Регулювання валютного ринку 6 страница

ТЕМА № 4 Характеристика ринку капіталів .

Лекція 4.3. Характеристика основних видів цінних паперів

Вид заняття - лекція

Цілі заняття:

Навчальна: вивчити види цінних паперів.

Розвиваюча: дізнатися про характеристику акцій, та облігацій;

Виховна: мати уяву про банк – інші цінні папери.

Зміст заняття:

5. Характеристика акцій;

6. Характеристика видів і типів облігацій;

7. Характеристика векселів, приватизаційних цінних паперів;

8. Характеристика векселів, та проблеми вексельного обігу в Україні (самостійна робота).

9. Сутність банківських цінних паперів (самостійна робота);

Література

5. С.О. Маслова., О.А. Опалов Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ” – 2000, 2002. - 304с. (с. 130-150);

6. В.М. Шелудько Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: Знаня – Прес, 2002. – 535с.

3. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг:Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 616с.

Характеристика акцій.

Акція – цінний папір без установленного строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції випускаються іменні та на пред’явника, звичайні (прості) та привілейовані.

Акція іменна – на бланках даних акцій вказують реквізити власника. Ці акції можуть вільно обертатися на ринку, але угоди купівлі-продажу мають бути відповідним чином оформлені та зареєстровані.

Акція на пред’явника – перехід права власності від однієї особи до іншої на такі акції не вимагає реєстрації та записів на бланку.

Привілейовані акції дають власникові переважне слово на одержання дивідендів, а також на пріорітетну участь у розподвлі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом.

Класифікація акцій в міжнародній практиці:

1. В залежності від власника:

- іменні;

- на пред’явника;

2. В залежності від розміщення:

- розміщені – акції, які вже придбані акцірнерами;

- об’явлені – це акції, які акціонерне товариство може випускати додатково до розміщення акцій;

3. в залежності від обсягу прав:

- прості;

- привілейовані.

Типи привілейованих акцій:

- кумулятивні – акції, по яким не виплачений, або не повністю виплачений дивіденд;

- конвертуємі – визначається, можливість конвертації (обміну) таких акцій на прості, або привілейовані інших типів;

- відкликані – існує можливість відкликати данні акції;

- з часткою участі – дають право на додатковий дивіденд;

- з плаваючою ставкою дивіденда – орієнтуються на прибутковість будь-яких загальновизначених цінних паперів (казначейські зобов’язання);

- гарантовані – випускаються дочірніми підприємствами;

- “золота акція” – надає її власнику на строк до 3 років право голосу при прийнятті зборами акціонерів рішень про внесення змін та доповнень до статуту акціонерного товариства, його реорганізіції або ліквідації. Рішення, які були прийняті без власника “золотої акції” є недійсними.

До основних факторів, що впливають на прибутковість акцій можна віднести:

- розмір дивідендних виплат;

- зміна ринкових цін;

- рівень інфляції;

- податковий клімат.

Види акцій з точки зору їх прибутковості класифікують на західному фондовому ринку наступним чином:

1) “гвоздь программы” – це високоліквідні акції за якими відбуваються активні угоди та які дозволяють отримувати прибуток від невиликої зміни цін;

2) “премиальные акции” – акції лідери по росту курсової вартості;

3) “центровые акции” – лідери групи акцій;

4) “обаятельные акции” – акції молодих компаній, ціна яких активно зростає;

5) “синие фишки” – акції компанії, які мають стабільне становище на ринку;

6) “акции второго эшелона” – акції великих молодих компаній, які не мають довіри у інвесторів;

7) “оборонительные акции”- акції дуже великих компаній;

8) “цикличные акции” – прибутковість за такими акціями змінюється, відповідно діловій активності;

9) “спящие акции” – акції не активні, не мають своєї долі ринку, але мають великий потенціал росту;

10) “дутые акции”- це переоцінені акції;

11) “спекулятивные акции” – акції, що тільке що випущені на ринок.

12) “негативные акции”- акції, що не мають інтереса для інвесторів.

