Організація освоєння нової продукції

Після виконання всіх підготовчих робіт і початку виробництва нової продукції проектний об'єм робіт досягається не відразу.

Для цього необхідний деякий проміжок часу, який називається періодом освоєння, - сукупність різноманітних робіт, у процесі яких перевіряється і відпрацьовується конструкція і технологія, до встановлених технічних вимог, освоюються нові форми організації виробництва. У цей період досягаються планові об'єми виробництва, намічені економічні показники і параметри продукції, що випускається (собівартість, якість). На тривалість періоду освоєння впливає форма переходу на виробництво нової продукції.

Існує 2 форми переходу на випуск нової продукції:

1) із зупинкою виробництва;

2) без зупинки виробництва.

При цьому в кожній з цих форм виділяють паралельний, послідовний і змішаний методи.

Вибір методу переходу залежить від таких чинників:

- технічного рівня освоюваного виробу, його відмінностей від того, що знімається з виробництва;

- технологічної складності нового виробу;

- наявності резервних виробничих площ і потужностей.

Послідовний метод буває:

1) переривчасто-послідовний;

2) безперервно-послідовний.

При переривчасто-послідовному методі після припинення випуску виробу «А» на тих же виробничих площах спочатку виконуються роботи з перепланування і технологічного монтажу устаткування, і після їх завершення починається освоєння виробництва нового виробу «Б». Тривалість цих робіт визначає час зупинки виробництва, протягом якого не виробляється ні старий, ні новий виріб. Охарактеризований метод переходу на випуск нової продукції достатньо простий. Проте йому властиві певні недоліки: виникають значні втрати об'ємів продукції, що випускається, великі непродуктивні витрати, порушується чітка і взаємопов'язана робота цехів і виробництв. Вперше метод був застосований на заводі «Форд». За економічними показниками це найменш ефективний варіант переходу, оскільки за час зупинки спостерігаються найбільші втрати в сумарному випуску продукції.

При безупинному методі переходу випуск освоюваного виробу починається відразу ж після припинення випуску виробу, що знімається з виробництва, тобто час простою рівний нулю. В цьому випадку завод, продовжуючи випускати старі машини, виготовляє і завчасно випробує все технологічне устаткування і оснащення для нового виробу, веде організаційну підготовку виробництва. При цьому старі вироби випускаються, як правило, в колишній кількості. Після того, як вся робота з підготовки виробництва нового виробу завершується, виготовлення старої моделі повністю припиняється і повсюдно починається виготовлення нових деталей і складання нових машин. Уперше метод застосований в 1948р. на Московському автомобільному заводі ім. Ліхачева. Має ряд переваг: різко скорочуються втрати у випуску нової продукції, суспільство безперебійно забезпечується необхідними виробами; зберігається стабільність кадрів. У цьому випадку також спостерігаються втрати в сумарному випуску виробів, проте вони можуть бути зменшені за рахунок різкого скорочення періоду освоєння.

Паралельний метод переходу характеризується тим, що одночасно з скороченням об'ємів виробництва старого виробу «А», збільшують об'єми виробництва нового виробу «Б». Цей метод найчастіше застосовується в машинобудуванні. Створюються тимчасові виробничі підрозділи – механічні та складальні цехи, які розміщуються на відособлених, резервних площах підприємства. У них паралельно з випуском старого виробу ведеться наладка і пуск устаткування для випуску нової продукції, відпрацьовуються нові технологічні процеси. Після того, як освоєння нового виробу в тимчасових цехах завершене і виготовлена певна кількість нових виробів, виробництво припиняється як в основних, так і в паралельних цехах і новий виріб разом з устаткуванням, оснащенням, кадрами передається для освоєння в основне виробництво. До недоліків належить: організація паралельного виробництва, що вимагає високих капітальних витрат, є деякі втрати у випуску, розсіювання зусиль фахівців. Проте за наявності резервних потужностей або необхідності повного переобладнання і перебудови даного підприємства на випуск нової продукції метод паралельної організації робіт може бути використаний у практичній діяльності.

Метод поступово збільшення випуску нових виробів з паралельним зниженням випуску старих полягає в тому, що виготовлення деталей і збірка нових виробів, що раніше випускалися, проводиться на одному і тому ж устаткуванні, на одних і тих же площах і одними і тими ж робочими і ІТР. Випуск старого виробу поступово скорочується, і після досягнення заданого рівня технологічної та організаційної готовності до випуску нової продукції у виробництві залишається тільки новий виріб. Цей метод знайшов широке застосування на підприємствах з серійним типом виробництва: у авіабудуванні, електропромисловості, приладобудуванні. Недоліками методу є великі втрати у випуску нових виробів із-за високої трудомісткості деталей і складальних одиниць, порушення організації виробництва і праці із-за частих переналагоджень устаткування, зниження продуктивності праці робочих і так далі.