Регулювання валютного ринку 1 страница

1. Критика дій держави.

2. Внесення альтернативних програм суспільного розвитку.

Опозиція:

• висловлює інтереси й потреби груп, що мають свого представника в органах державної влади;

• консолідує ці групи;

• залучає їх до політичного життя.

Відносини між владою й опозицією є складниками політичного процесу, який містить показники, що вка­зують:

• наскільки держава дозволяє існування опозиції;

• наскільки вона до неї прислухається;

• які обмеження накладає на її діяльність;

• які методи боротьби використовує опозиція;

• конструктивність критики опозицією влади. Політична опозиція буває конструктивною і деструк­тивною

Конструктивна - критикує помилки правлячої партії, владних структур і пропонує рішення, нерідко спів­працює з владою в загальнонаціональних інтересах. Деструктивна - перетворює критику влади на мету, на засіб дискредитації влади, перших осіб держави, правлячої парти відмовляється від співробітництва з владою.

Лобізм

Лобізм — цілеспрямований вплив окремих груп інтересів на законодавчі та виконавчі органи державної влади з метою реалізації своїх вузьких приватних інтересів, відокремлених від інтересів більшості. Лобіювання таких рішень — це нав'язування суспіль­ству рішень меншості.

Лобіювання окремих рішень у країнах Заходу вважа­ють відстоюванням інтересів окремих груп громадян, воно легалізовано й законодавчо визначено Діяльність лобістів у США регламентує федеральний закон 1946 р.

В Україні лобізм не набув правового оформлення і діє стихійно Тому лобіювання в Україні приводить до неза­конних операцій, робить процес вироблення державної політики непрозорим для сторонніх спостерігачів і гро­мадськості, підриває віру простих людей у демократич­ність і справедливість

Політична еліта га політичне лідерство

Політична еліта - це відносно привілейована група, яка бере безпосередню участь у прийнятті й виконан­ні рішень пов'язаних із використанням державної влади чи впливом на неї

Структура політичної еліти:

правляча є, іта ті, хто реально володіє державною владою і чиї рішення відіграють вирішальну роль у життєдіяльності суспільства;

— опозиційна еліта — ті, хто в цей час перебуває в опо­зиції до влади

— адміністративна еліта бюрократія або управлінські кадри;

— комунікативна еліта — інформаційні служби держав­ної влади;

— ідеологічна еліта — гі, хто розробляє ідеологічні док­трини і програми

Політичні еліти є:

•легітимні — ті еліти, які отримали владу за добровіль­ної підтримки мас;

• нелегітимні — ті, що панують над більшістю за допо­могою примусу насильства и ідеології

За місцем в елітарній ієрархії розрізняють такі еліти:

• вищі — особи, що обіймають найвищі посади в уряді, парламенті, основних партіях і приймають стратегічні рішення;

•середні - депутати, вищі адміністративні посадові осо­би регіональних органів, бізнесмени, діячі культури, які впливають на процес прийняття політичних рішень,

• нижчі - адміністративний апарат державних органів, керівники регіональних відділень основних партій тощо.

Основні риси політичної еліти:

• високий соціальний статус

•зосередженість в її руках значних владних повнова­жень*

• наявність власної ідеології,

* права на привілеї

* доступ до закритої інформації. Справжній політик повинен мати такі риси:

^а Право й можливість справитися з владою

* Бути відповідальним.

* Мати громадянську самоповагу.

* Буги чесним.

* Бути справедливим

* Стверджувати своєю владою благо і знешкоджувати зло

Основні функції політичної еліти в суспільстві: •здійснення управління суспільством

* пошуки оптимальних політичних рішень,

' вираження інтересів певних верств населення, «здатність мобілізувати маси на вирішення певних сус­пільних завдань. Для еліти багатьох країн характерна аморальність і низький рівень управлінської компетентності Таку елі­ту називають квазіелітою.

Політичний лідер — людина, яка завдяки своїм особли­вим якостям має переважний вплив на суспільство. Лідер здійснює такі функції:

впливу, організації мобілізації, цементування, роз'єднан­ня (в разі необхідності).

Політичні лідери за стилем реалізації лідерства Авторитарні, які прагнуть до одноосібного керівного впливу.

Демократичні, які дають можливість членам групи брати участь у формуванні та досягненні цілей і в управ­лінні їх діяльністю.

Основні якості політичного лідера

1 Здатність отримувати задоволення від влади.

2 Впевненість у собі у власній правоті, цілеспрямова­ність.

