ЛЕКЦІЯ №5 (Тема № 6): Державно-правові вчення Нового часу

(епоха Просвітництва)

МЕТА:

Освітня (навчальна):

ознайомити курсантів (студентів) з особливостями державно-правових теорій доби Просвітництва, в яких було відбито принципи загальносвітоглядного (загальнофілософського) обґрунтування прав людини та правової та соціальної держави.

розвиваюча:

формувати у курсантів (студентів) навички аналізу державно-політичних процесів з точки зору їх відповідності основним правам людини.

виховна:

виховувати світоглядну позицію, що спирається на ідеї природних невідчужених прав людини та конституційні засади їх втілення.

Основні поняття: Розум,просвітительство, право, права людини, закон, природні невідчужені права людини, суспільний договір, абсолютизм, конституційна монархія, парламент, громадянське суспільство, розподіл влад, буржуазний конституціоналізм, правова держава; лібералізм, юридична рівність, право на опір свавіллю влади.

П л а н

1. Світоглядні основи ідеології Просвітництва та їх відображення в державно-правових вченнях.

2. Державно-правові ідеї французького Просвітництва:

а) правові погляди Вольтера;

б) державно-правова доктрина Ш.-Л.-Монтескье;

в) політико-правове вчення Ж.-Ж.Руссо.

3. Правові вчення США в період боротьби за незалежність.

Світоглядні основи ідеології Просвітництва та їх відображення в державно-правових вченнях. Просвітництво – доба руйнування феодальних ідеалів та утвердження буржуазних. Представники Просвітництва: англійського Гоббс, Локк, (XVII ст.), французького Вольтер, Монтескье, Гельвеций, Руссо. Культ Розуму. Основні ідеї в галузі правової – правління законів; верховенства законів; освіченого законодателя та правителя. Розроблялись: ідея народного суверенітету (а не суверенітету монарха), вчення про природне право як право рівних від природи людей. Історичний та юридичний оптимізм. В цілому – “коперніканський переворот” у галузі юриспруденції, основні положення: право як зведена у закон воля правителя – це фактично беззаконня; кількість злочинів, скоєних владою більша, ніж індивідами, причина – залежність судів від влади; необмежена репресія держави пов’язана з корупцією, придушує вільну волю – це проблема державної злочинності; завдання – розумне обмеження державного насилля та зрівняння у правах усіх суб’єктів права (державу зрівняно в правах з індивідом).

Політико-правові погляди Вольтера (Франсуа Марі Аруе, 1694-1778). Основні твори: “Філософські листи”, “Досвід загальної історії про права та дух народів”, “Листи Маммія до Цицерона”. Ім’я – символ Просвітництва, філософ, письменник, драматург, виступив проти клерикалізму та залежності правових інститутів від релігійних установлень, станових привілеїв; з позицій природного права; природні закони – закони розуму; свобода – свобода віросповідання, слова; рівність юридична, не майнова. Відкидав провіденціалізм, зло – у відсутності освіти. Концепція “освіченого правління”, влада – союз філософів та государей.

Державно-правова доктрина Шарля-Луї Монтескьє (1689-1775). Основні твори: “Про дух законів”; “Перські листи”. Методологія раціоналізму, прагнув дослідити логіку історично мінливих позитивних законів. Поняття закону – це і фізичні, і ті, що діють у світі розумних істот: останні повинні відповідати першим, незмінним. Закон віддзеркалює момент визначеності, обумовленості всіх відносин розумною основою. Природні закони ті, за якими люди жили у природному стані; це – 1) стремління до миру; 2) стремління до добування їжі; 3) стремління до відносин з людьми на основі взаємного прохання; 4) бажання жити у суспільстві. Історичний підхід до виникнення держави, законів; залежність від географічних умов. Три основні форми правління: 1) республіка (на малій території, панує принцип доброчесності); 2) монархія (досить велика територія, панує принцип честі); 3) деспотія (дуже велика територія, панує страх та свавілля); закономірними є 1 та 2. Республіка може бути демократичною та аристократичною. Особливе значення – теорія розподілу влад: законодавча, виконавча, судова; основна ціль – запобігання зловживанням; не тільки розподіл, але й взаємне стримування; ведуча роль – владі законодавчій. Свобода – це право робити все, що дозволяється законами; дух поміркованості повинен бути духом законодателя. Історичне значення вчення Монтескьє.

