Зворотний зв'язок

Рис. 1.1 Спрощена модель підприємства як відкритої системи.

Виникнення тієї або іншої виробничої системи (ВС) обумовлене виникненням або формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольняти вимоги покупців.

Отже, ВС повинна бути пристосована до тривалого задоволення купівельного попиту.

Найбільш складною проблемою, що виникає при визначенні ВС як об'єкта стратегічного управління постає проблема обчислення елементів, сукупність і взаємодію яких створюють об'єктивні передумови для цілепокладання, з одного боку, і для вибору переважної стратегії досягнення довготривалих глобальних цілей – з іншого.

Наприклад, елементами ВС є виробничі фонди і персонал з подальшою їх конкретизацією за видами (типами, моделями) устаткування або професійними ознаками персоналу (спеціальностями, кваліфікаціями). Подібне вичленення, проте, ще не дозволяє правильно оцінити стан зовнішнього господарського середовища для формулювання стратегічних цілей і визначення готовності фірми до їх досягнення.

До складу ВС будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають такі ресурси:

1. Технічні ресурси (особливості виробничого устаткування, інвентаря, основних і допоміжних матеріалів і тому подібне).

2. Технологічні ресурси (гнучкість технологічних процесів, наявність конкурентоздатних ідей, наукові заділи і др).

3. Кадрові ресурси (кваліфікований, демографічний склад працівників, їх здатність адаптуватися до зміни цілей ВС).

4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територія підприємства, комунікацій, можливість розширення і ін.).

5. Ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість управлінської системи, швидкість проходження управлінських дій і тому подібне).

6. Інформаційні ресурси (характер інформації про саму ВС і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення достовірності і тому подібне).

7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній та ін.).

Кожен з вказаних видів ресурсів є сукупністю можливостей ВС для досягнення своїх цілей. Це означає, що маючи в своєму розпорядженні ті або інші засоби виробництва (верстати, допоміжне устаткування, сировина і матеріали, інструменти й інвентар і тому подібне), кадрів (робочих відповідних розрядів. ІТР відповідної кваліфікації, наукових співробітників і так далі), виробничі приміщення з певними характеристиками, дорогі, споруди та інші ресурси, ВС здатна в тому або іншому ступені задовольняти потреби, що змінюються, потреби і запити потенційних покупців.

У результаті взаємодії всіх складових системи ресурсів виходять нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсів не володіє. Ці властивості позначаються таким поняттям, як ефект цілісності системи. Наприклад, не можна своєчасно вивести на потрібний сегмент ринку товар, що відповідає його вимогам, не маючи в своєму розпорядженні відповідних ресурсів усіх видів: можливостями вживаного устаткування і використовуваної технології, кваліфікаційними можливостями кадрів і тому подібне. І, навпаки, кожен окремий ресурс не може розкритися повністю поза зв'язком з іншими ресурсами: можливості, які мають у своєму розпорядженні верстати, не можуть бути реалізовані без відповідної кваліфікації працівників, без застосування відповідних основних і допоміжних матеріалів, без необхідних характеристик виробничих приміщень.

У ринковій економіці істотну роль відіграє такий людський ресурс, як підприємницька здатність. Це особливий вид ресурсу, який приводить у рух, організовує взаємодію решти всіх видів ресурсів ВС.

ВС складається з безлічі об'єктів, які мають певні властивості і зв'язки, що об'єднують ці об'єкти в єдине ціле. Кожен з об'єктів є складною ієрархічною системою, яка ділиться на підсистеми різних рівнів. Підприємство є складною ієрархічною системою, в якій кожен верхній ступінь є елементом зовнішнього середовища для нижчих ступенів, а кожна нижча є елементом внутрішнього середовища для верхньої (див. рис.1.2).

Кожен з елементів системи підприємства існує і діє на основі цілей і завдань системи в цілому.

З метою прийняття якісних управлінських рішень, у процесі проектування й удосконалення ВС, їм надаються певні властивості:

1) результативність - здатність створювати необхідну продукцію або надавати послуги, необхідні народному господарству та населенню;

2) надійність – здатність до локалізації у порівняно невеликих частках системи;

3) гнучкість – можливість адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, передусім за допомогою покращання продукції;

4) керованість – припустимість короткочасної зміни функціонування у бажаному напрямку під впливом управлінських дій;

5) довготривалість – здібність ВС впродовж тривалого часу зберігати результативність.

Рис.1.2. Ступені ієрархії ВС.

Розрізняють такі види систем (див. табл.. 1.1):

Таблиця 1.1

Види виробничих систем (ВС)