3 Вміння виражати інтереси тієї чи іншої групи.

4. Наявність власної політичної програми і бажання бо­ротися за її здійснення

5 Інтереси суспільства виші за особисті

6 Політична культура.

7. Політична поінформованість знання про різні ас­пекти життя людей, проблем країни тощо 8 Політична інтуїція — здатність відчувати політичну

ситуацію. 9. Політичний досвід.

10 Інновашиність — здатність придумувати нові ідеї, концепції, ироірами

11 Прогностичні навички - вміння аналізувати і про гнозувати.

12 Комунікативна майстерність — вміння спілкуватися з різними категоріями населення.

13 Арбітражні задатки — вміння знаходити рішення в конфліктних ситуаціях.

14 Організаторські здібності — вміння підібрати коман ду, визначити пріоритети своєї діяльності

15 Ораторська майстерність

16 Почуття відповідальності за свої слова, вчинки, за долю тих, хто йде за лідером.

Взаємодія політичної еліти й народу

Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те суспільство йшло прогресивним шляхом, яке мало сво їм проводирем політичну еліту, що зуміла максимально наблизити свої власні інтереси й потреби до інтересів і потреб народу

Народ є спільнотою, об єднаною державою, голов ­ним суб'єктом суспільно-історичного розвитку, творцем і споживачем матеріальних і духовних благ. Народ вису­ває зі свого складу політичну еліту, яка повинна обирати шлях розвитку, близький до прагнень народу вести за собою народ за тією ідеєю, яку вона породила і яка є на­родові близькою, зрозумілою і рідною.

Політична еліта в Україні

І Формування політичної еліти України розпочалося лише зі здобуттям Україною незалежності.

2 На думку політологів формування подіти шої еліти в Україні перебуває на початковому етапі

3 В Укра ні не склалося єдиної загальнонаціональної еліти.

4 Ті еліти, що склалися в Україні характеризуються неоднорідністю, великою кількістю іруп, протисто­янням, не завжди компетентними діями

5 Джерелами для формування політичної еліти в Укра­їні є:

• представники старої партійно -державної номенклату­ри;

• нові прошарки, що не пов'язані зі старим режимом, ні з боротьбою проти нього;

• промислові та фінансові кола,

6 В Україні визріває нова підприємницька й адміністра­тивна еліта, здатна по-сучасному мислити й діяти, діяти в інтересах суспільства й народу а не тільки у власних інтересах.

Необхідні риси, які мають бути притаманні політичній еліті України:

• професіоналізм;

• високий інтелектуальніш рівень;

• відсутність корисливої мети

• відданість загальнолюдським і національним ідеалам, ■ активна участь у розбудові незалежної держави.

Творчі завдання Прокоментуйте визначення політики

• Політика є мистецтво можливого,

• "Політика — наука державного управління". (В Даль).

• "Політика — це економіка в дії" (Р Лафоллет)

• "Політика це прагнення до участі у владі або до спри­яння впливу на розподіл влади, незалежно від того, як вона здійснюється — між державами або всередині держави між групами людей, які вона в собі обіймає" (М Вебер).

• Якщо ви не цікавитесь політикою, ю політика заш кавиться вами" (В, Піховшек, журналіст)

Дайте визначення

На основі знань з історії т правознавс ва дат и визна­чення понять "політика 'влада'

Запитання

1 Які найхарак ерніші ознаки політики⁹ Можлива відповідь;

• функціонування і ро виток певних структур у суспіль­стві,

^т управління суспільством.

2 Що ви думаєте про сучасне політичне життя в Україні?

Робота в парах

Висловте власне ставлення до громадських рухів і громадських організацій в Україні

Завдання

1. Добрати аргументи "за" й "проти", щоб довести, що "багатопартійність - необхідна умова демократії'.

2. Оцінюючи роль партій

♦одні дотримуються думки, що діяльність партій - це прагнення окремих осіб прийти до влади і задо­вольнити свої власні економічні та інші потреби за рахунок суспільства, використати владу в особистих інтересах. Партіям характерна низька культура полі­тиків, скандали, що їх супроводжують, відносна за­критість внутрішньопартійного життя від контролю Доходять висновку що партії в суспільстві не потрібні;

• інші твердять, що багатопартійність є необхідною рисою демократичного суспільства, що партії є най­ефективнішим способом впливу населення на владу, що вони здійснюють прямий та зворотнии зв язок між державою и суспільством і що через партії відбу­вається залучення пересічних громадян до політики.

