ІІІ. Проблема стратосферного озону або «озонові діри»

Одним з найбільш вражаючих наслідків антропогенних забруднень атмосфери стало зменшення загального вмісту озону в атмосфері, і перш за все - в стратосфері, де зосереджена основна кількість озону. Наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ століття було помічено утво­рення „озонової діри" над Антарктидою навесні (в жовтні). З року в рік розміри „озонової діри" збільшувались (хоча й з коливання­ми). Під час утворення „діри" загальний вміст озону в товщі атмосфери над Антарктидою може зменшуватись на 20-50 %. Остан­нім часом, помічено весняне зменшення вмісту озону і над поляр­ними регіонами північної півкулі.

Руйнування озонового шару атмосфери пов'язують:

1)Зі збільшен­ням антропогенних викидів в атмосферу галогенорганічних сполук. Висхідні потоки повітря і турбулентна дифузія частково підні­мають ці сполуки у стратосферу, де вони розкладаються послідов­но, вивільняючи атоми фтору, хлору і брому. Найбільшу концентра­цію в стратосфері з усіх галогенів має хлор, який відіграє роль ка­талізатора руйнування озону у такому циклі реакцій: СІ + 0₃ = СІО + 0₂, СІО + О = СІ + 0₂. За час, поки він буде виведений із стратосфери, один атом хлору може в середньому зруйнувати сотні, а то й тисячі молекул озону. Ще ефективніший як каталізатор руйнування озону бром. Один атом брому може зруйнувати десятки тисяч молекул озону.

2) З викидами в стратосферу оксидів азоту реактивними двигунами стратосферних літаків.