Причини виробничого травматизму

Виникнення кожного конкретного випадку, як правило, є наслідком не окремо взятої причини, а – ланцюгом відповідних передумов. Існує низка об’єктивних та суб’єктивних причин, які сприяють росту числа та тяжкості нещасних випадків. Дослід таких причин дозволяє їх усунути та протидіяти росту травматизму.

На цей час існує багато класифікацій причин травматизму, що сприяє підвищенню ефективності заходів по зниженню рівня травматизму та професійних захворювань.

Самою відомою є наступна класифікація, в якій розрізняють чотири групи причин нещасних випадків:

1 – технічні (конструктивні недоліки засобів виробництва, транспортних засобів та ін.);

2 – організаційні (незадовільне управління охороною праці, недоліки в навчанні безпечним прийомам праці та ін.);

3 – санітарно-гігієнічні (підвищений рівень шуму, вібрації та ін.);

4 – психофізіологічні (незадовільний "психологічний клімат" в колективі та ін.).

Згідно цієї класифікації, можна зробити висновок, що причини травматизму, в першу чергу, пов’язані з недоліками технічного забезпечення виробничого середовища, тобто мають об’єктивний характер. Але не менш суттєвою є група психофізіологічних причин, яка пов’язана з людським фактором, тобто є групою суб’єктивних причин.

Наведена класифікація добре поєднується з іншою класифікацією, яку розробив Г.У. Хайнрих на замовлення страхових компаній США. Ця класифікація вважається однією з найінформаційнішою та включає теж чотири основні групи причин:

1 – людина, її настрій та здоров’я;

2 – недоліки, що притаманні даній людині (робітник не має достатньої кваліфікації, не володіє достатньою мотивацією до праці, робота не відповідає можливостям людини);

3 – стан виробничого середовища, що суперечить правилам безпеки (виробниче обладнання, оснащення робочого місця або технологія виробництва не відповідають нормам безпеки);

4 – події, що безпосередньо викликали нещасний випадок (раптове порушення у роботі обладнання або робочих пристроїв, неадекватні дії персоналу та ін.).

У [20] визначена основна причина високого рівня травматизму, якою, на думку експертів, є відсутність командної праці, незадовільний моральний клімат в колективі, недостатнє навчання правильному та безпечному користуванню обладнання, а також неякісна організація робочого місця. Взагалі, питання правильної організації робочого місця є метою створення та розвитку системи "Упорядкування", яка була розроблена співробітниками Загальноросійського центру охорони праці (м. Москва) на підставі японської системи "5S", що була запропонована більше 50 років тому. Системи "Упорядкування" та "5S" дозволяють практично без капітальних затрат знижувати рівень травматизму, підвищувати продуктивність праці та скорочувати втрати від браку внаслідок радикальної зміни відношення робітників до своєї праці. Ці системи передбачають скорочення зайвих рухів робітника, що, на думку авторів цих систем, можна віднести до основних втрат на виробництві.

Проаналізував чисельні дані з аварійності та виробничого травматизму, Белов П. Г. [1] зробив висновок про головну небезпеку на виробництві, якою є усі види енергії техногенного походження: виробнича діяльність потенційно небезпечна, тому що пов’язана з проведенням технологічних процесів, а останні пов’язані з енергоспоживанням. Енергія є функцією стану системи. В цілому, на виробництві можна виділити три джерела впливу енергії як небезпеки:

1) дія енергії навколишнього середовища, у тому числі і людини;

2) внутрішні джерела енергії, які пов'язані як з робочими процесами, що протікають в системі, так і з роботою окремих частин системи;

3) потенційна енергія, яка накопичується в матеріалах та елементах системи в процесі їх виготовлення.

Раптовий вихід енергії, яка накопичувалась в обладнанні або у шкідливих речовинах, навіть у робітниках, може супроводжуватися нещасними випадками, травмуванням чи загибеллю людини, пошкодженням обладнання або об’єктів навколишнього природного середовища. Вивчивши природу аварійності та травматизму на підставі таких суперечливих факторів, як об’єктивне намагання енергетичних потенціалів до вирівнювання – з одного боку, та протидії різного роду захисних механізмів його можливим руйнівним наслідкам – з іншого, в [1] була сформульована ідея енергоентропійної концепції аварійності і травматизму.

Ентропія (від давньогрец. Τροπη – перетворення) є однією з основних характеристик систем та їх елементів. За К. Шенноном (K. Shannon), ентропія - це міра випадковості. Як і енергія, ентропія є функцією стану системи. Чим більше відомо про систему, тим менше її ентропія. Ентропія прагне до збільшення, а, в свою чергу, виробнича діяльність, в тому числі і інтелектуальна робота, протидіє такому росту, що приводить відповідну систему в нестійкий, тобто потенційно небезпечний стан. В [21] сформульований наступний базовий принцип управління промислової безпеки технічних систем: зменшення ентропії системи повинно супроводжуватися збільшенням ступеню її відкритості. Раціональне управління сприяє усуненню невизначеності в системі, що приводить до зниження ентропії.

Основні закономірності у прояві випадків аварійності і травматизму характеризуються наступними ознаками:

1) аварійність і травматизм можна інтерпретувати потоками випадкових подій з експоненціальним розподілом часу між їх виникненням;

2) виникнення кожної конкретної події є, як правило, наслідком ланцюгу відповідних передумов;

3) ініціаторами та ланками такого ланцюгу є помилки людей, відкази техніки або неочікувані для людей чи перевищуючі нормативні значення для техніки впливи на них зовні.

