Сліди транспортних засобів та інших знарядь скоєння злочину, що вивчаються трасологією

Механоскопія являється розділом трасології, яка присвячена вивченню слідів знарядь взлому, інструментів, виробничих механізмів, замків, пломб.

Під взломом розуміють повне або часткове руйнування замикаючого пристрою, стіни, підлоги, стелі, вікна, іншої перешкоди з метою проникнення в закрите сховище (приміщення, шкаф, сейф).

Знаряддя, які використовуються злочинцем для взлому, можуть бути класифіковані на три види:

· Спеціально призначені: “фомка”, “балерина”, гусяча лапа”;

· Які мають загальнотехнічне використання: інструменти, засоби для різання металу;

· Які випадково виявилися на місці взлому: полоски заліза, металевий прут, кусок водопровідної труби та ін.

Всі знаряддя і інструменти, незалежно від того, до якої із трьох категорій вони належать, можна поділити по способу їх дії на механічні і термічні. До механічних відносяться: ріжучі – ніж, ножиці, склорізи, кусачки та ін.; рублячі і для довбання – сокира, долото, лом та ін.; пиляючі – напильники, ножовки, пили; свердлильні – свердла, бури. До термічних – газо- і електроапарати для різання металів і їх зварювання.

Сліди взлому можуть бути виявлені на косяку дверей (віджимання дверей), на поверхні дверей (свердління і розпилювання), на стінці сейфа (свердління отвору і перекусування перемичок між ними), на коробі замка (зрубування заклепок), на дужці замка (розпил, перекусування), на цегляній або дерев’яній стіні (пролом, вибивання дошок або цегли), на рамі вікна (віджим, витягування цвяхів), в стелі і підлозі (розпилювання, виламування перекриття).

По характеру дії і виду знаряддя (інструмента) механічної групи сліди підрозділяються на: сліди вдавлювання, скользіння (тертя), різання.

Аналіз слідів на місці пригоди (в тому числі експертне дослідження) дозволяє визначити: вид взлому (пролом, розпил та ін.), механізм взлому (з поверхні, з середини), вид використаного знаряддя, кількість осіб, приблизний зріст і фізичну силу злочинців, наявність відповідних навиків користування знаряддями (інструментами), скільки часу необхідно для взлому перешкоди, які сліди можуть залишитись на одежі і тілі злочинця (в складках штанів, у взутті, під нігтями, у вухах, у волосах). Отримані дані важливі для пошуку і виявлення злочинців.

Сліди виробничих механізмів. Звичайно із слідами виробничих механізмів мають справу, коли об’єктами дослідження являються вироби масового виробництва (гвіздки, ґудзики, цигарки, шнурки, дроти та ін.). Такі вироби можуть фігурувати в якості речових доказів і при розслідуванні вбивств, розбійних нападів, зґвалтувань та ін. Наприклад, при виявленні ґудзиків на місці зґвалтування потребується встановити, чи не співпадають ці ґудзики з ґудзиками одежі підозрюваного. Електродроти, якими були зв’язані руки вбитого, співставлються зі знайденими при обшуку та ін. із наведених прикладів бачимо, що основна задача, яка вирішується при трасології – дослідження виробів масового виробництва – встановлення загального джерела походження. Конкретизація цієї задачі здійснюється поставленням питань двох видів: а) чи не виготовлений даний виріб на даному станку (виробничий механізм); б) чи не належить цей виріб, виявлений в різних місцях до однієї партії виготовлення.

Сліди-предмети. До них відносяться замки, запираючі пристрої, вироби масового виробництва, частини (фрагменти) об’єкту. Ці об’єкти досліджуються у зв’язку з їх виявленням на місці злочину, зміцнення їх першочергового вигляду або в новому зв’язку із злочинною діяльністю.

При дослідженні цих об’єктів встановлюють: стан предмету, спосіб, що був використаний для його руйнування або пошкодження, джерело походження виробу масового виробництва (на основі аналізу ознак виробничих механізмів), ціле по частинах (ідентифікація).

В якості об’єктів частіше всього виступають замки і інші закриваючі пристрої. В залежності від конструкції вони класифікуються:

· По способу прикріплення до об’єкта що зачиняється – постійні (врізні, прирізні) і зйомні (навісні);

· По цільовому призначенню – замки загального типу (дверні, мебельні) і замки спеціальні (для сейфів, автомобілів та ін.);

· По конструкції закриваючого пристрою – пружинні, засувальні, циліндрові, вінтові, з шифрованою системою замикання.