Доходять висновку що партії в суспільстві потрібні. Яка ваша точка зору⁹

Мочковий штурм

Які заходи в політичній економічній та соціальній сферах зможуть консолідувати суспільство? Ваші про­позиції

Дискусія

* Яку роль на вашу думку, відіграє політична еліта в Україні?

• Побудова правової демократичної ержави в Україні не має історичної традиції Можливо, досвід розвитку політичних систем західноєвропейських держав нам не придатний?

Чи згодні ви з думкою? 1 " Володарювати зда ний лише той хто володіє собою" (М. Бердясв),

2, Той, хто набуває хоч би частину влади іншими шля хами, ніж це передбачено законами спільноти, не має права на те, щоб йому корилися.., а відповідно — не є тією особою, на яку дав згоду народ (Дж Локк, ан­глійський філософ)

3. "Влада розбещує, абсолютна влада — розбещує абсо­лютно" (Дж Актон, громадський діяч)

Підтвердіть або спростуйте "Перша гідність народного правителя полягає в тому, щоб завжди говорити істину Істину потрібно бачити голою а брехня покриває себе одягом. Поважайте самі себе! Народ, який поважає себе, не може бути невільни­ком' (Шфагор)

Учнівський проект

Розробити проект на тему: "Якими рисами повинен володіти сучасний лідер, щоб вивести Україну в передо­ві країни Європи й світу".

Роздуми

1 Чи могли б нацюнал-демократичні еліти провести реформи, якби здобули владу на початку державного відродження?

2 У якому разі Україна може стати розвиненою демо­кратичною правовою державою якщо вона надасть

перевагу європейській інтеграції чи інтеграції в евро- азійський простір⁹

Дебати

Хто ві цграє провідну роль в українському державо­творенні - національна еліта чи народні маси? У класі утворюються дві команди 'команда ствердження: "Національна еліта відіграє

провідну роль в українському державотворенні". * команда заперечення: "Національна еліта не відіграє провідної ролі в українському державотворенні, а віді­грають народні маси ".

Кожна команда, використовуючи знання з історії України, наводить відповідні аргументи

Тема X. ДЕМОКРАТІЯ

Поняття, форми та принципи демократії

Демократія — форма державно-політичного устрою сус­пільства, що заснована на визнанні народу джерелом влади, послідовному здійсненні принципи» свободи й рівності людей і ґрунтується на принципах влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і свобод, верховенство закону поділ влади, ви­борність глави держави, представницьких органів.

Демократія ґрунтується на багатоманітності інте­ресів різних соціальних груп і дає можливість гармонійно поєднувати їх. Велику роль у демократизації суспільно- політичного життя відіграють партії, асоціації, суспільні рухи та інші інститути громадянського суспільства Демократичні інститути — норми права, організації, об'єднання, що гарантують існування демократич­них основ у державі

Ідея демократії з'явилася ще за античних часів. Цей термін уперше вжив давньогрецький філософ Геродот

Форми демократії

• Представницька демократія - сукупніс ь форм органі­зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави при­ймають виборні установи (парламенти тощо)

Обрані народом органи й особи (наприклад, депута­ти Верховної Ради) керують країною від імені й для на­роду

• Безпосередня (пряма) демократія - сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства и держави схва­люються безпосередньо всіма громадянами на рефе­рендумах, виборах, загальних зборах громадян тощо

Таким чином, громадяни можуть виражати й захища­ти свої інтереси, брати участь у вирішенні державних і суспільних справ особисто

* ІП

роду, сприяє подоланню відчуження громадян від влади Основні принципи демократії

1 Сув чі (і про визнаюсь є инимдж ре ом влади)

2 Форма у рою будь ко: організації рунтується на умовах р внопр н і учт і її іяенів в управ інні та гірийнят і рішень 6І іьііистю

3 Визнання принциі їв вобо, и рівності та інших прав людини і громадянина,

4 Періодична й вільн ви ори.

5 Запров м енн відповідних процедур та правових гарантій реалізації прав людини в усіх сферах життя суспільства

6 Контро ть з боку суспі ьств за в адою.

7 Участь паро у в управлінн і іержавою через своїх пред ставників або безпосередньо.