Характеристика облігацій.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігацій таких видів:

- облігації державних та місцевих позик;

- облігаціх підприємств.

Класифікація облігацій в міжнародній практиці:

1) в залежності від емітента:

- державні;

- муніципальні;

- облігації корпорації;

- іноземні облігації.

2) в залежності від строку на який випускається облігація:

- з деякою оговореною датою погашення(короткострокові, середньострокові, короткострокові);

- облігації без фіксованого строку погашення (безстрокові, отзивні);

3) в залежності від власника:

- іменні;

- на пред’явника;

4) за метою облігаційної позики:

- прості;

- цільові;

5) за засобом розміщення:

- вільно розміщені;

- облігації, що передбачають певний порядок розміщення;

6) в залежності від форми, в якій відшкодовується зопозичена сума:

- в грошовій формі;

- в натуральній формі;

7) за характером обігу:

- конвертуємі;

- не конвертуємі;

8) в залежності від забезпеченності:

- забезпечені заставою;

- не забезпечені заставою;

9) в залежності від ступеню захисту вкладу інвесторів:

- облігації, які варті інвестицій;

- макулатурні.

Облігації, як і інші цінні папери є об’єктом інвестування на фондовому ринку. Загальний прибуток від облігації складається з таких елементів:

- періодично виплачуваємих відсотків (купонний прибуток);

- зміни вартості облігації за деякий період;

- прибуток від реінвестування отриманих відсотків.

Облігація приносить своєму власнику фіксований прибуток. Цей прибуток являє собою постійний ануітет, тобто право отримквати фіксовану суму один раз на рік на протязі ряду років. Чим частіше виплачуються відсотки,тим більший потенціальний прибуток надають облігації, тому що отримані виплати можеть бути реінвестовані. Розмір повного прибутку по облігаціям залежить від того, хто є її емітентом. Чим стійкіша компанія емітент, тим надійніша облігація, тим нижче запропонований відсоток. Крім того є залежність між відсотковим прибутком та строком обігу облігації. Чим більш віддаленій строк, тим вище має бути відсоток і навпаки.

При придбанні облігації з дисконтом важливим моментом є визначення ціни продажу облігації, тобто за якою ціною має бути пробана облігація сьогодні, якщо відома сума, яка буде отримана в майбутньому (номінал) та базова норма прибутковості. Підрахування такої ціни називається дисконтуванням.

Прибуток від реінвестування отриманих відсотків присутній лише якщо загальний прибуток по облігаціях нижче, чим по інших цінних паперах, що пояснюється тим, що облігації мають більшу надійність. Прибуток по облігаціям не так піддається циклічним змінам і не так залежить від кон’юнктури як прибуток по акціях.

Величина дисконту дорівнює різниці між номінальною вартістю облігації і ціною придбання. Якщо інвестор тримає облігації до погашення, то величина дисконту являє собою різницю між ціною продажу та придбання облігації.

Основними факторами, що впливають на прибутковість облігації є інфляція та податки. В умовах інфляції інвестор не вкладах грошей в довгострокові облігацій, податки також знижують прибуток по облігаціях.

Характеристика векселів і приватизаційних цінних паперів

Вексель – цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:

v ЗУ «про цінні папери і фондову біржу».

v ЗУ «про приєднання України до Жиневської конвенції 1930 року», якою запроваджено «Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»від 06.07.1999р.

В Україні використовують два типи векселя: прості і переказні (тратта).

Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який мість просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.

Переказний вексель - це боргове зобов'язання яке містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний на векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явнику векселя.

Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі). У разі використання алонжа останній має бути прикріплений до векселя. За своїм змістом індосамент має бути простим і нічим не обумовленим.

За формою передачі індосамент може бути двох видів: іменним та бланковим. Іменний повинен мати дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і вказівку нового векселетримача, якому передається право за векселем. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо лише підпису індосанта. Отримавшивексель за бланком, векселетримач має три можливості:

1. Заповнити бланк від імені третьої особи (абой від власного імені)

2. Індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім'я

3. Передати вексель третій особі, не заповнюючи бланка та не надписуючи індосаменту.