Серед основних факторів, які сприяють аварійності та травматизму, в [1] визначено слабкі навички працюючих у нестандартних ситуаціях та невміння правильно оцінювати інформацію. Також встановлені більш загальні фактори, тобто об’єктивно існуючі суперечності між потребами людства, що безперервно збільшуються, та можливостями біосфери по їх задоволенню, і як наслідок – між великою кількістю нових шкідливих для людини факторів антропогенно-природного характеру та його захисними механізмами.

Розглянув причини аварійності та виробничого травматизму, в [1] був зроблений висновок про необхідність створення системи забезпечення безпеки, під якою розуміють сукупність взаємопов’язаних нормативних актів, організаційно-технічних та інших заходів, а також відповідних їм сил та засобів, які направлені на зниження збитку від техногено-виробничих та природно-екологічних небезпек.

Взагалі, дослідники, що працюють у різних галузях науки та техніки, намагаються розробити теорію етіології (від грец. aitia – причина) нещасних випадків, яка могла б допомогти виявити та усунути небезпечні фактори, що можуть бути причиною нещасного випадку, виробничих травм та захворювань. Існує багато теорій етіології нещасних випадків, але серед них немає тієї єдиної, правильної та визнаної усіма. Деякі теорії не впливають на розробку профілактичних заходів з запобігання нещасних випадків (теорія зміщеної відповідальності), інші не мають підтверджених даних, не мають ніякого статистичного значення і тому не є загальновизнаними (теорія схильності до нещасних випадків). Однак всі існуючі теорії необхідні для розуміння природи нещасних випадків.

Серед теорій етіології нещасних випадків найбільш відома теорія "доміно". У 1931 р. Г. У. Хайнрих запропонував "п’ятифакторну послідовність" виникнення нещасного випадку, у якій кожний фактор приводить у дію наступний подібно доміно (теорія "доміно"):

1 – походження та соціальні умови; 2 – помилка працівника; 3 – неправильні дії у сукупності з механічною та фізичною небезпекою; 4 – нещасний випадок; 5 – ушкодження або травми.

В такій послідовності ключовим фактором є третій. Г. У. Хайнрих припустив, що виключення одного з факторів відверне нещасний випадок та, відповідно, травму. Хоча Г. У. Хайнрих не довів ніяких фактів, що підтвердили б його теорію, вона є зручною для проведення подальших досліджень. На основі теорія "доміно" отримали розвиток теорія множинності причин (нещасний випадок не є наслідком дії тільки однієї причини) та теорія чистої випадковості (не існує однозначної послідовності події, що викличе нещасний випадок).

Згідно Г. У. Хайнриха, 88% нещасних випадків викликані неправильними діями персоналу, 10% ненадійністю обладнання і тільки 2% "форс-мажорними" обставинами. За теорією чистої випадковості всі нещасні випадки відповідають "форс-мажору", і ніякі зовнішні втручання не можуть їм запобігти.

Взагалі, проаналізував причини травматизму, які були визначені різними науковцями, можна ще звернути увагу на принцип Е. Демінга, який визначений простою формулою "98/2", що можна розуміти наступним чином: 98% проблем в організації залежать не від людини, а від системи (людина тільки виконує те, що цією системою запропоновано) та визначаються недоліками цієї системи, і тільки у 2% причин дефекту, нещасних випадків, аварій повинна людина.

Сформулював цей принцип, Е. Деминг був не одинокий, хто насамперед у системі бачив основні проблеми в організації. Також з системою пов'язують причини виникнення помилок на підприємстві чи в організації такі піонери загальній теорії управління як Хомер Сарасон (Homer Sarasohn) та Дж. М. Джуран (J. M. Juran).

Дж.М. Джуран сформулював свій принцип, відомий як "правило Джурана": будь-яка проблема на 85% визначається системою, а на 15% - працівниками. Підставою для цього правила є так звана "вірусна теорія менеджменту", основи якої були закладені У. Е. Шухартом. Сутність цієї теорії пов'язана з мінливістю процесу виробництва: технологічні процеси, обладнання, інструменти, система обслуговування, тобто працівники, мають деяку нестабільність, яка приводить до невизначеності часу безвідмовної роботи. Мінливість виробництва відображається також на виробничих витратах. Іншими словами, можна зробити висновок, що виробничий процес є сукупністю причин мінливості [31].

Згідно цієї теорії, мінливість – це вірус. Тобто можна говорити про зараженість усього процесу виробництва "вірусом мінливості".

Пов'язуючи цю теорію тільки з управлінням якістю, практично, не звертають уваги на питання безпеки та виробничого травматизму. Мінливість притаманна не тільки технологічному процесу та виробничому обладнанню, але й працівникам, що виконують роботу. Той же самий працівник працює по-різному залежно від свого самопочуття у кожний конкретний день, від стану і ступеню втоми. Як наслідок, працівник не дотримується в точності інструкцій, порушує правила безпеки, що може привести до виробничого травматизму, тобто він фактично зазнає неконтрольованої мінливості. А у разі випадків травматизму, виникає потреба залучати до виробничого процесу нових робітників, які потребують навчання. Не всі працівники можуть бути однаково задовільно навчені, тому вони теж є об’єктами сильної мінливості [32].

Таким чином, можна говорити про ще одну причину виробничого травматизму - "вірус мінливості", яким може бути інфікована вся система, у тому числі і система управління. Іноді мінливість, навіть, настільки притаманна системі, що її не можна покращити, а можна тільки повністю переробити. Тому для захисту виробництва треба ні позбавлятися ефекту мінливості – це не можливо та дуже накладне для підприємства, мінливість необхідно зменшувати шляхом управління. Якщо вилучити джерела мінливості на кожному етапі виробництва, то результат стане більш передбаченим і, як наслідок, виробництво – більш керованим та безпечним.