Модель управління витратами торговельного підприємства

Ні Так

При формуванні витрат управляючого об’єкта слід виходити із такого:

Приріст загальної суми витрат підприємства не має перебільшувати приріст доходів, що є умовою отримання прибутку від товарообігу. Максимізація одержуваного прибутку досягається за умови рівності граничних витрат з граничними доходами.

Мінімальний рівень витрат підприємства (середніх витрат) досягається за такого обсягу діяльності підприємства, коли граничні витрати підприємства за своєю величиною відповідають середнім витратам. Такий обсяг діяльності є оптимальним. Подальше збільшення обсягів діяльності призведе до збільшення розміру середніх витрат підприємства, що не є ефективним.

Не завжди зниження витрат підприємства свідчить про ефективність діяльності підприємства, оскільки це може призвести до зниження стандарту обслуговування покупців, і як наслідок, падіння попиту споживача, зниження товарообігу, зростання рівня витрат і втрат прибутку.

За умов ринкової економіки рівень торговельного обслуговування визначається як широтою представленого асортименту товарів, задовольняючого різноманітні потреби, так і створенням необхідних умов для покупців, причетних до процесів обігу, розрахунків, доставки товарів додому, післяпродажного обслуговування тощо. Формування потрібного іміджу торговельного підприємства сприяє залученню покупців, а отже, і забезпеченню умов для розвитку товарообігу.

Формування і підтримка іміджу торговельного підприємства передбачає здійснення певних витрат, що забезпечують прийнятий стандарт торговельного обслуговування.

До таких витрат належать:

Ÿ витрати на оплату праці, рівень яких забезпечує зацікавленість робітників підприємства в якісному обслуговуванні покупців і збільшенні кількості покупок;

Ÿ витрати на утримання торговельних приміщень, що забезпечують максимум зручностей і комфорту для покупців;

Ÿ витрати на забезпечення фірмовим одягом;

Ÿ витрати на створення фірмового стилю, фірмового знаку, фірмового пакувального паперу, презенти покупцям за визначені обсяги покупки тощо;

Ÿ витрати на рекламу (внутрішньофірмову і зовнішню);

Ÿ витрати на створення ефективних систем розрахунку за товари, що купуються;

Ÿ витрати на забезпечення післяпродажного обслуговування;

Ÿ витрати на надання безкоштовних торговельних послуг покупцям тощо.

Сукупність цих витрат визначає мінімально необхідний розмір і рівень витрат на здійснення торговельної діяльності відповідно до прийнятих стандартів торговельного обслуговування. Зниження цього рівня витрат підприємства торговельного підприємства може потягти за собою відплив покупців і скорочення обсягу товарообігу.

Розмір витрат залежить від вибору ресурсів, що забезпечують певний обсяг діяльності підприємства.

Підприємство має прагнути використовувати такий набір факторів виробництва, який забезпечує один і той же обсяг діяльності (товарообіг) з найменшими витратами на введені фактори виробництва. Тому при обґрунтуванні витрат необхідно проводити розрахунки, виходячи із можливостей альтернативного використання ресурсів і вибору найбільш відповідного варіанту.

Таким чином, розробка стратегії управління витратами підприємства має бути спрямована не на зниження розміру витрат підприємства, а на їх оптимізацію.

Розробка стратегії управління витратами підприємства передбачає дослідження впливу процесів формування витрат на здійснення торговельної діяльності, визначення їх тенденцій та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що обумовлюють обсяг та рівень витрат.

Методичним інструментарієм дослідження впливу таких факторів, як обсяг товарообігу підприємства; рівень цін на товари, що реалізуються підприємством; чисельність працюючих; середня заробітна плата; швидкість обертання товарних запасів є метод ланцюгових підстановок, а факторів: асортиментна структура товарообігу; склад товарообігу за формами продажу товарів – метод відсоткових чисел, факторів: продуктивність праці по окремих підрозділах підприємства; ефективність використання торговельної площі по окремих підрозділах підприємства – метод групування.

Кількісна оцінка впливу окремих факторів є необхідним етапом аналітичної роботи, оскільки дає можливість оцінити ступінь управління процесом формування витрат торговельного підприємства, його можливостей щодо скорочення обсягу та рівня витрат за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

Оцінка ефективності управління процесом формування витрат торговельного підприємства дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами: витратовіддачі, доходності та прибутковості витрат.

Проведення такого поглибленого аналізу дає змогу визначити найбільш суттєві проблеми, які шкодять процесу оптимізації розміру витрат, не дають можливості мобілізувати наявні резерви їх скорочення. Виявлення та усунення цих проблем дає змогу підвищувати ефективність управління витратами по торговельному підприємству в цілому.

Література: Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства, с. 395-398.

Фролова Л.В. Планування діяльності підприємства, с.102-108.

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

1. Що передбачає стратегія управління витратами підприємства?

2. Назвіть умови формування витрат управляючого об’єкта?

3. Що належить до витрат, що забезпечують прийнятий стандарт торговельного обслуговування?

4. Що передбачає розробка стратегії управління витратами підприємства

5. Дослідження яких факторів виконується за допомогою методу групування?

6. Дослідження яких факторів виконується за допомогою методу процентних чисел?

7. Дослідження яких факторів виконується за допомогою методу ланцюгових підстановок?

8. В чому полягає сутність оцінки ефективності управління процесом формування витрат підприємства?

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Методи планування та економічного

обґрунтовування витрат підприємства»

План

1. Методи обгрунтовуння плану витрат підприємства та їх характеристика.

2. Методика планування витрат підприємства щодо окремих елементів.