Предметом векселів можуть бути тільки гроші. Вексель є абстрактним і безумовним документом. Виставляння векселів на пред'явника не допускається

Векселі за термінами оплати поділяються на 4 типи. Поточні до терміну оплати залишилося більш як місяць, термінові менш як місяць, прострочені – термін оплати закінчився, але минуло не більш як 1 рік, і безнадійні – термін несплати перевищів 1 рік.

Основними формами векселя є комерційні (товарні) та фінансові векселі.

Комерційні векселі застосовуються як інструмент у розахунках за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги. В даній ситуації відстрочення платежу власне, комерційним кредитом.

Фінансові векселі обслуговують позики які суб'єкти господарської діяльності надають один одному за рахунок наявних тимчасово вільних коштів. Нині В Україні фінансові векселі представлено банківськими векселями, які, по суті, виконують роль депозитних сертифікатів і засвоїм змістом та спрямованістю можуть бути лише умовно віднесені до фінансових векселів.

Застосування інших форм векселів в Україні заборонено, оскільки вони є занадто зручними інструментами для зловживання і у сфері господарських відносин, і у сфері розрахунків із бюджетом.

Векселі комерційних банків вважаються надійнішими, вони використовуються і як засіб платежу і як об'єкт купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

Казначейські векселі випускаються для фінансування бюджетних організацій у зв'язку з відсутністю грошей в бюджеті.

Приватизаційні цінні папери – особливий вид державних цінних паперів України, що свідчать про право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державних житлового і земельного фондів. Емітент НБУ. Використовуються для обміну на документи, що свідчать про право власності на придбані о'єкти приватизації. За законодавством України до наих належать Приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек, земельна бона.

Приватизаційний майновийсертифікат – це цінний папір, що має 15 ступенів захисту, вартість якого відповідає 52 – мільйонній частині державного майна.

Житлові чеки – це приватизаційні папери, які одержують громадяни України і використовують для приватизації державного житлового фонду. Він видається на безстроковий термін, може успадковуватися за умови виплати податку на спадщину.

Житлова бона - приватизаційний папір який ще не існу однак на початку було вирішено, що всі три види приватизаційних паперів будуть існувати одночасно.

Обіг приватизаційних паперів має низку специфічних рис:

v Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають;

v Їх продаж або відчуження іншим особам є недійсним;

v За приватизаційними паперами дивіденди або відсотки не нараховуються і не сплачуються;

v Зазначені папери не можуть використовуватися як засіб розрахунку або як застава для забезпечення платежів та кредитів;

v Приватизаційні папер придбані з порушеннями законодавчих вимог, вважаються недійсними

Формування курсової вартості на акції.

1)Дивіденд за привілейованими акціями, його сума на одну акцію буде дорівнювати:

Dпа= NF,

N - Номінал привілейованої акції;

F - Ставка сплачуваних відсотків у відносних одиницях;

2) Капіталізація прибутку:

Курс акцій= ______ дивіденд_____ Х100%

банківський відсоток

3)Курсова ціна акції акціонерного товариства закритого типу

Б= А

К

Де Б – балансова вартість акції, гр. од.;

А – чисті активи акціонерного товариства, гр. од.;

К – кількість оплачених пкцій,шт.

Показники, що характеризують якість акцій.

1) Дивідендна віддача акцій

Дивідендна віддача акції=дивідендх100%/Ціна акції;

2) Кофіцієнт ціна-дохід, який встановлює зв’язок між ціною акції та величиною чистого доходу корпорації, що припадає на одну акцію:

Кофіцієнт ціна-дохід= дохід на одну акцію

ціна акції;

3) Показник капіталізованої вартості акції, який визначає ринкову вартість усіх акцій корпорації:

Капіталізована вартість акцій=кількість акцій х курс однієї акції;

4) Показник вартості акцій за балансом – характеризується формулою:

Вартість акцій за балансом =(акціонерний капітал+резервний фонд)

