Суть лідерства

Для того, щоб успішно здійснювати управлінські функції, потрібно менеджеру уміти вести за собою підлеглих. Виступаючи сьогодні в ролях керуючого, дипломата, вихователя, новатора і просто людської істоти, менеджер насамперед виявляє себе як лідер.

Трудовий процес протікає в соціальних групах. У кожній конкретній групі діє індивід, до якого прислухаються і придивляються інші люди. Це лідер. Він впливає на навколишніх головним чином за двома соціально-психологічними каналами:

а) за каналом авторитету (члени групи визнають перевагу лідера перед іншими в силу його положення, досвіду, майстерності, освіти тошо);

б) за каналом харизматичних властивостей (людяність, ввічливість, моральність). У реальному житті все це виливається в добровільне визнання винятковості лідера, що характеризується в неухильному наслідуванні, копіюванні його дій і в цілому його поведінки.

Лідер — істотна ланка соціальної групи. Як тільки на світ з'являється яка-нсбудь людська спільність, у її структурі народжується свій лідер. Починають діяти і ''формальні", і "неформальні" лідери. Перші одержують повноваження керувати людьми з рук вишої інстанції, другі стають лідерами за визнанням навколишніх.

Поняття „керівництво” і „лідерство” не тотожними. Оскільки, керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і розпорядження підлеглим і вимагати їх виконання, то реальна влада залежить від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.

Справжнім лідером, здатним вести за собою людей, стає той, хто знаходить у людей загальне визнання. Навколишні сприймають лідера за чотирма моделями:

"Один з нас". Передбачається, що спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи. Лідер, як і всі, радується, переживає, обурюється і страждає: життя приносить йому і приємне, і неприємне.

"Кращий з нас". Мається на увазі, що лідер — це приклад для всієї групи яклюдини і професіонала. У зв'язку зцим поведінка лідера стає предметом наслідування.

" Утілення чеснот". Вважається, що лідер є носієм загальнолюдських норм мораіі. Лідер розділяє з групою її соціальні цінності і готовий їх відстоювати.

" Виправдання наших очікувань ". Люди сподіваються на сталість по-ведінкових дій лідера незалежно від мінливої обстановки. Вони хочуть, щоб лідер завжди був вірний слову, не допускав відхилень від схваленого групою курсу поведінки.Люди хочуть, щоб їхній лідер не був тільки і не стільки професіоналом технократичного толку, орієнтованим винятково на процес виробництва, а насамперед керівником з людським обличчям, що володіє всіма гамами психічних переживань. У його діяльності на першому плані повинна стояти орієнтація на людину. У цьому і полягає справжня суть лідерства.

Не кожному керівнику (менеджеру) дано стати лідером. Таким може бути людина, що володіє цілком визначеними якостями:

а) чесність — повна ясність із приводу дотримання норм загальнолюдсь кої моралі.

б) інтелект — швидкість, гнучкість і прогностичність розуму; стійка увага, уміння володіти мовою; допитливість;

в) здатність розуміти людей — уміння зрозуміти поведінку співрозмовника; здатність бачити в людині особистість; прагнення збагатити людинудуховно;

г) стійкість поглядів — адекватна реакція на ситуацію; контроль над емоціями; сталість дій;

ґ) впевненість у собі — прагнення брати на себе відповідальність; поінформованість про свої достоїнства і недоліки; наполегливість у досягненні мети;

д) скромність у побуті — відсутність спрямованості до розкоші; раціоналізм у поводженні з речами; схильність до самообслуговування;

є) ерудованість — широта і глибина пізнання в різних галузях науки і техніки; гарна поінформованість у філософії, політології, історії; знання в сфері людинознавства.

Вплив лідера на психологічний клімат і трудовий настрій робочої групи може бути позитивним чи негативним. В останньому випадку діяльність лідера буде не бажаною. Звідси, теоретики і практики менеджменту давно дійшли такого висновку, що процесом лідерства потрібно керувати.

Сама процедура управління досить проста:

а) врахування психологічних закономірностей функціонування соціальної групи (спонтанний прояв групових реакцій, реалізація внутрішньо-групових цілей, функціонування неформального лідера);

б) облік запропонованих групі цілей виробництва;

в) створення комбінації з неформальних і нав'язаних дій (організація робочої групи з рисами неформальної, переплетення внутрішніх і зовнішніх цілей; здіснення менеджером функцій неформального лідера).

Менеджер, стаючи лідером, здійснює свої управлінські функції (планування, організацію, мотивацію, контроль) через призму неформального лідера.

Лідерство в системі управління проявляється за трьома напрямами:

а) організація і корекція діяльності працівників:

постановка ясних цілей,

координація зусиль,

окреслення результатів,

виконання ролі ведучого;\

б) мотивація діяльності підлеглих:

- надихати на цілеспрямовану поведінку,

- задоволення індивідуальних і групових потреб,

- вселяння впевненості,

- захоплення людей своїм прикладом,

- створення групової синергії (наочний показ того, що спільна групова діяльність — це щось більше, ніж арифметична сума індивідуальних зусиль);

в) забезпечення представництва групи:

- представлення інтересів групи за її межами,

- підтримка рівноваги між внутрішніми та зовнішніми потребами групи,

- визначення перспективи розвитку групи.

Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, спрямовувати, мотивувати і контролювати їх працю та поведінку.

Особистий авторитет керівника ґрунтується на його особистих якостях: як людини (наприклад, толерантність, товариськість, компетентність, рішучість, ініціативність, здоровий глузд, логічність дій та ін.).

Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає кокретну посаду.

Сьогодні суперничають дві точки зору на лідерські здібності. Перша стверджує, щолідером потрібно народитися і, що виховання лідера — справа безнадійна. Інша точка зору грунтується на тому, що лідерські здібності розвиваються. Правда, для цього необхідні визначені задатки психофізіологічного плану — гостра увага, гарна пам'ять, схильність до продуктивного мислення та ін. Такі задатки характерні для багатьох видів діяльності комунікативного профілю. Лідерські здібності й особливо лідерська майстерність розвиваються в процесі цілеспрямованої діяльності.