Монтаж електрообладнання ліфтів

Ліфт – це стаціонарний підйомник з вертикальним рухом кабіни, або платформи

по жорстким направляючим.

Ліфти монтуються в обгороджених з усіх боків шахтах, обладнаних на посадочних

або вантажних майданчиках дверями, які закриваються.

Ліфти визначаються високим рівнем автоматизації, загально-доступністю користування, комфортністю та безумовною безпекою. За призначенням ліфти розділяють на пасажирські, вантажопасажирські, лікарняні, вантажні з провідником

та без провідника, малі вантажні.

Вантажопідйомність пасажирських ліфтів 3500 – 15000 Н. (кількість пасажирів від

до 21), для вантажних ліфтів – до 50000 Н. для малих вантажних - до 1600 Н.

В залежності від робочої швидкості руху кабіни розрізняють наступні категорії ліфтів: - тихохідні – швидкість до 0.5 м / с.

- швидкохідні - швидкість до 1 м / с.

- швидкісні - швидкість до 2.5 м / с.

- високошвидкісні - швидкість більше 2.5 м / с.

Основним обладнанням ліфтів являються: - кабіна, підйомна лебідка, канати, направляючі, противага, обмежувач швидкості, буфера або упори, електродвигун,

електромеханічний гальмівний пристрій, апарати керування.

Ліфт повинен бути надійним в роботі, забезпечувати безпеку, зручність та простоту в експлуатації і в обслуговуванні, низький рівень шуму.

Система електроприводу повинна забезпечувати прискорення руху кабіни, плавність перехідних процесів при пуску та гальмуванні. Електропривод повинен

забезпечувати точну зупинку кабіни відносно рівня етажної площадки (10 – 20 мм.) – для швидкісних та лікарняних ліфтів та 30 – 50 мм. для інших. Ліфтова лебідка повинна мати автоматично діючи гальма.

В верхній частині ліфта розташоване машинне приміщення, нижче якого зна-

ходиться напівповерх з відвідним шківом та відцентровим обмежувачем швид-

кості. Далі вниз іде шахта, в якій переміщується кабіна. Тягове зусилля від

двигуна до кабіни передається за допомогою лебідки з канатоведучим шківом, на

якому канати розташовані в клиноподібних або напівкруглих доріжках на поверх

ні шківа. В процесі роботи кабіна переміщується в шахті ліфта вздовж направ-

ляючих, які обхвачуються за допомогою роликів. Противага, яка врівноважує частину ваги канату, також рухається вздовж своїх направляючих.

На верхній частині кабіни монтують електропривод дверей, який за допомогою

системи важелів розсовує створки дверей.

Живлення до двигуна приводу дверей здійснюється гнучким кабелем. Кабелем

також здійснюється зв’язок апаратів керування та сигналізації з обладнанням, яке

розташоване за межами кабіни.

Важливою конструкцією ліфта є підлога в кабіні, яка може бути рухомою, або

нерухомою. Рухома підлога використовується для здійснення контролю заповнен-

ня кабіни та виключення кіл зовнішніх викликів при вході пасажирів в кабіну.

Перемикаючий пристрій в рухомій підлозі спрацьовує при масі пасажира >15кг.

Спеціальними пристроями, що запобігають ударам кабіни об підлогу при не спрацюванні кінцевих вимикачів є гідравлічні буфера, на які сідає кабіна та противага, хоча посадка кабіни на буфери буває дуже рідко.

При обриві канатів та при перевищенні швидкості спрацьовують спеціальні

уловлювачи, які встановлені в нижній частині кабіни.

Для ліфтів застосовують різні системи електроприводів в залежності від но-

мінальної робочої швидкості, вимог точної зупинки кабіни, плавності розгону

та гальмування, вартості виготовлення та експлуатації.

Найчастіше застосовують електропривод змінного струму з одно, або двох-

швидкісними асинхронними двигунами та двигунами постійного струму (ТП- Д)

Монтаж електровимірювальних приладів (приладів обліку)

Кожний встановлений розрахунковий лічильник повинен мати на гвинтах, які

кріплять кожух лічильника, пломби з клеймом Державного повірювала, а на за-

жимній кришці – пломбу енергопостачаючої організації.

На встановлюваних лічильниках повинні бути пломби державної повірки з

давністю не більше 12 місяців, а на однофазні лічильники –не більше 2-х років.

Лічильники треба розміщувати в легко доступних для огляду та обслуговування

сухих приміщеннях достатньо просторих для роботи з температурою взимку

не нижче 0 град.

Лічильники повинні розміщатися шафах, або камерах КРУ на панелях, щитах,

на стінах, які мають жорстку конструкцію.

Допускається встановлення лічильників на дерев’яних, пластмасових або мета-

левих щитках. Висота від підлоги до зажимів лічильника повинна бути в межах

0.8 – 1.7 м. Допускається висота < 0.8 м., але не менше 0.4 м.

В місцях, в яких є можливість механічних пошкоджень лічильників, або їх

забруднення, або в місцях, доступних для сторонніх осіб, (проходи, під’їзди

житлових будинків, тощо) для лічильників необхідно обладнати спеціальні шафи

з віконцем на рівні циферблату.

Аналогічні шафи необхідно влаштовувати при сумісному розміщенні лічильни-

ків та трансформаторів струму, якщо облік спожитої електроенергії здійснюється

на стороні низької напруги (на вводі у споживача).

Конструкція та розміри шафів, ніш або щитків повинна забезпечувати зручний

доступ до зажимів лічильника та трансформаторів струму. Крім того, необхідно

забезпечити можливість зручної заміни лічильника.

При монтажі електропроводки для приєднання лічильників безпосереднього

підключення необхідно залишати кінці, довжиною не менше 120 мм. без посеред-

ньо біля лічильника.

Ізоляція, або оболонка нульового проводу на довжині 100 мм. перед лічильни-

ком повинна мати пофарбування, яке б відрізняло цей провод від інших.

Переріз проводів та кабелів необхідно вибирати таким чином, щоб падіння нап-

руги до лічильників технічного обліку не перевищувало 1.5 % номінальної, а в

колах розрахункових не більше 0.25 % та задовільнював умовам механічної

міцності. В електропроводках до розрахункових лічильників наявність з’єднань

проводів НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ.

Для безпечного встановлення, або заміни лічильника, необхідно передбачити

можливість його відключення комутаційним апаратом, або запобіжниками, вста-

новленими біля лічильника (не більше 10 м.).

Трансформатори струму, які використовують для приєднання лічильників на напругу до 380 В. необхідно встановлювати після комутаційних апаратів в нап-

рямку потоку потужності.

При наявності на об’єкті декількох приєднань з окремим обліком електроенергії

на панелях лічильників повинні бути зроблені написи найменувань приєднань.

(ПУЕ, п 1.5.27 - 1.5.38)