянс). Текстильна промисловість - Донецьк (вовняна пряжа, бавовняні тканини), Луганськ (вовняні тканини), Слов'янськ (в'язані сітки); швейно-трикотажна - Луганськ (білизна), Макіївка (трикотажне полотно), Донецьк, Маріуполь, Алчевськ; шкіряно- взуттєва - Донецьк, Константинівка, Луганськ, Макіївка, Красний Луч, Ровеньки. Харчова: соляна: (Слов'янськ, Артемівськ), м'ясна (Сватове, Луганськ, Лисичанськ та ін.), олійно-жирова (Донецьк, Слов'янськ), плодоовочеконсервна (Амвросіївка, Красний Лиман, Старобільськ), кондитерська (Донецьк, Луганськ, Маріуполь). Розвинута маслосироробна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарна.

Сільське господарство виробляє 8% валової продукції галузі України. Аграрно-територіальні комплекси: зональний - зернове господарство (озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо), соняшник, молочно-м'ясне скотарство, свинарство і птахівництво; азональний - овоче-молочне господарство приміського типу.

Транспорт і зв'язок дають 14,3% ВВП галузі. Довжина залізниць - 2,8 тис.км, автодоріг - 14,4 тис.км. Розвинуте морське судноплавство (порт Маріуполь), функціонує повітряний транспорт. По території району проходять газопроводи «Союз», Ставрополь-Москва, Шебелинка-Донбас, нафтопроводи Самара-Лисичанськ-Кременчук, аміакопровод Тольятті- Горлівка-Одеса.

У сфері послуг зайнято 15,3% працівників галузі і зосереджено 15,9% основних невиробничих фондів України. Розвинуте курортне обслуговування (Маріуполь, Слов'яногорськ, Слов'янськ).

У системі географічного розподілу праці України район спеціалізується на виробництві теплової енергетики, продукції металургії, важкого машинобудування, хімічної, харчової промисловості, виробництві будматеріалів, вирощуванні зернових, соняшнику, овочів.

Зверніть увагу на те, що в районі виділяють наступні промислові

вузли:

- Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна, металообробна промисловість);

- Горлівсько-Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетична галузі);

- Краматорсько-Славянська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів);

- Торезо-Снижнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);

- Красноармійсько-Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервна промисловість);

- Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

- Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);

- Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

- Свердловсько-Ровенківський та Краснодонський (вугільна).

Регіон має 2487 км. залізничних колій, довжина автошляхів - 13600 км., газо- нафтопроводи, продуктопроводи.

Екологічні проблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.

Придніпровський регіон. До складу району входять Запорізька, Дніпропетровська та Кіровоградська області. Економіко-географічне розташування вигідне. Густа сітка транспортних шляхів поєднують район з іншими економічними районами, в першу чергу з Донбасом. Через територію району протікає головна водна артерія України - Дніпро. Район має вихід до Чорного моря, а це дає можливість для тісних економічних зв'язків з іншими країнами світу.