Число акцій

5) Показник дійсної вартості акції - характеризується формулою:

Дійсна вартість акції= капітальні ресурси, включаючи необявлені резерви

Кількість акцій

6) Показник повного доходу від капіталу, який узагальнює всі доходи та збитки, що принесені акціями:

Повний дохід від капіталу=

(дивіденд+ціна на кінець року-ціна на початок року) Х 100%

Ціна на початок року

7) Показник середньої ціни акції характеризує середню величину вартості однієї акції пакету:

Середня ціна акції= сума регулярних перерахувань х період

Кількість куплених акцій

8) Дохід на звичайну акцію визначається за формулою:

(чистий прибуток – Дивіденди за привілейовані акції)

загальну кількість звичайних акцій

9) Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій з постійними дивідендами:

САп= Д

НД

Де САп – поточна ринкова вартість акції з постійними дивідендами;

Д – річна сума постійного дивіденда;

НД – норма поточної дохідності акції даного типу;

10) Модель оцінки поточної ринкової вартості акції з постійно зростаючими дивідендами:

САпв= До(1+Пд)

НД-ПД

Де САпв – поточна ринкова вартість акції з постійно зростаючим дивідендом;

До – сума останнього уплаченого дивіденда;

НД – норма поточної дохідності акцій;

ПД – темп зростання дивідену;

11) Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій зі змінною сумою дивіденду по періодам:

САп = Дп х n

Нд

Де САп – поточна ринкова вартість акції зі змінною сумою дивіденду;

Дп – сума дивіденду, яка прогнозується у п – періоді;

НД – норма поточноїдохідності акцій;

n- число років що прогнозуються;

Формування курсової вартості облігацій.

1) Курс облігації визначається за загальним виразом:

Ко=P/N х 100%;

P - Ціна облігації; N - Номінальна вартість облігації;

3) Середній курс облігації визначається за формулою:

Кос= (Сн+нД)

НРп

Сн – номінальна вартість облігації; Рп – рівень позичкового процента;

н - кількість років, що залишилися до погашення облігації;

4) Ринкова ціна облігації визначається за формулою:

РЦ= Ном.+С х н,

РЦ – ринкова ціна облігації; Ном. – номінальна вартість облігації;

С – сума річних купоних виплат за облігацією;

Н – кількість років до погашення облігації;

5) Модель розрахунку очікуваної поточної дохідності по облігаціям з періодичною виплатою відсотків:

ДОпп= НохПС Х100%

ЦПо

де ДОпп – очікувана поточна дохідність по облігаціям з переодичною виплатою відсотків;

Но – номінал облігації, до якого нараховується сума відсотка;

ПС – ставка, по якій нараховується сума відсотка по облігації;

ЦПо – ціна, по якій облігація продається на ринку;

Показники, що характеризують якість облігацій.

1) Прямий дохід від облігацій, який встановлює в процентному виразі залежність між величиною доходу за облігацією та її ціною:

Прямий дохід за облігацією= норма процента х номінальну вартість облігації

Ціна облігації

2) Дохід за облігацією на дату погашення визначає фактичний дохід інвестора на цей момент:

Дохід за облігацією на дату погашення=

((норма процента+(сума погашення-ціна в день покупки)/період) х 100%;
((ціна в день покупки+сума погашення)/2)

3) Ціна конверсії визначає середню ціну акцій при обміні на них конвертованих облігацій:

Ціна конверсії= номінальна вартість конвертованої облігації

Кількість акцій за конвертовану облігацію

4) Кінцева дохідність для облігації з нульовим купоном визначається за формулою: D= Pvi – Pvo

360

T,

D – кінцева дохідність облігації з нульовим купоном;

Pvi – ціна продажу облігації; Pvo – ціна покупки облігації;

t – кількість днів із дня покупки до продажу облігації;

Основні проблеми вексельного обігу в Україні

1) векселедавці намагаються погасити вексельне грошима, а товарами;

2) часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту;

3) арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;

