Форми впливу та влади

Влада — це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада — це знаряддя впливу. свою чергу, вплив — це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей.

У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади):

- влада керівника над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від керівника, і навпаки.

Ця залежність може набувати різних форм прояву — прямо чи опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень. керівника (у питаннях ресурсного забезпечення, розподілу та отримання винагород, послуг, інформації тощо). Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб.

В свою чергу, підлеглі активно впливають на керівника, адже це вони реалізують на практиці всі його рішення, вказівки, накази та розпорядження, і саме виконання дорученої роботи залежить від них.

Розподіл влади відбувається між членами групи за рішенням її керівника (лідера). Цей процес має назву делегування або децентралізації.

Баланс між владою та обов'язками називається принципом паритету.

Розподіляючи владу між підлеглими, керівник залишає за собою функцію координатора, тобто він може при необхідності втручатися у розвиток ситуації і коригувати діяльність персоналу.

Влада може набувати різноманітних форм. У співпраці четверо амереканських дослідників — Джон Френч,Бертрам Рейвен, Пол Герс. В.І.Натемайєр — розробили зручну класифікацію підстав влади. Згідно; висновками існує сім основних форм влади:

- Влада, що заснована на примусі, штрафних санкціях та загрозі покарань;

- Влада, що заснована на винагородах,

- Експертна влада,

- Еталонна влада (харизматичний вплив);

- Законна або традиційна влада;

- Влада, заснована на участі.

- інформаційна влада.

Сила примусу. В її основі лежать побоювання підлеглих, різні за походженням (страх втратити роботу, потрапити у "чорний список", бути покараним) Керівник намагається подавляти, знешкоджувати тих співробітників, від нього залежать, але в майбутньому можуть набирати вагомості і статусу, —тим самим послаблюючи його позицію.

Сила винагороди буде тим відчутнішою, чим чіткіше простежується зв'язок між стараннями, наполегливістю, самовідданістю і досягненням результатів з однієї сторони, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання ставлення у приклад, службова кар'єра) — з іншої.

Експертна влада передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки такого керівника сприймаються підлеглими на віру, без перевірки, як закон, обов'язковий до виконання. Його слово не підлягає сумніву, він вирішує спори, вказує правильний шлях.

Еталонна влада базується на власних магнетичних якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідовники. Керівник, що володіє харизматичним впливом сприймається підлеглими як взірець, людинаяка уособлює ті риси і якості, котрими прагнуть володіти решта членів колективу. Кожний з них прагне завоювати його симпатію, звернути інші на себе увагу, виконати свою роботу максимально якісно.

Законна влада випливає із статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам.. Керівник володіє такою владою завжди навіть при наявності більш впливової особи, статус якої не підтверджено офіційною посадою.

Влада заснована на участі вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитись на головному, почати дійсно керувати, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.