Політико-правове вчення Жан-Жака Руссо (1712-1778). Основні твори: “Міркування про походження та основи нерівності між людьми”, “Про суспільний договір”. З позицій народного суверенітету. Проти деспотизму та пригнічення народу, проти приватної власності. Радикалізм: вплив на діячів Французької революції. Законна влада – результат погодження людей – суспільного договору. Завдання законодавства – забезпечення свободи, рівності, щастя та блага всіх людей. Рівність юридична, а не майнова, але не повинно бути крайнощів багатства та бідності. Форма правління залежить від території, але краща – республіка, влада поділяється на законодавчу та виконавчу, законодавча – тільки у народу. Повна підкореність інтересам цілого (держави) – етатизм, значення примусу. У випадках небезпеки можлива диктатура (на короткий термін). Багато з ідей Руссо – у “Декларації прав людини та громадянина”.

Правові вчення США у період боротьби за незалежність (друга половина XVIII ст.). Вплив ідей європейського Просвітництва. Томас Пейн (1737-1809), основні твори: “Права людини” та “Здоровий глузд”, а також антиклерикальний трактат “Століття розуму”. Відстоював концепцію природного права. Вплив його ідей на Декларацію незалежності 1776 р.: всі люди мають рівні природжені права на життя, свободу, власність та безпеку; джерело влади та суверен – народ; уряд – слуга народу, його призначення та ціль – забезпечення безпеки та свободи громадян; народ має право замінити уряд (навіть силою), якщо воно діє не в його інтересах; в державній структурі обов’язково втілювати принципи розподілу та незалежності гілок влади. Природжені права – свобода і рівність (свобода слова, друку, совісті). Громадянське право – на основі природних прав. Розрізняв поняття суспільства та держави: якби люди жили за принципами справедливості, держава була б не потрібна: різне походження, різні цілі. Проект демократичної республіки із загальним виборчим правом. Декларація незалежності США – перший в історії державний акт, у якому проголошено ідею народного суверенітету, основою державного життя.

Ідеї сформульовані Пейном, але автор Декларації – Томас Джефферсон (1743-1826), основні твори, крім Декларації незалежності, “Загальний огляд прав Британської Америки”, “Нотатки про штат Вірджинія”. Тому: ті ж ідеї, що і у Пейна (за змістом Декларації), розвивав їх; особливе значення проблеми прав людини: протиставив права особи правом уряду і вважав необхідним обмеження функцій державної влади щодо особи; всі посадові особи вибираються тільки на конкретно визначений термін і бути під контролем; право участі у державно-політичному житті мають усі громадяни, а не тільки володарі великих багатств. Ідея федеративної республіки із рівним розподілом власних повноважень між федеральним центром та штатами (Монтеск’є: для таких територій – монархія, але Джефферсон історично довів).

Політичний суперник – федераліст Олександр Гамільтон (1757-1804), видатний діяч, полеміст, один з авторів збірки “Федераліст”, написаної на захист Конституції. Необхідність підкорення більшості кращій меншості, оскільки народ – це “великий звір”. Високий майновий ценз для виборців. Сильна центральна влада, краще монархія. Ціль – охорона власності, насамперед великої. Необхідна система стримання та противісів у сфері влади задля загального блага (насамперед для стримання пристрастей та незнищувального егоїзму людей). Виконавча влада має меч, законодавча (Конгрес) – гаманець, судова – мудрість. Ідеї Гамільтона відображені в Конституції США 1787 р. (потім дещо змінені поправками Джефферсона та його прихильників у 1791 р.).

ЛЕКЦІЯ № 6 (Тема № 8):