Спряження

Спряження – це плавний перехід однієї лінії в другу. Побудова спряження зводиться до пошуку центру.

1. Спряження сторін гострого кута (рис.1).

Дано: дві прямі, які створюють кут;

Rc – радіус спряження.

Рис.1

Паралельно сторонам кута на відстані Rc проводимо дві допоміжні лінії.

Точка перетину допоміжних ліній О і є центром спряження. Перпендику- ляри, опущені з центру спряження на сторони кута, визначають точки спря-ження А і В. Радіусом Rc з точки О проводимо дугу спряження між точками А і В.

2. Спряження дуги з прямою (рис.2).

Дано: пряма лінія;

R – радіус дуги (кола);

Rс – радіус спряження.

Рис.2

На відстані радіусу спряження Rc паралельно заданій прямій проводимо паралельну допоміжну лінію.

З центру О радіусом Rд = R + Rc проводимо допоміжну дугу.

Точка перетину допоміжної дуги з допоміжною прямою і є центром спряження С. Проводимо пряму з точки С до центру О даної дуги. Точку перетину прямої з дугою позначаємо літерою А. З точки С опускаємо пер-пендикуляр на задану пряму і отримує точку В.

Радіусом спряження Rc з точки С проводимо дугу спряження між точка- ми А і В.

3. Спряження дуг.

А). Внутрішнє (рис.3):

Дано: R1; R2; Rc.

Rд1 = R1 + Rc

Rд2 = R2 + Rc

Рис.3

б). Зовнішнє (рис.4):

Дано: R1; R2; Rc.

Rд1 = Rc – R1

Rд2 = Rc – R2

Рис.4

в). Змішане (рис.5, а,б):

Дано: R1; R2; Rc.

Rд1 = R1 – Rc

Rд2 = R2 + Rc

Рис.5 а

Рис.5 б