Лекальні криві

Лекальними називаються криві, які викреслюються за допомогою лекала по попередньо знайденим точкам (для викреслювання різних технічних деталей).

Лекала – спеціальні лінійки з криволінійними кромками.

До лекальних кривих відносяться: еліпс, парабола, гіпербола, синусоїда тощо.

1. Побудова еліпса.

З центру О еліпса проводять два кола, діаметри яких дорівнюють заданим ві-сям АВ і СD.

Більше коло ділять на рівні частини, наприклад на 12, і точки ділення з’єд-нують з центром О.

Проведеними радіусами мале коло також ділиться на те ж число рівних частин.

З точок 1, 2, … більшого кола про-водять вертикальні відрізки паралельно малій вісі еліпса СD, а з точок 1', 2',… – – горизонтальні відрізки паралельно великій вісі еліпса АВ.

Перехрещення відповідних відрізків дають точки еліпса І, ІІ, …. Отри-мані точки з’єднують плавною кривою.

2. Побудова параболи за заданою віссю ОБ, вершиною О і точкою, що лежить на параболі А.

Будують прямокутник АВОС, вер-шинами якого є точки О і А.

Відрізки ОС і СА ділять на рівне число частин, наприклад на 5.

Точки нумерують у напрямку, ука-заному стрілками.

Вершину О з’єднують з точками 1, 2, 3, 4, що лежать на прямій СА, а через точки 1', 2', 3', 4' проводять прямі, паралельні вісі СА.

Перехрещення одноіменних прямих дають точки, які належать параболі.

3. Побудова параболи, дотичної у точках А і В до двох прямих, що перетинаються.

Відрізки ОА і ОВ ділять на однакову кількість рівних частин, нумерують точки, як показано на рисунку (в на-прямі стрілок) і однойменні точки з’єднують прямими.

Крива, яка виходить із точок А і В та огинає отриманий пучок прямих (до-тична до них), і буде параболою.