Трудове навчання в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах України

Складні соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, ставлять нові ви­моги до професійної підготовки випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Як закономірна реакція на не­обхідність переорієнтації і оновлен­ня звичної системи трудового на­вчання учнів загальноосвітніх шкіл і став Державний стандарт освітньої галузі «Технологія», схвалений Кабінетом Міністрів України у січні 2004 р. (див. додаток 2.1.1.). Цей документ передбачає, що акценти в трудовій підготовці учнівської молоді повин­ні переміститися від фактично ре­місничого тренувального навчання до формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, інте­лектуального наповнення всього змісту трудового навчання, ство­рення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей осо­бистості кожного учня. Перед Україною стоять склад­ні й довготривалі завдання що­до розвитку своєї економіки. На їх розв'язання мають бути спря­мовані всі зусилля держави, й загальноосвітніх навчальних закладів. Саме тому освітня галузь «Технологія» є однією з обов’язкових галузей, що утворюють інваріантну складову змісту шкільної освіти. Низька конкурентоспроможність товарів, які виробляються в Ук­раїні, зумовлена їхніми високи­ми матеріальними, фондовими і трудовими затратами. Виходячи з цього, зав­дання, які стоять перед освіт­ньою галуззю «Технологія», є не тільки освітніми, а й загально­державними. Тому вже сьогодні у профе­сійну підготовку школярів тре­ба закладати новий зміст, мето­дику навчання й виховання, опти­мально використовувати існуючу матеріальну базу навчальних за­кладів, щоб навчальний процес міг формувати активну, творчу людину, готову працювати в змін­них виробничих умовах, здатну вдосконалювати технології ви­робничих процесів. Для цього потрібно максимально ви­користати власний досвід з трудової й про­фесійної підготовки школярів, а також досвід країн, які воло­діють передовими технологіями, й на основі цього розробити про­граму реалізації освітньої галузі «Технологія», що й зроблено у 2005 р., коли запроваджено нову програму трудового навчання для 5-9 класів, побудовану на основі проектно-технологічного підходу, який буде розглянуто нами далі.

Важливо усвідомити, що «Тех­нологія» повинна стати інтегратив­ною освітньою галуззю, яка синте­зує в собі наукові знання з матема­тики, фізики, хімії, біології, дизайну, економіки, основ правознавства і показує їх прояв у роботі промис­ловості, сільського господарства, енергетики, транспорту, зв'язку, бу­дівництва, сфери надання послуг, ведення домашнього господарства, культури побуту та інших напрямів діяльності людини.

Яким же шляхом можна вирі­шити окреслену проблему? Цілком очевидно, що напрошується необ­хідність створити принципово но­вий навчальний предмет технокультурного спрямування. Центральне місце в знан­нях повинна зайняти техніка як загаль­нокультурна парадигма, що забез­печує єдність матеріальної і духов­ної культури, взаємозв'язок усіх ви­дів культури. Виходячи з цього, новий зміст повинен забезпечити формування:

1) уявлень про різноманітність видів перетворювальної діяльності лю­дини, про наслідки їх впливу на особистість, культуру, природу і суспільство, про еволюцію техно­генного середовища;

2) умінь оцінювати стан техно­генного середовища, орієнтувати­ся в ньому, розуміти необхідність запобігати впливу негативних на­слідків техногенної діяльності на людину, природу і суспільство;

3) знань про техніку як резуль­тат інтегрованої пізнавально-перетворювальної взаємодії людини і природи. Результатом цього може стати розуміння техніки як засобу пізнання і впливу на життєве середо­вище людини;

4) знань про загальнонаукові за­кономірності в технічних об'єктах і технологічних процесах, які за­повнюють навколишній простір лю­дини. Такі знання можуть стати ос­новою для уміння зрозуміти будо­ву технічного об'єкта чи можливості технологічного процесу, пояснити принцип його дії та запропонува­ти можливості для вдосконалення;

5) умінь прогнозувати і проек­тувати процеси, об'єкти і засоби перетворювальної діяльності відповід­но до заданих умов їх функціону­вання;

6) умінь планувати власну тех­нічну діяльність, дотримуватися норм і правил технічної культури, гігієни і культури праці.

Цілком очевидно, що окресле­ні знання стануть основою техніко-технологічної орієнтації школярів та форму­вання в них трудових компетенцій, необхідних для опанування обра­ної сфери профільного трудового навчання у старшій школі. Онов­лений зміст трудового навчання за­безпечить формування технічної культури і культури праці, необхід­них кожній людині у її повсякден­ному житті, навчальній та трудовій діяльності.

Державний стандарт передба­чає, що основою побудови оновле­ного змісту трудового навчання по­винен стати проектно-технологіч­ний підхід, який інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від по­яви творчого задуму до реалізації готового продукту. Творчу проект­но-технологічну діяльність школя­рів слід розглядати як інтегратив­ний вид діяльності щодо створен­ня виробів чи послуг, що мають об'єктивну чи суб'єктивну новизну і особисту чи суспільну значущість.

Під навчальним проектом у дано­му разі слід розуміти самостійну за­вершену творчу роботу, виконану учнями під керівництвом учителя.

Виконання проектів стає серцевиною трудового на­вчання учнів. Адже в усьому світі вважається, що виконання проек­тів — шлях до практичного втілен­ня знань та вмінь учнів, до творчо­го розвитку школярів. Робота над проектом містить ряд етапів: вибір теми проекту учнями за допомогою вчителя, аналіз можливостей вико­нання проекту, збір інформації, не­обхідної для виконання проекту, з книг, журналів, довідників, за до­помогою ЕОМ тощо, висування ідеї проекту, її дослідження, плануван­ня, організація і виконання робо­ти, самооцінка і захист виконано­го проекту.

Проектно-технологічний підхід дає змогу реалізувати варіатив­ність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламен­тації наповнення змісту навчаль­ної діяльності учнів. При правильному спря­муванні діяльності учнів виконання творчих проектів набирає рис справ­жньої продуктивної праці, звільне­ної від формалізму і вимушеного виконання робіт, які далеко не зав­жди сприймалися самими учнями.

Творча проектно-технологічна діяльність учнів сприяє:

формуванню навичок самостій­ної орієнтації в навчальній, науко­вій і довідковій літературі, навчан­ню здобувати потрібну інформацію самостійно, що може стати осно­вою прилучення школярів до ре­альної самоосвіти; активному розвитку в учнів ос­новних видів мислення, в тому чис­лі і технічного («дитячий розум на кінчиках їх пальців» — В.О.Сухомлинський); психічному розвитку дітей (Л. С. Виготський сформулював гі­потезу про те, що навчання визна­чає особливості їхнього психічно­го розвитку); збереженню і підсиленню «самості» (за М. І. Пироговим) шко­лярів, тобто прагненню самому ство­рювати, творити тощо;

укріпленню емоційно-вольової сфери школярів завдяки роботі з «неслухняними інструментами» і «неподатливими матеріалами»; розвитку інтелектуальних здіб­ностей, «пробудженню сплячих здіб­ностей дитини»; усвідомленню себе творцем влас­ної діяльності, формуванню почут­тя відповідальності за взяті на се­бе зобов'язання; підсиленню мотивації учіння, то­му що річ чи послуга створюються з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей; привчанню школярів до доціль­ної творчої діяльності, яка є про­відним компонентом перетворен­ня матеріалів, енергії та інформації; формуванню культури ділового спілкування, уміння аргументова­но відстоювати власні позиції, мис­лити оригінально й неординарно; збудженню уяви, яка стає осно­вою народження нових ідей, пошу­ку альтернативних рішень.