8 Верховенство права

9 Поважливе ставлення до закону й поря ку

Ю Визнання прав та свобод меншості

11 Політичний ідеологічний та ономїчний плюра­лізм — право й мож 'ивість ін ивща чи політичної сили предста ляти сво інтереси й і еі в політичному житті та по ітичному процесі за умови якщо вони не несуть загрози державному у трою та основам демо кратїї в суспільстві

Для утвер ження демократії необхідна висока полі­тична культура населення

Ідеали та цінності демократії

Вважають, що демократія це певний ідеал суспіль­ного устрою і ві повідний йому св тогляд що вона ґрун­тується на певній системі цінно теи Демократичні цінності - моральні цінності, ідеали, при­таманні демократичному суспільству.

Складниками цього ідеалу можуть бути свобода, рів- ніс ь, братерство, солідарність, права юдини, народ­ний суверенітет повага долю ей до їх гідності тощо

(л/-.ич. ук, і ь ІШ ІД рИ'ШМ ді Я ОуДЬ-

якнх і ей і варіантів розвитку яким ві де перевагу па­ро створю необх ні умови дл і зрос, ни обробуту, економічного процві ання і стабільно н.

Демократія — це наро н правління здійснюване па­ро ом адля наро у А Ліпко ьн)

1 Держава іону я суспільства для юдини

2 Демократія ає кожній юдині свободу, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання в іди, свободу слова тощо

3 Виборці повинні мати рівні права і виборче право має бути загальним

4 Державні органи влади працюють під постійним гро- мадс ьк и м контролем

5, Реальна участ ь усіх і ромадян в управлінні, у створен­ні правових, політичних економічних та ідеологічних умов для дієвого громадянського (суспільного) конт­ролю політики 6 Формування громадянського суспільства і правової держави

Демократія як політичний режим та народовладдя Політичний режим — це сукупність характерних для пев­ного типу політичних відносин, методів і засобів, за допомогою яких вона здійснює свою діяльність

Ознаки політичного режиму

1 Спосіб формування політичної влади

2 Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову та співвідношення між ними.

3. Становище і роль об єднань громадян у житпдержави та суспільства.

4 Особливості правової системи і порядок функціону вання правоохоронних органів та силових структур

5 Правовий статус особи

6 Характер взаємин з опозицією

7 Мето иро в язання суспільних конфліктів тощо.

Зміст політичного режиму визначається відносинами між державною владою та суспільством:

• обсягом повноважень влади;

• проце іурою відбору правлячих груп та політичних лідерів;

• ступенем поділу влад

•можливістю залучення громадян та їх об'єднань у політичне життя;

• співвідношенням міждержавним управлінням та са моврядуванням;

- реальним обсягом прав та свобод людини і грома­дянина;

• роллю силових структур тощо

Демократичним режим — це форма організації суспільно- політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів виборності органів дер­жавного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.

У демократичному режимі правляча еліта спира­ється на широку соціальну базу

Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.

У демократичному процесі значне місце нале­жить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання за­конів, забезпечення прав і свобод людини.

Види демократичних державних (політичних) режимів

• Ліберально-демократичт (поліархічні), коли "біль­шість" не може використати свою політичну владу безпосередньо проти "меншості", яка перебуває в опо­зиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть "мен­шість" може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має пра­во законними методами боротися за свою більшість" Тут є надійний механізм стримування і гаранти від ти­раній Таким є політичний режим США

• Коисервативно-демократичні головна мета яких — збе регги и підтримати традиційні структури, норми, цін­ності, відносини, що склалися в економічній, політич ній і культурній сферах і собливо форму державного правління

• Радикально демократичні, розраховані на швидкі, ра дикальнї демократичні перетворення Прагнуть доко рінно змінити економіку культуру спосіб життя, со шаль ну структуру тощо

Ознаки демократичного режиму

І, Суверенітет народу (нації) — верховенство влади на­роду, який вважається джерелом державної влади и обирає на певний строк підзвітні йому найвищі орга­ни державної влади

2 Періодична виборність народом і змінюваність скла ду основних органів державної влади (народне воле­виявлення)

3 Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову

4 Рівність прав громадян на участь в управлінні держа­вою свобода створення політичних партій та інших об'єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.

5. Вільні вибори

6. Рівність усіх громадян перед законом право на інфор­мацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад, у державі

7. Політичний, ідеологічний і культурний плюра­лізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представ тяти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози держав­ному устрою та основам демократи в суспільстві

8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах При цьому законодавчо гарантовано не­доторканність громадянських прав меншин.