Трасологічними об’єктами також являються запобіжні пристрої-пломби. Їх навішують на двері сховищ, вагонів, контейнерів, на дорогоцінні хутра, ковдри та ін. Виготовляють пломби із свинцю, жерсті, пластмас, алюмінію та інших матеріалів. Опломбування складається в їх прикріпленні з допомогою шнурка або дроту та зажимання пломбіром, таким чином залишається на поверхні пломби відповідний відбиток (букв, цифр, знаків).

Встановлення цілого по частинах – це різновидність механічної ідентифікації (взаємоналежність частин одному цілому).

В якості цілого об’єкта може фігурувати окремий предмет, наприклад фарбний розсіювач, куртка з відрізаним від неї шматком тканини та ін., комплекс предметів, на яких є сліди сумісного використання, наприклад зовнішнє дзеркало заднього виду і кронштейн, до якого воно прикріплювалося, ніж і ножни, в яких він зберігався, частини одного агрегату, наприклад деталі транспортного засобу, які відокремились і залишились на місці злочину.

Оглядом і експертним дослідженням цих і подібних предметів можна встановити: факт взаємоналежності частин одному цілому, причину (спосіб) їх розділення на частини, групову належність предмета.

Сліди транспортних засобів. Криміналістичне значення мають слідуючі сліди, що вивчаються транспортною трасологією: а) сліди ходової частини; б) сліди виступаючих частин транспортного засобу; в) частини і деталі транспортного засобу котрі відокремилися (сліди-предмети). Сліди транспортних засобів важливі для розслідування дорожньо-транспортних пригод, а також злочинів, під час яких транспортний засіб використовувався для вивезення викраденого, для прибуття і виїзду з місця злочину і ін.

Дослідження вище вказаних груп слідів дозволяє вирішити як ідентифікаційні, так і діагностичні задачі транспортної трасології. По таким слідам ходової частини, виступаючих частин, по деталях що відобразилися і частинах може бути ідентифіковано транспортний засіб (або встановлено його групова належність). Разом з тим їх вивчення дозволяє вирішити задачі, пов’язані з механізмом події, котра відбулася, визначити направлення і режим руху, місце зіткнення (наїзду), кут і лінію зіткнення та ін.

Мікрооб’єкти. В сучасній практиці розслідування все частіше використовується мікротрасологічний аналіз. Його об’єктами являються мікросліди, мікрочастини, мікрокількість слідів-речовин.

В якості самостійних мікрослідів частіше всього фігурують пошкодження, залишені поверхнею дуже малого розміру. Наприклад, на металевих частинах типу “дипломат” можуть бути утворені пошкодження кінчиком ножа, яким хотіли його відкрити. На мікрофотознімках цих слідів вдається виявити найменші траси від нерівності кінчика ножа і по ним ідентифікувати ніж.

ЛЕКЦІЯ по темі №10
«Розшук і ототожнення людини за зовнішніми ознаками»

ПИТАННЯ ЛЕКЦІЇ:

1. Поняття зовнішніх ознак людини, їх класифікація.

2. Поняття словесного портрету. Правила описання зовнішності людини по методу “словесного портрету”.

3. Джерела отримання інформації про ознаки зовнішності відомих й невідомих осіб.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Белкин Р.С. “Криміналістика”. -М., 1995.

2. Біленчук П.Д. “Криміналістика”. - К., 1997

3. Бронников А.Г. Татуировка осуждённых, её классификация и криминалистическое значение. -М., 1980.

4. Бурик В.И., Пилипчук В.Ф. Признаки внешности человека и их использование в розыскной деятельности. -К., 1982.

5. Виниченко И.Ф. Методика и тактика изготовления композиционных портретов. -М., 1976.

6. Виниченко И.Ф. Типологические признаки внешности человека. -М., 1975.

7. Горачимов М.М. Восстановление лица по черепу. -М., 1955.

8. Дубягин Ю. Следующая жертва ты. -М., 1997.

9. Зинин А.М., Дубичин Ю.Ч. Фиксация признаков внешности трупов. -М. ВНИИ МВД СССР, 1975.

10. Кисин М.В. Установление личности погибшего по черепу. -М., 1973.

11. Пантелеев И.Ф., Селиванов Н.А. “Криминалистика”. -М., 1988.

12. Снетков В.А. ИКР-2 в практике раскрытия преступлений. -М., 1961.

13. Снетков В.А. Система составления описания внешности человека. -М., 1976.

14. Снетков В.А. Типы и элементы внешности. -М., 1970.

15. Снетков В.А., Зинин А.М. Современные технические средства изготовления композиционных портретов. -М. ВНИИ МВД СССР, 1979.

16. Цильвин П.П. Человек пропал без вести. Розыск. -К., 1995.

17. Яблоков Н.П. “Криміналістика”. -М., 1995.