Теорії „Х” та „Y” МакГрегора

Девід МакҐрегор наприкінці 50-х років XX ст. розробив теорії "X" та "Y", шо характеризують стилі управління. Спираючись на класифікацію А.Маслоу та на ту обставину, що керівники в організаціях не використовують повністю творчу енергію підлеглих, яка прагне виходу, МакҐрегор виявив дві концепції людської поведінки.

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Це песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується на таких постулатах:

- людина не хоче працювати,

- вона байдужа та ледаща за природою;

- прагне при першій-ліпшій можливості уникати відповідальності.

Теорія "У" — це відповідь, критична реакція на теорію "X", яка, на думку МакҐрегора, у сучасних умовах господарювання неспроможна забезпечити ефективні результати. Теорія "У" дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника та підлеглих. Така оптимістична точка зору заснована на припущеннях, що:

- робота сама по собі не є чимось особливим. В нормальних умовах люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальності, а навпаки — розглядають її як засіб самореалізації;

- колектив, який підпорядкований загальній меті, прагне через високу самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність;

- винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом;

- винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, приховані резерви завжди поруч.