9 Широка гласність і свобода критики урядової діяль­ності

і І7

а ^я^ і..лні-:; *. - Літ

11 Здійснення ржлвної влади на де пр ва

12 Верхов нствозакон та пріориї тир в полини

13 Суспільна активнісі ь учас ь громадян у житті дер­жави урозвя анні.:оцг ьних про ем Демокра ія ає ок мій особистос і певну міру сво­боди право дія и на вла ний ро су в особис ому житті,

вободу вибору під ча о ранняноск в ади свобо услова тощо Сучасний демократизм ає можливість визнавати а здійснювати права ю- ини. Тому емократія — це велика цінність яканедопуска ніяких обмежень

Розподіл влади — це лише один і б га ьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії За незбалан- сованої системи стримувань і протива ро ягоді в ади може спричинити про ис ояння гілок вла и. Особливої гостроти протистояння законодавчої виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламент­ської форм республіканською правління у періоди так званого розділеного правління коли президент і пар­ламентська більшість представляють різні партійно- політичні сили

Вибори як інструмент демократії

Вибори - народне волевиявлення, один зі способів здій­снення народовладдя, форма прямої демократії, яка передбачає формування складу представницьких органів державної влади та органів місцевого само­врядування, умова існування представницької вла­ди, метод визнання влади законною Вибори — це безперервний процес зі здійснення політич­ної волі народу від визнання за громадянином права го­лосувати до оголошення офіційних результатів виборів. Вибори — це інститут демократи але вони ше не є гаран­тією демократичності

У тоталітарних політичних режимах вибори завжди виконують функцію політичної пропаганди, є фактич­

не

но і 'кораці ю, що нрикрива справжню монопо.і ю на в аду однієї лю ини чи групи юдей В Україні проводяї ьвибори

• Пре ш єн а України

•до Верховної Ріши України і Верховної Ради А т

номної Республіки Крим •депутатів сільських селищних районних міських,

районних у містах районних і обласних рад •сільських селищних та міських голів Виборці — громадяни, які мають право брати участь у ви­борах

Виборчі права громадян — це можливість брати участь у виборах

Активне виборче право — встановлене конституцією або законом право громадянина обирати, тобто брати участь у виборах до органів державної влади та міс­цевого самоврядування голосуванням. Пасивне виборче право — право бути обраним тобто ба­лотуватися на відповідні посади, встановлене кон­ституцією або законом. У багатьох країнах існують виборчі цензи — спеціаль­ні умови надання виборчих прав

• майновий ценз — необхідність володіти встановленим мінімумом власності^-

• ценз освіти - вимога певного мінімального рівня пи­семності та освіченості,

• ценз осілості — вимога певний час проживати в цій країні чи в цій місцевості (в Норвегії та Ісландії — 5 років, Австралії — півроку),

• ценз громадянства — певний визначений термін мати громадянство цієї держави,

• віковий ценз - вимоги певного віку (в Україні з 18 ро­ків),

• 'моральний ценз' — вимоги ^с доброї репутації" ви­борців,

•у деяких країнах до виборів не допускають військо­вослужбовців

Типи виборів

Виборчий процес — це діяльність громадян у статусі ви­борців, діяльність виборчих комісій, грома ських об'єднань, органів державної влади й місцевого са­моврядування з підготовки і проведення голосуван­ня Його мста — забезпечити дотримання закону на всіх етапах проведення виборів, сформувати легі­тимні органи влади. Етапи виборчого процесу;

• призначення виборів;

• створення виборчих округів і дільниць;

• формування виборчих комісій;

• складання й уточнення списків виборців,

• висування й реєстрація кандидатів,

• передвиборна агітація;

• голосування,

• підрахунок голосів,

• визначення результатів виборів.

Вільні, чесні, справедливі вибори — важливий крок на шляху до демократи

Становлення демократії у Великій Британії, Франції, США бере свій початок саме з виборів до органів зако­нодавчої влади.

Вибори дають можливість вести політичну боротьбу цивілізованими методами, зміщувати посадових осіб і формувати нові органи влади.

Відповідно до виборчих законів України вибори бувають:

1) чергові;

2) позачергові (дострокові);

3) повторні,

4) вибори замість вибулих депутатів. Вибори є;

• альтернативні,

• конкурентні (змагальні).