4) ділова порядність знаходиться не найвищому рівні;

У прцесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову опиняється у центрі уваги з цілого ряду причин:

- він за своєю природою є цінними папером, який дає змогу оперативно розв.язувати багато складних господарських і фінансових проблем;

- комерційні банки та підприємницькі структури вже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів;

- вексель, розглядається урядом України як один із головних засобів проведення взаємозаліків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи;

- якщо взяти до уваги значну кількість норматичних актів, які регулюють порядок та використання векселів, то можна стверджувати, що в Україні вже створена мінімально необхідна правова база для цього. Вона, однак, потребує дуже детального доопрацювання та доповнення, у тому числі з точки зору її узгодження з чинним законодавством.

В Україні згідно з чинним законодавством:

Ø використовують векселі, а також виступають векселедавцями тільки юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими до чинного законодавства;

Ø векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та наані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, НБУ та комерційних банків;

Ø Вексельний бланк може заповнюватися друкованим та недрукованим способом;

Ø Сума платежу за векселем обов'язково вказується цифрами та літерами;

Ø Вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та засвідчують печаткою.

Сутність банківських цінних паперів

Ощадний сертифікат – це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів що засвідчує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ними після закінчення встановленого терміну.

Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебувати лише ощадні сертифікати на пред'явинка. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної сили.

Ощадні сертифікати можуть бути деноміновані як в національній так і в вільно конвертованій валюті.

Початком відліку терміну володіння сертифікатом є дата його продажу покупцеві. За кожні повні, наприклад, 12 (6 або 3) місяців володіння сертифікатом до запитання банк нараховує договірний відсоток від велечини номіналу цінного папера, про що банк може робити позначки на зворотній стороні бланка.

Основна особливість ощадних сертифікатів в україні полягає в тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банками.

Законодавство України вимагає, щоб ощаднісертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування' банк-емітент та його місце знаходження, порядковий номер, датавипуску, утримувач, підпис, печатка. Задоволення вимог за сертифікатом здійснюється простим врученням його без додаткових записів. Передача іменного сертифіката оформлюється на зворотньому боці документа двосторонньою угодою особи яка відступає свої права (цедента), та особи яка придбаває ці права (цесіонарія). Ця угода має назву цесія підписується двома особами.

Ці цінні папери є вигідними для банку, оскільки ц нього відносно більша, наприклад у порівнянні із вкладами до запитання, впевненість у тому, що депоновані кошти можна використовувати для надання крадитів, банку не потрібно відкривати та закривати депозитні рахунки для клієнтів, і нарешті, випуск ощадних сертифікатів прискорює процес встановлення відносин між банком-емітентом та власником ощадного сертифікату, а це дає можливість одержувати додаткові прибутки.

Депозитний сертифікат – це письмовий цінний папір банку-емітета провнесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ. У положенні “Про депозитний сертифікат НБУ” чітко визначено поняття і сутність депозитногосертифіката НБУ – це один із монетарних інструмнті, що є борговим цінним папером НБУ у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право наотримання внесеної суми і процентів після закінченнявстановленоготерміну. Положеннявизначає порядок проведення операцій із сертифікатами. Метою випуску таких сертифікатів є:

Ø Введення інструмента, що має замінити облігації внутрішньої державної позики, довіру до якиї підірвано;

Ø Використаннянового способу регулювання кількості грошей в обігу.

Депозитний сертифікат НБУ використовується центральним банком як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед комерційних банків і фінансово-кредитних установах, причому право на придбання цього активу мають тільки ті банки які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат а кредитними операціями та обов'язкових резервів.

Останнім часом в україні отрмали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та євро та підтверджують права пред'явників сертифікату на отримання їх вартості за котируванням на день пред'явлення. Номінальна вартість такихсертифікатів у різних банках різна – від 20 до 500 доларів США чи євро. Різновидо таких сертифікатів стали ощадні конвертовані сертифікати з валютним забезпеченням.

Як правило сертифікати розміщують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.

Види сертифікатів: