Монтаж електроустаткування кранів. Техніка безпеки

Монтаж тролеїв.

Тролейні провода виконують із гнучких провідників круглого або профільного перетину, зі сталі твердих профілів (куток, швелер, рейка і т.п.) або у виді закритих тролейних шинопроводів. Тролейні проводи з гнучких провідників підвішують із жорстким або вільним кріпленням. Сталеві тверді профілі на опорних конструкціях закріплюють жорстко. Як опорні конструкції застосовують кронштейни різних типів і тролеєтримачі.

Монтаж тролейних провідників складається з робіт, виконуваних на будівельному майданчику, і комплектації в майстернях. Сталеві тролеї вільної підвіски іноді комплектують з декількох сталевих проводів круглого перетину діаметром 6—8 або 10 мм (проводу з’єднують у пучок за допомогою коромисла). При такій конструкції повинне бути досягнуте однакове зусилля тяжіния кожного проводу в пучку для одержання необхідного контакту між кожним проводом і струмознімачем.

Кінці сталевих круглих проводів варто з’єднувати електрозварюванням на стиковому зварювальному апараті. Одночасно ведуть комплектацію опорних конструкцій заводського виготовлення. Остання операція в майстернях — зборка блоків тролеїв. Розмір блоків визначається можливістю перевезення їх на монтаж. Звичайно блоки роблять довжиною 6 м. При зборці блоків на опорні конструкції встановлюють тролеєтримачі і на них монтують тролеї. Зібрані в такий спосіб блоки тролеїв доставляють на місце їхньої установки, монтують із застосуванням інвентарного риштовання або колисок подібно монтажеві шинопроводів.

Роботу з монтажу головних тролеїв починають з розмітки горизонтальної лінії траси, що відбивається по відмітках підкранової рейки. Потім розмічають місця установки опорних конструкцій, а для тролеїв із гнучких провідників також і місця закріплення натяжних пристроїв. Максимальна відстань між опорними конструкціями для твердих тролейних провідників приймають 2—З м, для гнучких — 6 м. Опорні конструкції до металевих і залізобетонних підкранових балок кріплять приварюванням, пристрілюванням пістолетом або за допомогою забитих у балки кріпильних деталей. Натяжні пристрої до стін кріплять наскрізними болтами. Тролеї натягають до одержання стріли прогину такої величини, при якій струмознімач може вільно просуватися між полками опорних конструкцій, а необхідний контакт між тролеєм і струмоприймачем здійснюється за рахунок маси тролеї.

Для гнучких тролеїв вільної підвіски опорні конструкції, прикріплені до підкранових балок, служать лише як підтримуючі опори, на яких монтують деталі з ізоляційних матеріалів. Для гнучких тролеїв жорсткої підвіски застосовують тролейний провід спеціального профілю і кріплять його жорстко на кожній опорі до ізолятора. Такі тролеї підвішують у такій послідовності: тролеї укладають на опорні конструкції; його кінці закріплюють і натягають до припустимої межі; тимчасово їх закріплюють на підтримуючих ізоляторах, а потім, вибравши натяжною муфтою надлишок довжини, що утворився, остаточно закріплюють провід.

Ділянку кранових тролеїв у межах ремонтного загону ізолюють від робочої частини тролеїв за допомогою ізолюючих стиків. Ізоляцію стиків виконують у виді віз повітряних зазорів такої ширини, щоб при нормальній роботі струмознімач перекривав цей зазор.

Живильні проводи або кабелі приєднують до гнучких тролей з вільною і жорсткою підвісками за допомогою контактного башмака. Причому при вільній підвісці живлення підводять тільки до одного з кінців тролейної лінії. Живильні проводи або кабелі до тролеїв твердої конструкції приєднують через живильні планки.