Витрати підприємства є одним з якісних показників господарської діяльності підприємств, основною метою планування яких є визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної роботи підприємства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат на придбання, доставку, збереження товарів і реалізацію їх споживачам.

Розрахунок витрат здійснюється відповідно угодам на закупівлю і продаж товарів, а також відповідно до запланованих заходів щодо збільшення обсягів реалізації товарів та поліпшення якості обслуговування споживачів.

Для розрахунку витрат підприємства використовується така інформація: обсяг і структура товарообігу, виробнича програма, штатний розклад, показники розвитку матеріально-технічної бази, місцезнаходження постачальників, вид транспорту, яким буде доставлятися товар, діючі на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського планування, матеріали аналізу витрат у цілому по підприємству та щодо окремих статтей поточного року (кварталу, місяця).

Обґрунтування плану витрат торгівельного підприємства може проводитися декількома методами:

- метод прямих техніко-економічних розрахунків;

- факторно-аналітичний метод;

- економіко-статистичний метод;

- метод імітаційного моделювання;

- метод оптимізаційного моделювання.

Планування окремих статей витрат методом техніко-економічних розрахунків є найбільш трудомістким методом планування, який дає змогу отримати найбільш точний результат на основі мобілізації всіх можливих резервів скорочення обігу витрат. Планування витрат підприємства методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інформації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Більш простим та поширеним є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торговельного підприємства. Розрахунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базується на визначені їх суми, виходячи з рівня змінних та обсягу умовно-постійних витрат, які фактично склалися в звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді.

Для проведення розрахунку використовується така методика:

де Р_{Вт(звіт)} – базовий (звітний) рівень змінних витрат підприємства;

ΔР_Вт(пл.) – зміна рівня змінних витрат підприємства, яка передбачається у плановому періоді з урахуванням впливу окремих факторів;

Вт (_{пост. звіт}) – базовий (звітний) обсяг умовно-постійних витрат підприємства;

т_{(пост. План.) -} зміна обсягу умовно-постійних витрат підприємства у плановому періоді з урахуванням впливу окремих факторів;

Т пл. – плановий обсяг товарообігу підприємства.

Практичне використання цієї методики потребує попереднього дослідження та оцінки факторів які обумовлюють зміни обсягу та рівня витрат підприємства та будуть мати місце у плановому періоді.

Дія цих факторів може бути обумовлена змінами в зовнішньому середовищі (що має врахувати підприємство в процесі розробки плану) або управлінськими рішеннями самого підприємства щодо мобілізації можливих резервів скорочення розмірів витрат (на основі розробки плану заходів щодо управління окремими факторами, які залежать від діяльності підприємства).

Приклад 1. Визначити плановий розмір витрат торгівельного підприємства, використовуючи факторно-аналітичний метод оцінки розміру витрат, якщо прогнозується підвищення обсягів реалізації товарів на 6,5%, також передбачається у плановому періоді (з урахуванням впливу окремих факторів) підвищення рівня змінних витрат підприємства на 2,0% та збільшення суми постійних витрат, у звязку із підвищенням тарифів на комунальні послуги, на 8,1 тис. грн. Фактичний товарообіг звітного року складає 362,0 тис. грн. Сума витрат змінних фактична – 36,2 тис. грн., а витрат постійних – 30,4 тис. грн.

1. Визначаємо товарообіг на плануємий рік

Тпл. = =

2. Визначаємо рівень витрат змінних звітного року

Р_{вт(змін. звіт.)} =

3. Визначаємо плановий розмір витрат підприємства

Вт(пл.) =

Таким чином, з урахуванням впливу окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді, витрати підприємства на наступний рік будуть складати 84,8 тис. грн.

Розробка плану витрат підприємства на базі використання економіко-математичних методів передбачає встановлення та формалізацію залежності між розмірами витрат обігу та обсягом окремих факторів. Використання розробленої економіко-математичної трендової або корелятивно-регресивної моделі на плановий період дає змогу визначити прогнозне значення витрат підприємства залежно від часу або зміни факторів, які очікуються на базі використання комп’ютерної технології обробки інформації в оболонці EXCEL 5.0 за допомогою стандартної функції ТРЕНД (TREND).

Використання багатоваріантних планових розрахунків витрат операційної діяльності підприємства може проводитися шляхом комп’ютерного імітаційного моделювання. Стандартна функція імітації комп’ютерного імітаційного моделювання, оболонки EXCEL 5.0 дає можливість розробляти варіанти плану витрат від операційної діяльності на основі зміни окремих факторів (обсягу товарообігу, чисельності працюючих, розміру основних фондів, товарно-матеріальних запасів та інших факторів).

При прогнозуванні витрат методом економіко-статистичних розрахунків спочатку визначають їх рівень, виходячи з рівня в попередні роки і з огляду на вплив різних факторів у прогнозованому році. Після визначення рівня витрат на прогнозуємий період, розраховують їх суму.

Розрахунок витрат проводиться відповідно до угод про купівлю-продаж товарів, а також відповідно до запланованих заходів щодо розширення обсягів роботи та покращення якості обслуговування покупців.

У зв'язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, планові розрахунки необхідно робити щодо кожного елементу витрат, що включається в ту чи іншу статтю. Обсяг витрат щодо окремих статтей обчислюється методом прямих техніко-економічних розрахунків на підставі проектуємих показників господарчої діяльності щодо встановлених нормативів, тарифів ставок на матеріали, електроенергію, транспортні послуги, комунальні послуги та інших розрахункових показників у відповідності до обсягу товарообігу. Потім визначається загальна сума витрат шляхом складання витрат щодо окремих статтей та рівень витрат у відсотках до товарообігу