Особи, які перешкоджають через насильства, обман, погрози, підкуп або в інший спосіб вільному здійснен­ню громадянином України права обирати й бути обра­ним, вести передвиборну агітацію, вчиняють підробку

виборчих документів, здійснюють завідомо неправиль­ний підрахунок голосів виборців., порушують таємницю голосування несуть юридичну відповідальність, вста­новлену законом

Виборчі системи

Виборча система - сукупність правових норм і принци­пів, що визначають порядок організації і проведен­ня виборів, а також способи підбиття підсумків ви­борів

Виборчий процес - один з основних елементів виборчої системи що забезпечує організацію проведення ви­борів у встановленому законом порядку

Види виборчих систем 1 Мажоритарна виборча система - система, яка перед­бачає, що перемагає той кандидат який набрав вста­новлену законом більшість голосів виборців, що взя­ли участь у голосуванні

За цією системою відбуваються вибори у 76 країнах світу Переважно це держави Африки, Латинської Аме­рики Тихоокеанського басейну. Серед розвинених кра­їн мажоритарна виборча система є у Великій Британії, Франції та США Розрізняють:

•мажоритарну виборчу систему відносної більшості, коли перемагає кандидат, що одержав більше голо­сів, ніж його конкурент (США Канада, Велика Бри­танія та ІН.)

• мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості коли на виборах перемогу одержує кан долах, що на­брав не менше ніж 50 п юс о ин голос виборців, що взяли участь у голосуванні (Франція Еквадор тощо) •преференційну мажоритарну систему, коли перемо­жець визначається складним механізмом відбору, що передбачає вилучення канди атів які набрали най­меншу кількість перших місць

Недоліки мажоритарної виборчої системи

•Дає змогу правлячій політичній еліті чере і маніпуляції створювати собі переваги на виборах. * Вибори по одноман атних округах закрив ють доступ до парламенту національним меншинам розселеним нєкомплктно.

•Мажоритарна виборча система в країнах молодих де мократіи стримує ро виток політичних партій, розми­ває політичну дисцип ііну 2 Пропорційна виборча система — система, яка перед­бачає проведення виборів за партійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блока­ми партій пропорційно до кількості голосів набраних ними.

Вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, з яких 24 — європейські Це Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Чехія Словаччина Латвія. Естонія тощо Розрізняють:

■ пропорційну систему з жорсткими списками — вибор­ці голосують за цілий список (Іспанія, Португалія, Ізраїль та ін.), який формують самі партії, а виборець ніяк не може вплинути на особове формування пар­тійної парламентської групи;

• пропорційну систему з преференціями — виборець у списку обирає свого кандидата (Фінляндія, Бельгія, Норвегія, Нідерланди та ін.) що дає можливість вра­хувати персональні вподобання виборців, бо громадя­ни мають право голосувати у списку за л их кандидатів, яких вони хотіли б особисто бачити в парламенті;

• пропорційну систему з напівжорсткими списками — виборці голосують за список або за окремого депута­та (Італія Австрія Швейцарія та ш.) Перевагою пропорційної виборчої системи є те, що

вона сприяє розвиткові політичних партій і дає шанс різним політичним силам у чесній боротьбі здобути міс­ця у представницькому органі державної влади

Водночас небезпек, що парламент буде сформо­вано з багатьох політичних партій і буде надто розпо­рошеним, чер з що його робота може виявитися не­ефективною.

З Змішана виборча система - комбінація двох систем: мажоритарно пропорційної, ко и частину парламенту обирають за м жорн і рною вибор юю системою, а час ­тину за системою пропорційного представництва

Пропорційна і мажоритарна системи можуть мати різні величини

•у Німеччині, Литві Гру її пропорційна і мажоритар­на величини становлять половину. Така виборча сис­тема існувала і в Україні

* в Угорщині - дві на одну третину від загальної кіль­кості депутатських місць;

* у країнах, що мають дві падати одна з яких обира­ється за мажоритарним принципом, а друга — за про­порційним (Австралія Польща).

Виборча система в Україні

Під виборчою системою України розуміють передба­чений законодавством порядок формування представ­ницьких органів держави

Усі норми права що регламентують цей порядок, становлять виборче право. Основними його джерелами є Конституція України і Закони України.

У виборах до Верховної Ради України маємо змішану систему виборів частину парламенту обирають за мажо­ритарною системою відносної більшості а частину — за пропорційною системою Встановлено виборчий бар'єр 5%. Його мета усунути малі малоавторитетні партії від участі у великій політиці, забезпечити обрання не надто різношерстого парламенту

Головні принципи виборчого права в Україні

1 Вільні вибори

2 Загальне рівне і пряме виборче право за таємного го­лосування.

3 Ві ьне і рівноправне висування канди/ тів у. путати

4 Періодичність і регулярність виборів

5 Гласність і відкритість.